Ухвала суду № 35390998, 13.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 1570/6506/2012

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Громової А.О., представника відповідача Кочура Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком-Життя» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2012 року Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком-Життя» (далі - ПрАТ СК «Теком-Життя») звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 10.08.2012р. №0004191702 про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 24590,96 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 6135,94 грн., всього на суму 30726,90 грн.. При цьому позивач посилався на протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на безпідставність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, враховуючи те, що договори страхування, що були укладені з особами, визначеними в акті перевірки, не є довгостроковими договорами страхування в розумінні п.1.37 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже виплати за ними не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно приписів п.4.2.5 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та за цими угодами не настав страховий випадок у вигляді нещасного випадку, хвороби або смерті застрахованої особи. Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачено оподаткування страхових виплат за індивідуальними договорами страхування життя, які не є довгостроковими, по яким настав страховий випадок - дожиття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 10.08.2012 р. №0004191702 про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 24590,96 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 6135,94грн., всього на суму 30726,90грн.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову ПрАТ СК «Теком-Життя» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Громової А.О., представника відповідача Кочура Ю.О., доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 06.07.2012р. по 11.07.2012р. на підставі направлення від 03.07.2012 р. №001568/1603 ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, керуючись пп.78.1.1, 78.1.4, 78.1.13 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.07.2012 р. №1314 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного Акціонерного Товариства Страхової компанії «Теком-Життя» з питання дотримання вимог податкового законодавства ПрАТ СК «Теком-Життя» при укладенні угод та здійсненні взаєморозрахунків з ФОП (громадянами) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. (надалі ПрАТ, ДПІ).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси складений акт від 25.07.2012р. №4137/17-02/32509024/19 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства ПРАТ СК «Теком-Життя», при укладенні угод та здійсненні взаєморозрахунків з ФОП (громадянами) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем: п.1.15 ст.1, пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України від 22.05.2005р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» ПрАТ СК «Теком-Життя», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб при виплаті страхових відшкодувань у загальній сумі 24 540,96 грн., у тому числі по періодах: у квітні 2010р. - у сумі 16622,26грн.; у травні 2010р. - у сумі 7918,69 грн.

31.07.2012р. ПрАТ СК «Теком-Житя» подало заперечення на акт від 25.07.2012р., за результатом розгляду яких 07.08.2012р. ДПІ у Приморського районі м.Одеси прийняла висновок №2953/10/17-239 про результати розгляду заперечення (зауваження), яким акт перевірки залишено без змін, заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 25.07.2012р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.08.2012р. №0004191702 про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 24590,96грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 6135,94грн., всього - 30726,90 грн, у зв'язку з порушенням позивачем п.1.15 ст.1, пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС в Одеській області від 18.10.2012р. №28289/10/10-2007 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 10.08.2012р. №0004191702, а первинну скаргу ПрАТ СК «Теком-Житя» - без задоволення.

Посилаючись на протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ СК «Теком-Житя» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб на суму 24590,96грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкцій з цього податку на суму 6135,94 грн, оскільки договори, укладені позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не є довгостроковими, так як укладені на 5 років, а отже виплати за ними не повинні включатися до загального місячного оподатковуваного доходу та податок з доходів фізичних осіб з цих сум не повинен утримуватися та перерахуватися до бюджету позивачем.

Колегія суддів не приймає доводи, зазначені в апеляційній скарзі та вважає висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ СК «Теком-Житя» було укладено договори (поліси) добровільного страхування життя з фізичними особами: ОСОБА_4, договір добровільного страхування життя №00071-ІС від 29.04.2009р., період страхування 01.05.2005 р. - 01.05.2010 р.; ОСОБА_5, договір добровільного страхування життя №30069-ІС від 01.04.2005р., період страхування 01.04.2005р. - 01.04.2010р.; ОСОБА_6, договір добровільного страхування життя №00068-ІС від 01.04.2005р., період страхування 01.04.2005р. - 01.04.2010р.

У зв'язку із настанням страхового випадку - дожиття страхувальника до закінчення строку дії договору, передбаченого п.3.1.2 договорів, позивачем бути виплачені вказаним фізичним особам страхові виплати, про що складено відповідні акти про настання страхового випадку, а саме: ОСОБА_4 відповідно до акту про настання страхового випадку №1-00071-ІС від 05.05.2010р. виплачено страхове відшкодування у сумі 52791,33 грн.; ОСОБА_7 відповідно до акту про настання страхового випадку №1-00069-ІС від 01.04.2010 р. виплачено страхове відшкодування у сумі 55184,15 грн.; ОСОБА_6 відповідно до акту про настання страхового випадку №1-00068-ІС від 01.04.2010р. виплачено страхове відшкодування у сумі 55630,96грн.

При здійсненні виплат страхових відшкодувань вищезазначеним громадянам, ПрАТ не утримувався та не перераховувався податок з доходів фізичних осіб до бюджету, що не заперечується позивачем, у зв'язку з чим відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем п.1.15 ст.1, пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Однак такий висновок ДПІ є безпідставним та не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

Згідно ст.9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Відповідно до п.п.1.2, 1.6, 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2005р. №889 дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктами 8.1.1 та 8.1.2 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону №889 передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 9.8.2 пункту 9.8 статті 9 цього Закону.

Підпунктом 9.8.2 п.9.8 ст.9 вказаного Закону встановлені особливості оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів. Згідно вказаної норми податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону, від: а) 60 відсотків суми: одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її дожитті до закінчення строку такого договору; виплат пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначені законодавством; б) 60 відсотків сум: регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), крім випадків, визначених у підпункті "а" підпункту 9.8.3 цього пункту; в) викупної суми при достроковому розірванні страхувальником договору довгострокового страхування життя; г) суми коштів, з яких не було утримано (сплачено) податок та які виплачуються вкладнику з його пенсійного вкладу у зв'язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу; ґ) суми одноразових пенсійних виплат учаснику недержавного пенсійного фонду, за винятком одноразових виплат, передбачених у підпункті "в" підпункту 9.8.3 цього пункту.

Суд першої інстанції правильно виходив приписів Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якими передбачено, що до загального місячного оподатковуваного доходу включаються лише суми страхових виплат, страхових відшкодувань, отримані за договорами довгострокового страхування життя.

Відповідно до п.1.37 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент проведення страхових виплат, договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

Відповідно до п.п.4.3.32. п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов: а) при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини згідно з пунктом 13.2 статті 13 цього Закону; б) при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 цього Закону; в) при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.

Доказів недодержання вказаних умов відповідачем не надано, при цьому необхідність їх дотримання стосується лише таких страхових випадків, як нещасний випадок, хвороба або смерть, в той час як в даному випадку страховим випадком було дожиття фізичних осіб до закінчення дії договору.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем необґрунтовано донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб на суму 24590,96 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкцій з цього податку на суму 6135,94 грн.

Слід підкреслити, що з набранням чинності Податковим кодексом України питання оподаткування страхових виплат за договорами страхування життя, які не є довгостроковими, було законодавчо врегульовано п.165.1.27 ст.165 ПК України та п.14.1.52 ст.14 ПК Укрїани. Проте, як вірно враховано судом першої інстанції, норми ПК України не можуть бути застосовані до оподаткування спірних страхових виплат, проведених ще в квітні-травні 2010 р.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ПрАТ СК «Теком-Життя».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, наведені в апеляційній скарзі є не суттєвими і правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя М.П.Коваль