Рішення № 35385435, 14.11.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2252/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області в складі : судді Пятковського В.І.,

секретаря Нисімук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

представник позивача, звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що згідно кредитного договору № 1559/2008 від 14 липня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та відповідачкою ОСОБА_1, останній надано кредит в розмірі 53 768 доларів США зі строком повернення до 12 липня 2019 року та сплатою 14,19 % річних за користування кредитом.

В якості забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору між банком, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки від 14 липня 2008 року, відповідно до умов яких, останні відповідають солідарно перед банком за виконання ОСОБА_1 зобовязань у повному обсязі.

Позичальниця зобовязання не виконала, в звязку з чим станом на 20 березня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 74 296,41 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 593851,21 грн.

Просить стягнути у солідарному порядку із відповідачів вказану суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з»явилася, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд до відома не поклала.

Представник відповідачки ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Зокрема представник відповідачки ОСОБА_1 вказав на порушення представником банку вимог закону при нарахуванні вказаного розміру заборгованості.

Зазначив про невірність нарахування заборгованості по офіційному курсу НБУ на день подання позовної заяви до суду, оскільки наведене суперечить ч.2 ст. 533 ЦК України, згідно положень якої представник позивача зобов»язаний вирахувати суму заборгованості у гривні відповідно до офіційного курсу долара на день платежу, що відповідно і призведе до значного зменшення стягуваної суми.

Крім того вказує на неможливість стягнення штрафу у розмірі 42 976,76 грн., оскільки представник позивача не зазначає за порушення якого пункту кредитного договору ним застосовано штрафну санкцію та коли. Також наголошує, що у відповідності до вимог закону штраф обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання, а банк, у свою чергу, обчислив штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, зазначеної у договорі, тобто від 53 768 доларів США, в той час як із матеріалів справи вбачається, що невиконаним зобов»язанням вважалася несплата щомісячного платежу у сумі 813,11 доларів США.

Також наводить докази про неможливість стягнення пені за прострочення виконання зобов»язання через сплив строку позовної давності, оскільки банк дізнався про порушення свого права у листопаді 2008 року, коли позичальниця не сплатила чергового щомісячного платежу.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позовних вимог у частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Зазначила, що договір поруки з нею як такий не відбувся, являється неукладеним, а тому не створює для сторін жодних прав та обов»язків. Наведене обґрунтовує тим, що в договорі поруки відсутній строк його дії, що є істотною умовою договору, оскільки пунктом 5.3 передбачено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов»язань по кредитному договору чи повного виконання взятих на себе зобов»язань поручителем, що не може розглядатися як установлення строку дії договору поруки.

Також стверджує, що її не було ознайомлено з усіма валютними ризиками за договором, що порушило її законні права.

Вважає, що як поручитель, перебуває у самостійних договірних відносинах та є самостійним суб»єктом у відносинах із кредитором.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1559/2008, згідно умов якого останній надано кредит в розмірі 53 768 доларів США зі строком повернення до 12 липня 2019 року та сплатою 14,19% річних за користування кредитом.

За належне виконання позичальницею умов договору поручилися відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4, уклавши відповідні договори поруки від 14 липня 2008 року.

Однак позичальниця, відповідачка ОСОБА_1, неналежно виконувала умови кредитного договору, в звязку з чим 22 березня 2013 року на адресу усіх відповідачок було надіслано претензії, де вказано про факт порушення позичальницею вимог кредитного договору, суму заборгованості та вимогу протягом десяти днів погасити заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В разі прострочення повернення чергової частини позики, позивач має право на дострокове повернення всієї суми кредиту, що передбачено ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не

приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно даних розрахунку заборгованості, залишок заборгованості по кредиту відповідачки ОСОБА_1 становить 52 916 доларів США, що еквівалентно 422959,35 грн.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі п. 5.3. кредитного договору, банк нарахував штраф у сумі 5 376,80 доларів США, що еквівалентно 42976,76 грн. Однак представником позивача не зазначено на підставі чого було нараховано вказану суму штрафу, оскільки він посилався лише на положення п. 5.3. вказаного кредитного договору : «у разі порушення позичальником вимог п 4.3. за виключеннями п.п. 4.3.3. та 4.3.4. цього договору, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору, за кожен випадок».

