Ухвала суду № 35393904, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/800/9619/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.09.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013

у справі № 2а-1851/12/2770

за позовом Приватного підприємства "РИФ.Ф"

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 №0000110221.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом в період з 09.07.2012 по 13.07.2012 документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Базис Торг» та Приватним підприємством «Команд» за період 2010-2011 років, складено акт № 684/22-109/31890392 від 20.07.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі 80543,00 грн., в тому числі: у листопаді 2011 року на суму 40272,50 грн. та у грудні 2011 року на суму 40272,50 грн.

Висновок про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства зроблено відповідачем з посиланням на статті 55-1 (фіктивна діяльність суб'єкта господарювання) Господарського кодексу України, статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм Цивільного кодексу України у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000110221 про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість: за листопад 2011 року у розмірі 40272,50 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 40272,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі АА № 681630 від 08.08.2012 та акта перевірки № 684/22-109/31890392 від 20.07.2012, Приватне підприємство «РИФ.Ф» є виробничим підприємством, яке виготовляє електронні замки на холодильне обладнання. Основний вид діяльності - виробництво замків та дверних петель.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Базис Торг» та ПП «Команд», підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, накладні - вимоги на відпуск матеріалів, виписки з банківського рахунку позивача.

На момент виникнення спірних правовідносин, позивач та контрагенти знаходилися в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем з ПП «Базис Торг» та ПП «Команд», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, фіктивної господарської діяльності цих підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.09.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль