Рішення № 35386901, 07.11.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2157/13-ц

Провадження №2/210/1153/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Сільченко В.Є.

при секретарі - Алімовій О.В.

за участі позивача ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

за участі представника відповідача ОСОБА_3

за участі відповідача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту сумісного проживання, визнання спільної сумісної власності, виділення та визнання права власності суд-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт сумісного проживання однією сім'єю її, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, померлого 14.04.2010 року, в період з лютого 2004 року по день смерті останнього.

Визнати їх спільною сумісною власністю домоволодіння за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Пісочна,43 та банківські вклади у ПАТ КБ «Приватбанк», що здійснювалися ОСОБА_5 у вказаний період.

Визнати за нею право власності на домоволодіння 43 по вул.Пісочна у м.Кривому Розі, а за померлим ОСОБА_5 на банківські вклади у ПАТ КБ «Приватбанк».

Стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, та показали, що позивач з померлим ОСОБА_5 спільно проживали з 2004 року. Жили однією сім'єю, як чоловік та дружина. Мали спільний побут, бюджет, витрати, вели спільне господарство, спільно заробляли гроші. Разом їздили на відпочинок, до своїх родичів, відзначали свята, тощо.

Вона працювала по догляду за дитиною, а також допомагала ОСОБА_5 у його роботі-виготовленні ритуальних пам'ятників.

Він ніколи не розказував їй, що у нього є дружина, з якою він перебуває у шлюбі.

Про її існування дізналася тільки на його похованні.

Коли ОСОБА_5 купував будинок 43 по вул.Пісочній у м.Кривому Розі вона брала у борг гроші для цього та передала їх ОСОБА_5 Гроші брала у матері дитини, за якою здійснювала догляд ОСОБА_6 У подальшому борг повернула.

ОСОБА_5 прописав її у вказаному будинку.

Вважає, що все вказане майно будинок, грошові вклади, тощо нажито їх спільним трудом, і, отже, є їх спільною власністю. При цьому, воно є не їх спільною сумісною власністю, як спільною сумісною власністю подружжя, а є спільною сумісною власністю їх, як членів сім'ї.

Просила позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач (та її представник) позов не визнала та показала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_5 з 1980 року до його смерті.

Вони припинили своїм рішенням спільне проживання у 2000 році у зв'язку з її захворюванням, т.я. внаслідок хвороби вона позбулася можливості мати з чоловіком інтимні стосунки. Він жив окремо у їх спільній квартирі. При цьому, вони постійно спілкувалися, він приїжджав до неї, приходив у гості, надавав гроші, тощо.

Позивач з ним проживала не як дружина чи член сім'ї, а як хатня робітниця.

У якості оплати її праці ОСОБА_5 дозволяв їх жити у його квартирі, харчуватися з ним, оскільки свого житла чи засобів до існування у неї не було.

Вона не вела з ним спільної діяльності, не мала спільного бюджету, не мала власного заробітку.

Дуже рідко ОСОБА_5 залучав її до роботи з виготовлення пам'ятників, але це їй оплачувалося окремо, тобто і тут вона була, як наймана робітниця.

Спірний будинок він купував для свого бізнесу разом з компаньйоном, за 2 тис доларів США, по 1 тис доларів з кожного.

Просила у позові відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона давно знає позивачку, вони подруги. Вона з ОСОБА_5 часто приїжджала до неї в гості. Спілкувалися приблизно раз на тиждень. Вона також ходила в гості до них, часто відпочивали разом, відзначали свята.

Вони жили разом, як чоловік та дружина, однією сім'єю. Обидва працювали, вели спільне господарство.

Чи була у ОСОБА_5 дружина вона нічого не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що позивач її двоюрідна сестра, приїхала у Кривий Ріг до неї, у неї ж і жила до знайомства з ОСОБА_5 Потім переїхала до нього. Спілкувалися часто. Вони жили разом, як чоловік та дружина, однією сім'єю. Разом працювали, вели спільне господарство. Позивач працювала по догляду за дитиною та 2-3 рази на тиждень допомагала ОСОБА_5 у його роботі з виготовлення пам'ятників. Вони приїжджали разом у гості. Їздили відпочивати разом. ОСОБА_5 казав, що у нього була дружина, але він від неї пішов.