Однак наведеному положенні кредитного договору не кореспондує норма ч.2 ст. 549 ЦК України, де наведено визначення поняття «штраф» - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачок заявленого розміру штрафу.

Крім того, за порушення строку сплати ануітетного платежу, банк нарахував пеню у розмірі 18689,95 грн., з чим не погодився представник відповідачки ОСОБА_1 через те, що вважає законним початок відліку позовної давності стосовно даної вимоги з 22 березня 2013 року, тобто коли було надіслано відповідачкам вищезазначені претензії. Вважає, що у даному випадку має місце сплив позовної давності. З наведеним частково погодився представник банку, зокрема зазначив, що з 2008 року по березень 2012 року позивач дійсно пропустив строк позовної давності, тому просить стягувати пеню у період з березня 2012 року по березень 2013 року, застосувавши скорочений строк позовної давності до вимоги про стягнення пені в один рік.

Ч.. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що в даному випадку різке збільшення курсу іноземної валюти до гривні України, яке відбулося одразу після укладення між сторонами договорів якраз і являлося тою істотною обставиноюю, яка вплинула на обмеження можливостей для боржника проводити погашення кредитиних зобов»язань у визначеному графіку.Також суд бере до уваги, що ОСОБА_1, як основний боржник, все ж провела значну оплату процентів по кредитних сумах у розмірі 22024.08 доларів США, а тому суд рахує за можливе частково зменшити розмір нарахованої їй пені.

Аналізуючи законність стягнення заборгованості із відповідачки ОСОБА_4, яка у судовому засіданні заперечила проти цього, суд виходить з наступних підстав.

Так, відповідно до даних договору поруки від 14 липня 2008 року, що був укладений між банком та вказаною відповідачкою, п. 1.4., поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов»язань у повному об»ємі всім належним на праві власності майном.

Відповідачка ОСОБА_4 погодилися із усіма умовами договорів поруки, що засвідчено проставленим коротким підписом у ньому.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) виконання зобовязань, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч.2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

П.5.З. Договору поруки встановлено, що його дія закінчується належним виконанням Позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору чи виконанням Поручителем своїх зобовязань, згідно з умовами цього договору. Таким чином в Договорі поруки встановлено термін дії цього договору.

Укладення договору поруки свідчить, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо терміну його дії, що засвідчено проставленим коротким підписом у ньому.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України у разі, якщо в договорі поруки не встановлено строк дії договору, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Однак, це не означає, що договір поруки є неукладеним та сторони не досягли згоди з істотних умов договору.

Посилання відповідачки ОСОБА_4, що її не проінформовано про можливі валютні ризики, що тягне за собою порушення її законних прав спростовується положеннями постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, якою регламентовано відносини між банком та позичальником на стадії укладення кредитного договору та надання кредиту., в тому числі про надання інформації про валютні ризики. З відповідачем було укладено договір поруки, що відповідно до ст. 553 ЦК України є способом забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору. Поручитель не є в цьому випадку споживачем банківських послуг, а обов»язок банку надавати інформацію про умови кредитування та валютні ризики поручителю не передбачено жодним нормативним актом.

Крім того відповідачка ОСОБА_4 у своєму запереченні посилається на норми Закону України «Про захист прав споживачів». Однак за змістом ч. 1 ст.11 вказаного Закону, надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Отже, наданий відповідачці ОСОБА_1 кредит не є споживчим, що виключає можливість застосування норм даного закону.

На підставі ст.ст. 251, 526, 530, 551, 553, 559, 611 ,612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер : НОМЕР_1, ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер : НОМЕР_2, ОСОБА_3, жительки с. Марківка, вул. Л.Українки, 27, Коломийського району, Івано-Франківської області, на користь ПАТ КБ «Надра» на р/р 29099102816012, ОКПО 20025456, МФО 380764, заборгованість за кредитним договором № 1559/2008 від 14 липня 2008 року у розмірі 540 874 (п»ятсот сорок тисяч вісімсот сімдесят чотири) 44 коп. та судові витрати у розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. У випадку неподання апеляційної скарги рішення суду набирає чинності 25 листопада 2013 року.

Суддя:

ОСОБА_5