Постанова № 35394491, 18.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 912/560/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Остапенко М.І.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О.

від відповідача: Штирба О.В.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р.

у справі № 912/560/13 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району

про стягнення 423 313,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району про стягнення заборгованості за природний газ, а саме: 355143,04грн. основного боргу, 38182,92грн. пені, 7123,50грн. інфляційних втрат, 22864,32грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.05.2013р. (суддя Глушков М.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. (судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 355143,04грн. основного боргу, 10000,00грн. пені, 7123,50грн. інфляційних втрат, 22864,32грн. 3% річних, а також 8466,28грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

28.01.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Енерговодоконал" Смолінської селищної ради Маловисківського району (покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №50/11-БО.

За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору. Строк поставки газу з 1січня по 31грудня 2011року.

В розділі 3 договору №50/11-БО сторони погодили ціну договору.

Відповідно до п. 4.1. договору №50/11-БО розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу

Згідно з п. 7.3.1. договору №50/11-БО у разі порушення покупцем умов п.4.1 умов цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач в період з січня 2011 року по квітень 2011 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 941922,97грн. Відповідач за отриманий природний газ розрахувався лише частково в сумі 586779,93грн., в результаті чого утворився борг в розмірі 355143,04грн.

На вказану суму боргу позивачем нараховано 38182,92грн. пені, 7123,50грн. інфляційних втрат, 22864,32 грн. - 3% річних, розрахунок яких перевірено судами попередніх інстанцій та визнано правильним.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди врахували клопотання відповідача, дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 10000грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин щодо порушення відповідачем строків проведення розрахунків, часткової неоплати отриманого природного газу, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу, сум інфляційних втрат та річних.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у справі № 912/560/13 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.