Постанова № 35384319, 14.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа №816/6284/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

суддів - Гіглави О.В., Серги С.М.,

при секретарі судового засідання - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Семко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №37932661 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 листопада 2013 року /а.с. 14/).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_3 на публічній службі. Зазначена постанова у частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та щодо присудження і виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання. Однак, на думку позивача, державний виконавець не вживає передбачених законодавством заходів для негайного виконання рішення суду, оскільки, протягом трьох місяців відповідач не проводив виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Зауважував, що бездіяльність з виконання судового рішення призвела до порушення прав на працю упродовж тривалого часу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що боржником рішення суду у строк, наданий державним виконавцем у відповідності до вимог статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", не виконано. Водночас, боржник листом від 23 травня 2013 року за №7901-0-33-13/14 повідомив про обставини, що ускладнюють виконання виконавчого документа, у зв'язку з чим 07 червня 2013 року відповідач направив до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу виконання судового рішення та виніс постанову про зупинення виконавчого провадження. Однак, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у задоволенні заяви було відмовлено та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року визнано протиправною та скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження. З урахуванням вищезазначених судових рішень, державним виконавцем винесено постанову від 22 липня 2013 року про поновлення виконавчого провадження. Таким чином, відповідач вважає, що державний виконавець діяв у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження", а тому адміністративний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає /а.с. 74-76/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 квітня 2013 року Харківським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-1670/4565/11 про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції в Полтавській області начальника відділу державної виконавчої служби у Полтавській області /а.с. 25/.

26 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою вх. №111-637 про прийняття до виконання виконавчого листа №2а-1670/4565/11 /а.с. 24/.

15 травня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37932661 з виконання виконавчого листа №2а-1670/4565/11, виданого 19 квітня 2013 року Харківським апеляційним адміністративним судом /а.с. 33/.

24 травня 2013 року на адресу відповідача надійшов лист Міністерства юстиції України вх. №130-26-1149, у якому повідомлено, що посади заступника начальника Головного управління юстиції у Полтавській області - начальника відділу Державної виконавчої служби не передбачено організаційно-штатною структурою Головного управління юстиції у Полтавській області. Крім того, у листі зазначено, що 15 травня 2013 року Головним управлінням юстиції на адресу Вищого адміністративного суду України направлено заяву про перегляд Верховним судом України рішення суду касаційної інстанції /а.с. 35/.

07 червня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у порядку пункту 1 частини першої статті 38 та статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі зверненням державного виконавця до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення згідно з виконавчим документом /а.с. 38/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зміну способу і порядку виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року відмовлено /а.с. 48-55/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року визнано протиправною та скасовано постанову Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження ВП №37932661 від 07 червня 2013 року /а.с. 56-57/.

22 липня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №37932661 у зв'язку з постановленням Полтавським окружним адміністративним судом ухвали від 26 червня 2013 року про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року /а.с. 59/.

Позивач не погодився із бездіяльністю Державної виконавчої служби України щодо тривалого невиконання судового рішення та оскаржив її до суду.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначає розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 /далі Інструкція/.

В силу вимог частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу.

Відповідно до частини першої статті 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом /частина друга статті 11 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої вказаної статті після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 75 цього ж Закону, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Порядок виконання рішень про поновлення на роботі передбачено статтею 76 зазначеного Закону.

Згідно з частиною першою вказаної статті, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Згідно з підпунктом 13.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що з моменту відкриття виконавчого провадження (ВП №37932661) з виконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №2а-1670/4565/11 про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції в Полтавській області начальника відділу державної виконавчої служби у Полтавській області, до розгляду даної справи по суті державним виконавцем не вживалося вищеперелічених заходів щодо виконання рішення суду.

Крім того, вищезазначена норма зобов'язує державного виконавця, крім накладення на боржника штрафу, застосовувати також інші заходи, передбачені законом.

До інших заходів примусового виконання, з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, належать запити, попередження, постанови, заяви вимоги тощо.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №37932661 /а.с. 22-68/ судом встановлено, що державним виконавцем не надсилалися боржнику вимоги, попередження про відповідальність, запити щодо виконання рішення суду.

Повноваження, надані статтями 89-90 Закону України "Про виконавче провадження", на внесення подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до відповідальності, державним виконавцем також не використано.

Незважаючи на встановлений чинним законодавством спеціальний строк виконання рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби - негайно, обумовлене рішення суду залишається невиконаним понад рік з моменту його прийняття та понад шість місяців з моменту звернення ОСОБА_3 з виконавчим листом до відповідача.

Таким чином, дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП №37932661 /а.с. 22-68/, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито жодних належних заходів для виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року, чим допущено протиправну бездіяльність.

Посилання представника відповідача на лист Міністерства юстиції України від 23 травня 2013 року №7901-0-33-13/14 (вх. №130-26-1149), яким повідомлено про неможливість виконання судового рішення, суд вважає необґрунтованим, оскільки відсутність станом на 23 травня 2013 року в організаційно-штатній структурі Головного управління юстиції у Полтавській області посади заступника начальника Головного управління юстиції у Полтавській області - начальника відділу Державної виконавчої служби не є підставою для невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Також, представником відповідача у судовому засіданні не надано вмотивованих пояснень про причини невжиття заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду починаючи з дати поновлення виконавчого провадження 22 липня 2013 року до дати розгляду справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у даному випадку кінцевої мети правосуддя - захисту інтересів ОСОБА_3 та реального поновлення його порушених прав, не відбулося.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс /рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68/.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про те, що Державною виконавчою службою України у спірних відносинах допущено бездіяльність стосовно невчинення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №37932661.

В силу частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, як передбачено частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності допущення бездіяльності стосовно невчинення передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №37932661, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати зазначену бездіяльність протиправною.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, що полягає у невчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №37932661.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 37471975, місцезнаходження: вул. Артема, 73, м. Київ) на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 68,82 грн /шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Петрова суддя суддя О.В. Гіглава С.М. Серга