Ухвала суду № 35390655, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 818/6202/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г. КК Ку Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини 2276 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 818/6202/13-а

за позовом Військової частини 2276

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Сумської області

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Військова частина 2276, звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Сумської області про визнання протиправними та скасування постанов.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.13р. по справі № 818/6202/13-а у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи за наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 24 травня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38120659 про примусове виконання рішення № 61 про стягнення з військової частини 2276 на користь УПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області заборгованості в сумі 152663,79 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38120513 про стягнення з військової частини 2276 на користь УПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області заборгованості в сумі 17308,25 грн. (а.с.28).

Позивач, 06 червня 2013 року звернувся до відповідача із заявою про відмову у виконанні виконавчого провадження з підстав невідповідності чинному законодавству документів, поданих УПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі (а.с. 29-30).

Листом від 26.06.2013 року ВДВС (а.с. 31-32) було зазначено, що на виконанні знаходяться виконавчі провадження з примусового виконання рішень УПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі від 24.05.13 р. № 61 і № 62 про стягнення заборгованості, підстав для відмови у виконанні не вбачається.

Приписами статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Так, у відповідності з вищезазначеним положенням, 02 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на кошти у межах суми стягнення - 187 029,73 грн. (а.с.34), що належать боржнику - позивачу по справі, оскільки, боржником без поважних причин не виконувалися рішення про стягнення заборгованості, яка разом з супровідним листом (а.с. 33) була надіслана на адресу відповідача.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень та постанову про накладення арешту на кошти діяв в межах наданих йому повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини 2276 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 818/6202/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.