Ухвала суду № 35387928, 20.11.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

20.11.2013

Справа № 639/9512/13-ц

2/639/2817/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Труханович В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушених прав,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про захист порушених прав, в якому просив суд виконати постанову президії обласного суду від 29.09.2000 року, щодо перегляду рішення від 07.07.1997 року у частині розподілу прав на домоволодіння, та у частині скасування прав ОСОБА_3 на спадщину після ОСОБА_4, а також просить встановити його права на спірне домоволодіння, як правонаступника ОСОБА_5, спадкоємця за законом після ОСОБА_4, до якого ОСОБА_3 не мала прав на вимоги. Для забезпечення доказів просить суд витребувати справи №2-580/2007, №2-4096/09. №2-863/2011 у яких її вимоги були відхилені, що призводило до неправосудного затягування розгляду тих вимог, які цим рішенням не розглядалися, до порушення постанов президії обласного суду, згідно яких позов ОСОБА_3 мав розглядатися у справі про встановлення факту прийняття спадщини, а не окремо.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.11.2013 року даний позов був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків протягом пяти днів, для доплати судового збору та конкретизації позовних вимог.

19 листопада 2013 року позивач доплатив судовий збір та надав до суду доповнення до позовної заяви в якій уточнив свої вимоги, та просив суд відновити права на спірне домоволодіння у цілому, як правонаступника ОСОБА_5, спадкоємця за законом ОСОБА_4 згідно ст. 418 ЦК УРСРС 1922 року, до порушення яких призвело порушення рішенням від 07.12.2011 року його прав на позов та на рівність сторін, порушення чинного рішення від 13.11.1944 року, чинних постанов президії обласного суду від 26.04.1996 року та від 29.09.2000 року, у відповідності з чим встановленням прав ОСОБА_2 порушено ст.ст. 41, 129 Конституції України. Для дослідження дійсних обставин, необхідних для правильного вирішення справи, просив суд витребувати справу №2-310/1997, та справу 2012/7969/2011.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням від 07.12.2001 року порушено його права на позов та на рівність сторін, порушено чинне рішення від 13.11.1944 року, постанови президії обласного суду від 26.04.1996 року та від 29.09.2000 року, що призвело до порушення його матеріальних прав відшкодуванням на користь ОСОБА_2 1/3 домоволодіння, яка по закону не могла йому належати.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, вважає, що у відкритті провадження по даній цивільній справі слід відмовити виходячи з наступного.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08.11.2011 року встановлено, що у жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розглянути справу про встановлення факту прийняття спадку ОСОБА_4; визнати що відсутність заяви ОСОБА_6 та висновки рішення суду від 13.11.1944 року є підставою для відмови ОСОБА_2 у вимогах встановити факт прийняття спадку ОСОБА_6 та у вимогах, якими він намагається оскаржити рішення суду від 13.11.1944 року; відновити його право на домоволодіння в цілому.

Так, судом вбачається, що позовні вимоги в частині відновлення прав ОСОБА_1 на домоволодіння в цілому, викладені в ухвалі від 08.11.2011 року, ідентичні позовним вимогам викладеним у даному позові.

Зазначеною ухвалою визначено, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.09.2011 року, яким в задоволенні його позовних вимог було відмовлено.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично є оскарженням рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.07.1997 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.12.2001 року та ухвали суду апеляційної інстанції від 18.03.2002 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з даними висновками суду першої інстанції, та зазначив, що ОСОБА_1 пояснив, що питання, про які йдеться у позовній заяві, не є самостійними вимогами. У провадженні судів знаходяться цивільні справи, у яких такі вимоги розглядаються. Позов було предявлено з метою звернути увагу суду на необхідність розглянути ці справи.

Крім того, встановлено, що питання про належність спірного домоволодіння вирішене у судовому порядку.

Так, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищевикладене, дає підстави вважати суду, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.09.2011 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.11.2011 року, вже було розглянуто спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 N 8 «Про незалежність судової влади» судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Виходячи з вищезазначеного, суддя дійшов висновку про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 122 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. N6, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 N 8 «Про незалежність судової влади», суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушених прав відмовити.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 відповідно до квитанцій №137 від 18.11.2013 року у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок) та №6 від 03.09.2013 року у розмірі 114,71 грн.(сто чотирнадцять гривень 71 копійка) повернути ОСОБА_1.

Розяснити позивачеві, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з тим самим позовом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ.В. Труханович