Постанова № 35388284, 11.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року № 813/7064/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

при секретарі Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Тибінки В.Я.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Передмова» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000331520 від 12.07.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Передмова» (надалі - ПП «Передмова») звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, у якій, згідно уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000331520 від 12.07.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, не допущено жодних порушень вимог законодавства України, в силу чого у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є необґрунтованим та протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 18.09.2013 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням позивачем вимог зазначеної вище ухвали, 27.09.2013 року провадження у даній адміністративній справі відкрито.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях та вказала, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Передмова» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.08.2006 року як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 №839452).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова як платник податків.

Згідно копії Свідоцтва №17746137 серії НБ№298944, ПП «Передмова» зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 345588513034.

У відповідності до довідки АА №057848 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 74.40.0 - рекламна діяльність; 22.15.0 - інші види видавничої діяльності; 22.22.0 - інша поліграфічна діяльність; 51.41.0 - оптова торгівля текстильними товарами; 51.43.1 - оптова торгівля електропобутовими приладами.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Передмова» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №3018/15-40/34558859 від 25.06.2013 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ПП «Передмова» у своїй діяльності, а саме:

1)не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «СМУ-600» (код ЄДРПОУ 21687550) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, у зв'язку із порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88;

2)завищення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за січень 2012 року на загальну суму 7 426,70 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за січень 2012 року на загальну суму 7 426,70 грн., у зв'язку із порушенням п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88;

3)порушення порядку ведення податкового обліку.

На підставі акту перевірки №3018/15-40/34558859 від 25.06.2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000331520 від 12.07.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 9 283,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 7 427,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 856,75 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

З матеріалів справи, в тому числі з податкових декларацій з додатками за звітний (податковий) період - січень 2012 року, що подавались позивачем у встановленому порядку до ДПІ, вбачається, що протягом січня 2012 року позивач здійснював господарські операції з ПП «СМУ-600», внаслідок яких позивачем формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Загалом, згідно акта перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із відомостями, отриманими за результатами зустрічної звірки контрагента позивача ПП «СМУ 600», що знайшли своє відображення в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 23.08.2012 року №3240/22-9/21687550 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СМУ-600» (код ЄДРПОУ 21687550) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2012 року». Так, за висновками перевіряючих, ПП «СМУ-600» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, що пов'язані із наданням податкової вигоди третім особам, а отже усі операції із придбання та продажу товарів (послуг) не спричиняють реального настання правових наслідків і є фіктивними.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, первинні бухгалтерські документи позивача, хоча й надавались до перевірки, окремо не аналізувались відповідачем, тоді як висновок про встановлені порушення ґрунтується виключно на даних стосовно контрагента позивача, відображених у відповідному акті перевірки.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у січні 2012 року ПП «СМУ-600» надало ПП «Передмова» послуги із: переклейки фасадів м.Львів та постерів; переклейки лобового скла автомобіля Мітсубіші; поклейки графіків роботи магазинів Фокстрот; поклейка вітрин; переклейка вказівників; переклейка фасадів Фокстрот, січень 2012 року (Стрий, Червоноград, Коломия, Мукачево, Ужгород); поклейка постерів.

Водночас, судом з'ясовано та підтверджено у судовому засіданні усними поясненнями представника позивача, що надання вищевказаних послуг відбулось на бездоговірній основі і оформлено актами наданих послуг: №160112 від 16.01.2012 року на суму 15 220,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 536,69 грн.), №250112 від 25.01.2012 року на суму 12 221,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 037,00 грн.), №310112 від 31.01.2012 року на суму 17 118,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 853,01 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У даному випадку, ПП «СМУ-600» як виконавцем наданих послуг було виписано позивачу відповідні податкові накладні:

-№498 від 16.01.2012 року на загальну суму 15 220,14 грн. (у т.ч. ПДВ 2 536,69 грн.);

-№856 від 25.01.2012 року на загальну суму 12 221,98 грн. (у т.ч. ПДВ 2 037,00 грн.);

-№1130 від 31.01.2012 року на загальну суму 17 118,08 грн. (у т.ч. ПДВ 2 853,01 грн.).