Вона знає, що позивач брала гроші у борг для купівлі будинку 43 по вул.Пісочній.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що був знайомий з померлим ОСОБА_5 з 2003 року. Вони були сусідами по гаражу, бачилися кожен день. Приблизно з 2004 року з ним стала жити позивач. Він бачив їх разом майже кожен день біля гаражу, вранці та ввечері. ОСОБА_5 називав її дружиною. Вони жили разом, вели спільне господарство. Декілька разів ходили одне до одного в гості.

Він знає, що ОСОБА_5 з позивачем купили будинок для бізнесу, був там колись.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є дружиною свідка ОСОБА_9 Вони проживали з позивачем та ОСОБА_5 у одному будинку. Бачилися часто, іноді ходили один до одного в гості. Іноді разом відпочивали на дачі. Вони жили разом, як сім'я. Вона з чоловіком декілька раз були у будинку 43 на Пісочній, бачила, що там працювала позивач.

Про офіційну дружину ОСОБА_5 нічого не знає, ніколи не чула.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що позивача знає давно, вона працювала у її доньки нянею з 2004 року. Зараз також працює доглядає онука. З її слів знає, що у неї є чоловік. Бачила його один раз. Зі слів доньки знає, що позивач позичала у неї гроші на купівлю будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що знає позивача з 2004 року. Вона працювала і працює у неї нянечкою доглядає за її дитиною. Знала і ОСОБА_5 Він з позивачем жив, як чоловік з дружиною, однією сім'єю.

Крім того, що позивач працювала у неї-вона допомагала і ОСОБА_5

Позивач брала у неї 6000 грн у борг для купівлі будинку по Пісочній, 43. У подальшому борг повернула.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона була власником будинку № 43 по вул.Пісочній у м.Кривому Розі.

Вона його продала ОСОБА_5 та «Федору», який був з ним. Приблизно у листопаді 2004 року вони їй дали завдаток, по 500 доларів США кожен. У лютому дали ще по 500 доларів США кожен. У подальшому часто спілкувалися, бо на будинок не було усіх документів і його оформлювали через суд. Декілька раз бачила дружину ОСОБА_5 ОСОБА_13, вони разом приїжджали з приводу будинку.

Позивача не бачила ніколи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що померлий був її дядьком. Часто спілкувалися. ОСОБА_1 була його домашньою робітницею. Про це їй казав сам ОСОБА_5 Він також казав, що не живе з нею, як з дружиною і що хоче вигнати її.

Позивач ніде не працювала. Ніякої участі у купівлі будинку не приймала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він спільно з ОСОБА_5 з 2002 року займалися виготовленням пам'ятників. Працювали разом. Будинок по вул.Пісочній, 43 купували для роботи, платили навпіл. Оформлювали на ОСОБА_5, т.я. він-пільговик і так виходило дешевше. Будинок купили за 2 тис доларів США.

Позивача знає. Це хатня робітниця ОСОБА_5 він її пустив у квартиру, бо їй ніде було жити. За це вона виконувала роботу по дому. Крім того, вона інколи допомагала їм у роботі фарбувала памятники та оградки, тощо. За це їй платили як найомній робітниці. Крім того, вона часто бувала там і готувала їжу для ОСОБА_5 Вони також разом їздили до родичів, на відпочинок, тощо.

Відповідача знає, як дружину померлого. Він з ОСОБА_5 часто заїжджали до неї в гості.

Позивач з ОСОБА_5 однією сім'єю не жили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, а також дослідивши документи та матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Сторонами та свідками не заперечується, що позивач проживала з померлим ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 розі.

При цьому, суд вважає доведеним той факт, що позивач проживала за вказаною адресою з 2004 року, що, окрім свідчень позивача та свідків, підтверджується також актом від 15.05.2010 року (т.1 , а.с.15).

Те ж підтверджується фотознімком (т.1, а.с.28, верхній знімок), на якому зображені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та зазначено дату 22.08.2004 року.

