Постанова № 35384426, 04.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6953/13-a

категорія 10.4.1

04 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лавренчук О.В. ,

за участю секретаря - Вітковської Т.С.,

за участю представників позивача, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Житомирського міського центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) (м. Житомир) до ОСОБА_1 про стягнення 7728,18 грн.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 7728,18 грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідач у період з 22.10.2012 року по 07.08.2013 року перебув на обліку як безробітний та отримував допомогу по безробіттю, не помвідомивши, що він з 29.08.2005 року належить до категорії зайнятих осіб. Про те, що він є зайнятою особою центр зайнятості не повідомив, у зв'язку з чим він не мав права на присвоєння статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю в сумі 7728,18 грн. Добровільно зазначені кошти відповідач не повернув, а тому позивач просить стягнути їх в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить стягнути з відповідача незаконно отримані кошти по безробіттю в сумі 7728,18 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені позовних вимог. При цьому пояснив, що дійсно ОСОБА_1 був зареєстрований 18.01.2000 р. Житомирським міським виконавчим комітетом Ради народних депутатів, як суб"єкт підприємницької діяльності. 16.08.2005 р. рішенням Господарського суду Житомирської області було припинено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Про те, що державним реєстратором не були здійсненні заходи передбачені ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 р., про що зазначено у резолютивній частині вищевказаного рішення, відповідачу було не відомо.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши досліджені по справі докази, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

На підставі заяви від 22.10.2013 року ОСОБА_1 надано статус безробітного з виплатобю допомоги по безробіттю.

Із акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Житомирського обласного центру зайнятості №282 від 08.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований фізичною особою-підпрємцем з 29.08.2005 року. Крім того, у вищевказаному акті у графі "пояснення безробітного" зазначено 20.08.2013 року ОСОБА_1, що він не згідний, так як є рішення суду про припинення підприємницької діяльності.

На підставі вказаного акту, наказом директора Житомирського міського центру зайнятості №6524 від 14.08.2013 року визначено обов№язок відповідача сплатити незаконно отриману допомогу по безробіттю у період з 22.10.2012 року по 07.08.2013 року в сумі 7728,18 грн.

Частиною 1 ст. 1 Закон України від 01.03.1991 року "Про зайнятість населення" (далі Закон) передбачено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно ст. 43 Закону статус безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Згідно ст. 2 Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Підпунктом 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219, передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Відповідно до листа-відповіді Управління пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирьської області від 06.08.20123 року за № 21581/03 на виконання листа № 5983 від 24.07.2013 р. про надання інформації щодо припинення підприємницької діяльності повідомляє, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 21.01.2000 року та з 29.06.2011 року державним реєстратором внесено запис про початок процесу проведення спрощеної проедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Таким чином, представнику Житомирського міського центру зайнятості було відомо, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а саме відповідача, ОСОБА_1, знаходиться на стадії припинення відповідно судового рішення Господарського суду Житомирської області від 16.08.2005 р.

За змістом ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (чинного на час винесення судового рішення) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили сам направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до запису №23050280000004869 Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.08.2005 року державним реєстратором внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов"язано з її банкрутством.

Частиною ч.3 ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (чинної на час внесення таких відомостей) передбачено, що державний реєстратор зобов"язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та в той же день самостійно повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу -підприємця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та відомостей, що зазначені в Єдиному реєстрі державний реєстратор не виконав вимоги зазначеного закону, а тому, відповідач не може нести відповідальність за такі дії, оскільки законодавством не покладено на нього обов"язку щодо контролю за виконанням судового рішення та діями державного реєстратора.

Лише через шість роки (29.06.2011 року) державним реєстратором внесено відомості про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Як пояснив відповідач, такі дії відбулися лише після його звернення до центру зайнятості за відповідною довідкою для Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За змістом п. 3 ст. 36 вказаного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у діях відповідача, при написанні заяви та перебуванні на обліку в центрі зайнятості, не встановлено умислу щодо невиконання покладених на нього обов"язків. На час реєстрації у центрі зайнятості, ОСОБА_1 не відносився до зайнятого населення відповідно до приписів Закону України "Про зайнятість населення", оскільки підприємницька діяльність була припинена на підставі рішення суду та такі дані внесено до Єдиного державного реєстру.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення Господарського суду Житомирської області про припинення підприємницької діяльності відповідача було винесено 16 серпня 2005 року. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 25.07.2013 року №16891915 дата державної реєстрації 29 серпня 2005 року. Тобто, з інформації визначеної у вказаному документі, відповідач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем через 12 днів після винесення судового рішення про припинення підприємницьої діяльності.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги заперечення відповідача, а позовні вимоги вважає не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підстав викладеного, керуючись, ст. ст.158 -163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову Житомирського міського центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) (м. Житомир) до ОСОБА_1 про стягнення 7728,18 грн. - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Лавренчук