Ухвала суду № 35393315, 18.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"18" листопада 2013 р.Справа № 922/3762/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс" (м.Харків) про стягнення 194591,10 гривень за участю представників:

позивача - Гончаренка О.Л. (довіреність №б/н від 02 квітня 2013 року)

відповідача - Маслова Л.К. (довіреність №7 від 25 вересня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2013 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 200017,85 гривень, у тому числі, 194591,10 гривень суми основної заборгованості, 4255,32 гривень суми 3% річних та 1171,43 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №220501, укладеного між сторонами 22 травня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 вересня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 24 жовтня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 листопада 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

04 листопада 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№40726), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він укладав з Позивачем договір №220501 від 25 травня 2012 року, а тому і поставка товару відбувалась саме за цим договором. З урахуванням того, що заявлена до стягнення Позивачем сума заборгованості вже була предметом іншої справи (№922/1866/13), яка була розглянута господарським судом Харківської області шляхом винесення ухвали про припинення провадження у вказаній справі від 17 липня 2013 року, у зв'язку з відмовою Позивача від позову, Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаюсь на те, що повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, що передбачено ст.80 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку із зазначеним, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Також, 04 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№40727) додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 04 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№40741) про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовився від вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, а саме, 4255,32 гривень суми 3% річних та 1171,43 гривень суми інфляційних втрат. У зв'язку з чим, просив суд стягнути з Відповідача 194591,10 гривень суми основної заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2013 року було прийнято заяву Позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог до розгляду, продовжено строк розгляду спору на 15 днів, в порядку ст.69 ГПК України, та відкладено розгляд справи на 18 листопада 2013 року.

18 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення (вх.№42730), в яких зазначив про втрату договору поставки №220501 від 22 травня 2012 року, та про той факт, що за договором поставки №220501 від 25 травня 2012 року товар взагалі не поставлявся. З урахуванням цього, просив суд стягнути з Відповідача 194591,10 гривень заборгованості за видатковою накладною №РН-201101 від 20 листопада 2012 року за поставлений товар, відповідно до умов договору поставки №220501 від 22 травня 2012 року. Вказані пояснення було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Також, 18 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№42732), в якому просив суд стягнути з Відповідача у доход Державного бюджету України штраф в розмірі, передбаченому ст.83 Господарського процесуального кодексу України, за ухилення від вчинення покладених судом на Відповідача дій, а саме, ненадання до суду оригіналу договору поставки №220501 від 22 травня 2012 року.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання Позивача, зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.33 ГПКУ).

Крім того, згідно із ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що стягнення штрафу за приписами ст.83 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком, та те, що відповідні дії Відповідача щодо ненадання витребуваного судом договору, не розцінюються судом як зловживання процесуальними правами, а саме, затягуванням процесу, суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.

До того ж, 18 листопада 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення (вх.№42738), в яких, посилаючись на те, що предметом позову по справі №922/1866/13 була заборгованість, яка виникла на підставі видаткової накладної №РН-201101 від 20 листопада 2012 року, просив суд припинити провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 18 листопада 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 18 листопада 2013 року проти позовних вимог заперечував, з мотивів, викладених у додаткових письмових поясненнях (вх.№42738).

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі, виходячи з наступного.

07 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруг" (Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс" (Відповідача) 326975,91 гривень заборгованості. Відповідну позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №922/1866/13 (суддя Буракова А.М.). Вказаний позов було обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №220501 від 25 травня 2012 року, на виконання якого між сторонами відбулась поставка товару, на підставі видаткових накладних, у тому числі, і видаткової накладної №РН-201101 від 20 листопада 2012 року.

В процесі розгляду справи №922/1866/13, Позивач відмовився від вищевказаного позову, у зв'язку із тим, що ним було помилково вказано невірний договір, а саме договір поставки №220501 від 25 травня 2012 року замість договору поставки №220501 від 22 травня 2012 року, а тому ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2013 року провадження у вказаній справі було припинено, на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи №922/3762/13, Позивач звернувся до суду із позовною заявою, яка обґрунтована тими ж підставами, що й позовна заява у справі №922/1866/13. До того ж, предмет позову по справі №922/3762/13, а саме, сума заборгованості у розмірі 194591,10 гривень, була також включена й до предмету позову по справі №922/1866/13.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

По-перше, слід зазначити, що судове рішення у широкому значенні акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження. У господарському процесі це може бути як саме рішення, так і постанова, ухвала, окрема ухвала, тощо.

По-друге, щодо предмету та підстави позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.

Підстави позову, які стверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, складають активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин.

Пасивну підставу позову складають факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують необхідність подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза у його порушенні чи необхідність в зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Отже, суд вважає договір поставки №220501 від 22 травня 2012 року активною підставою відповідного позову, що підтверджує виникнення зобов'язання Відповідача по справі щодо оплати отриманого товару, а видаткову накладну №РН-201101 від 20 листопада 2012 року пасивною підставою позову, що підтверджує виникнення саме спірної заборгованості у розмірі 194591,10 гривень, що входила як у предмет позову у справі №922/1866/13 так і у предмет позову у справі №922/3762/13.

Крім того, у відкритому судовому засіданні 18 листопада 2013 року Позивач звернув увагу суду на те, що, у підписаному з обох сторін, акті звірки взаєморозрахунків, станом на 27 березня 2013 року (а.с.14), не міститься посилань на будь-який договір, а тільки є посилання на відповідні накладні, за якими відбувалась поставка товару, в тому числі й на видаткову накладну №РН-201101 від 20 листопада 2012 року, на яку останній посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Також, Позивач у судових засіданнях наголошував на тому, що ніяких правовідносин між ним та Відповідачем за договором №220501 від 25 травня 2012 року не відбувалося, а отже, не має ніякої заборгованості за цим договором. Дане твердження Позивач засвідчує у наданому ним до суду акті звірки взаєморозрахунків за договором №220501 від 25 травня 2012, підписаному з боку Позивача (а.с.74). Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що підставою та предметом розгляду справи №922/1866/13 було саме стягнення заборгованості по переліченим у позові накладним, в тому числі за видатковою накладною №РН-201101 від 20 листопада 2012 року.

Суд звертає увагу й на те, що припинення провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає заявлену до стягнення Позивачем суму заборгованості у розмірі 194591,10 гривень частиною предмета позову по справі №922/1866/13, а видаткову накладну №РН-201101 від 20 листопада 2012 року підставою виникнення відповідної заборгованості, що увійшла у предмет обох позовів, а тому дійшов висновку про припинення провадження у справі №922/3762/13, на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, 80, 83, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Позивача про стягнення штрафу в доход Державного бюджету України відмовити.

Провадження у справі №922/3762/13припинити .

Суддя Аріт К.В.