У зв'язку з викладеним суд критично відноситься до свідчень протилежного, наданих свідками сторони відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позивач дійсно проживала з померлим ОСОБА_5 з 2004 року по день його смерті 14.04.2010 (т.1, а.с.111), тобто більш, ніж 5 років.

Вирішуючи питання, чи проживали вони однією сім'єю, суд виходить з наступного:

Згідно ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом за однією адресою більше 5 років. Згідно свідчень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11ОСОБА_6 вони проживали разом, як чоловік та жінка. Мали спільний побут, були пов'язані взаємними правами та обов'язками. Спільно відпочивали, ходили в гості, тощо.

Вказане (в частині спільного відпочинку) підтверджує також свідок ОСОБА_15

Крім того, на а.с.28 т.1 маються фотознімки, на яких зображено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в різний час у різному оточенні. З наведених знімків, на думку суду, безсумнівно вбачається, що відносини між вказаними особами були більш близькими, аніж відносини між роботодавцем на працівником (господарем квартири та хатнім працівником).

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_5 зареєстрував ОСОБА_1 у придбаному домоволодінні по вул.Пісочній, 43 та вважає, що вказана дія вочевидь позбавлена будь-якого сенсу, якщо ОСОБА_1 була тільки його хатньою робітницею.

З наведених підстав суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 складали сім'ю у сенсі, передбаченому ч.2 ст.3 СК України.

З цих же підстав суд критично сприймає свідчення відповідача та свідків з його боку про існування між позивачем та померлим виключно відносин трудового характеру.

При цьому, суд доходить до висновку, що вони фактично проживали, як подружжя, проте не ототожнює поняття «подружжя» з поняттям «сім'я» у розумінніч.2 ст.3 СК України, оскільки доходить до висновку, що поняття «сім'ї» є ширшим та до її складу, окрім подружжя, можуть входити будь-які інші особи, що підпадають під критерії, визначені вищевказаною статтею.

Вирішуючи питання щодо заявлених вимог матеріального характеру, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_5 за час спільного проживання фактично перебували у шлюбних відносинах, тобто проживали як чоловік та дружина (подружжя) без укладення шлюбу.

При цьому, застосування до майна, набутого ними у період шлюбу (у т.ч.-того, що є предметом позову) вимог ч.2 ст.60, ч.1 ст.74 СК України неможливе, оскільки увесь час до моменту своєї смерті ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ( т.1, а.с.55).

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Таким чином, спільно нажите ними за час фактичних шлюбних відносин майно ( у т.ч. - те, що є предметом позову) не може бути визнано спільно нажитим майном подружжя та до нього не може бути застосована презумпція визнання права спільної сумісної власності подружжя згідно ч.2 ст.60 СК України.

Разом з тим, вказане, на думку суду, не перешкоджає набуттю позивачем права спільної сумісної власності на підставі ст.355 ЦК України та ч.4 ст.368 ЦК України.

При цьому, підстави для визнання такого права власності не базуються на презумпції спільної власності подружжя, а тому підлягають доказуванню у порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України.

При цьому, суд доходить до висновку, що вказані підстави позивачем належним чином не доведено.

Так, суду не надано будь-яких доказів передачі позивачем грошових коштів ОСОБА_5 для придбання спірного домоволодіння, оскільки даний факт не підтверджено ані документально, ані свідченнями будь-кого з допитаних у судовому засіданні осіб.

При цьому, свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_16, як безпосередніми учасниками правовідносин щодо придбання даного будинку, вказаний факт не визнається.

Не надано також доказів особистої участі позивача у внесенні грошових коштів на рахунки банківських установ, що є предметом судового розгляду.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами вирішується судом на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ЗУ "Про власність", ст. 4 СК України, ст.ст. 29,319,345,348,370 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 10,11,158,208-210,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту сумісного проживання, визнання спільної сумісної власності, виділення та визнання права власності - задовольнити частково .

Встановити фат сумісного проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, померлого 14.04.2010 року, в період з лютого 2004 року по день смерті останнього.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачені нею судові витрати, саме : судовий збір в сумі - 768 грн. 27 коп, а також витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя:

ОСОБА_17