У той же час, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ПП «Передмова» включено до податкового кредиту у декларації з ПДВ за січень 2012 року і відображено у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що і не заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні.

Судом встановлено, що будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних під час їх дослідження в судовому засіданні не встановлено, оскільки такі зазначені документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент підписання відповідних рахунків, актів надання послуг та податкових накладних, юридична особа ПП «СМУ-600» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано. Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Судом також досліджено подані позивачем докази, зокрема: договір №010901 від 01.09.2011 року про розміщення зовнішньої реклами, укладений між ТОВ «Кошка» (Замовник) та ПП «Передмова» (Виконавець) щодо проведення Рекламних кампаній; договори №311205, №311204, №311203/2021 від 31.12.2010 року про розробку, виготовлення та розміщення рекламних матеріалів, укладені між ТзОВ «Захід Моторс» (Замовник) і ПП «Передмова» (Виконавець), ТзОВ «Ніко-Захід» та ПП «Передмова» (Виконавець), ТзОВ «Львівходод» (Замовник) і ПП «Передмова» (Виконавець) щодо розробки, виготовлення та розміщення зовнішньої реклами - фасадних вивісок, вказівників, тощо; договір №040101 від 04.01.2011 року, укладений між ТзОВ «Фокстрот» (Замовник) і ПП «Передмова» (Виконавець); акти наданих послуг; податкові накладні; фотозвіти по наданих ПП «СМУ-600» послугах на замовлення ПП «Передмова» для своїх замовників ТзОВ «Фокстрот», ТзОВ «Ніко-Захід», ТзОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» та ТзОВ «Захід Мороз», в яких відображена інформація про фактичне експонування реклами (надані послуги).

Загалом, посилання відповідача на висновки акту від 23.08.2012 року №3240/22-9/21687550 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СМУ-600» (код ЄДРПОУ 21687550) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2012 року», а також акту від 23.05.2013 року №1791/22.8/21687550 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СМУ-600» (ПН 21687550) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року», наданого представником відповідача у судовому засіданні, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення перевірки платника податків, а причини, за яких його складено, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ПП «СМУ-600» та ПП «Передмова». Висновки про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «СМУ-600» отримані з аналізу податкової звітності, які податковим органом і не перевірялись, а тому ці обставини не можуть впливати на зміст господарської операції.

Так, посилаючись як на один із основних аргументів про не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських відносин із контрагентом, - на відсутність ПП «СМУ-600» за місцезнаходженням, такий факт достовірно не встановлений. Адже з первинних бухгалтерських документів, якими оформлено надання послуг у січні 2012 року, вбачається, що фактичним місцезнаходженням ПП «СМУ-600» є м.Київ, вул.П.Мирного, 9/18. Проте, зустрічну перевірку ДПІ у Печерському районі м.Києва мало намір проводити за адресою: м.Запоріжжя, Жовтневий проспект Леніна, б. №93, а фактичну адресу, згідно акту зустрічної перевірки, останньою не встановлено. Однак, ДПІ мало можливість встановити фактичну адресу, оскільки така вказана у виданих ПП «СМУ-600» податкових накладних, які включені до єдиного реєстру.

Таким чином, обмежившись формальним встановленням факту відсутності контрагента позивача за місцем його реєстрації, відповідач не вжив всіх необхідних заходів для встановлення обставин, які мали значення для прийняття оскаржуваного рішення.

У контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»).

Суд також звертає увагу на те, що актуальна судова практика вирішення податкових спорів, базуючись на нормах чинного законодавства України, виходить із презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними. Відповідно, доводи ДПІ про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У даному ж випадку, ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права із урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 18, 19, 69-71, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000331520 від 12.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Передмова» сплачений судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 листопада 2013 року.