Постанова № 35394586, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 916/629/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргудепартаменту комунальної власності Одеської міської радина рішення постанову господарського суду Одеської області від 26 липня 2013 року Одеського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 рокуу справі№ 916/629/13за позовомдепартаменту комунальної власності Одеської міської радидоприватного підприємства фірми "ПРЕСТ"3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОдеська міська радапро розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 р. департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду із позовом до приватного підприємства фірми "ПРЕСТ", третя особа - Одеська міська рада із позовом про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 181/200 від 04.03.2002 р., виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 278,8 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. А. Філатова,13.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2013 р. (суддя - Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. (головуючий - Петров М.С., судді - Разюк Г.П., Ліпчанська Н.В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 04.03.2002 р. між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є департамент комунальної власності Одеської міської ради) (орендодавець) та ПП фірмою "ПРЕСТ" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 181/200 в новій редакції від 21.07.2006 р., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 272,8 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 13-б.

Зазначені приміщення належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №299569.

У п. 1.3. договору (у новій редакції) сторони погодили термін дії договору з 21.07.2006 р. до 21.07.2011 р.

Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради № 4840-ІV від 09.11.2005 р. "Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси" (п . 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку № 1 до договору, що становить за перший місяць після підписання договору 1 322,73 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що приміщення орендодавцем передано орендарю виключно для використання під розміщення майстерні.

За невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків передбачених п. 4.1 договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 5.6. договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов п. 4.1. договору використовує орендоване приміщення для надання побутових послуг, а не для розміщення майстерні, а відтак просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 181/200 та виселити відповідача з приміщення. На підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав акти обстеження орендованого приміщення від 06.09.2012 р., 18.12.2012 р., 05.02.2013 р.

За ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Згідно ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, актами обстеження підтверджується, що орендовані відповідачем приміщення використовується ним під розміщення виробництва металоконструкцій, металічних дверей, решіток та інших конструкцій під замовлення, однак не підтверджують, що відповідач використовує вказані приміщення не за призначенням. При цьому, в матеріалах справи містяться додаткове погодження до договору від 10.02.2006 р. та розрахунок орендної плати від 21.07.2006 р., які є невід'ємними частинами договору і в яких зазначений вид діяльності відповідача, саме - побутові послуги та погоджена сторонами ставка у розмірі 4 % від експертної вартості приміщення.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідач зміну своїх видів діяльності не здійснював, то господарські суди прийшли до правильного висновку що позивачем не доведено факту порушення відповідачем профілю використання орендованого об'єкту, а відтак і ч. 2 ст. 773, п. 1 ч. 1 ст. 783, п. 2 ст. 651, ст.785 ЦК України, а тому рішення господарських судів про відсутні підстави для розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення є законними та обґрунтованими. .

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року у справі за № 916/629/13- без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко