Ухвала суду № 35393933, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/800/12511/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

у справі № 2а/1270/9138/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Об'єднане господарство залізничного транспорту"

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними ат скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 №0001532201 та №0001542201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, та з ФОП ОСОБА_2 за серпень 2011 року, складено акт від 02.11.2012 №1232/22-01236555, в якому встановлено порушення вимог:

- п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 324716,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 259791,00 грн.

Висновки акта перевірки від 02.11.2012 про встановлення нереальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_2 ґрунтуються на вироку суду від 21.10.2011 та висновках акта перевірки від 27.07.2012 № 808/17-2355817172 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Футурама», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.08.2011».

На підставі акта перевірки, 13.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001542201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 259791,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 64947,75 грн. та № 0001532201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 324716,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81111,75 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_2, на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, книга реєстрації довіреностей.

Повна сплата позивачем за отриманий товар по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_2 підтверджується платіжними документами, у яких зазначено призначення платежу, за який товар оплата та реквізити договору.

Крім того, під час перевірки позивача податковим органом не було встановлено та зафіксовано в акті перевірки зауважень або порушень щодо заповнення первинних бухгалтерських документів.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані платниками податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеними контрагентами.

Також, судами встановлено, що на підприємстві діє Стандарт, яким визначені основні вимоги до вхідного контролю продукції, яку за договорами постачання отримує підприємство. Вхідний контроль здійснюється на підставі ведення журналу обліку результатів вхідного контролю, записи якого здійснюються на підставі складання акту про здійснення вхідного контролю, в якому зазначається поставлена продукція. ДП «Орган з сертифікації автоматизованих та автоматичних систем управління та умов процесу перевезень на залізничному транспорті» щорічно перевіряє виконання на підприємстві вказаного Стандарту.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач працює з ДП «Укрзалізниця» на підставі договору з організації перевезень. У 2010 році комісією ДП «Укрзалізниця» постійно здійснювалися перевірки технічного стану колій, про що були складені відповідні акти. У разі виявлення порушень, позивачем здійснюються заходи на усунення таких порушень шляхом ремонту залізних колій (заміна шпал, рель сів та інших матеріалів). Ремонті роботи проводяться підприємством за рахунок товару, який надходив від контрагентів ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» та ПП «Іллекс Луганськ».

Таким чином, придбані у контрагентів товари використовуються позивачем на свої виробничі потреби, а саме, на поточне утримання основних виробничих фондів, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_2, та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаним контрагентам, а тому відповідачем безпідставно визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посилання відповідача на акт перевірки ФОП ОСОБА_2, яким встановлено порушення норм податкового законодавства по господарським відносинам з ТОВ «Футурама», правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків, і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль