Постанова № 35382426, 13.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
13.11.2013
Номер справи
817/3714/13-а
Номер документу
35382426
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3714/13-а

13 листопада 2013 року 15год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Мтиві" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мтиві" (далі - ПП "Мтиві") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004602201 та № 0004612201 від 09.10. 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Автопіца-Центр" позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи проведені донарахування та застосовані штрафні санкції Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві стверджує, що з метою формування податкового кредиту та несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток ПП "Мтиві" (вигодонабувач) в супереч моральним засадам суспільства було проведено безтоварну операцію через "контрагента" ПП "Автопіца-Центр" по договорах поставки без належних документів. Разом з тим, валові витрати, понесені ПП "Мтиві" при здійсненні господарських операцій з ПП "Автопіца-Центр", підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Вказані вище первинні бухгалтерські документи були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки. Поставлені ПП "Автопіца-Центр" товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується договорами поставки та виписками з банку. З урахуванням вище викладених обставин з боку позивача відсутні порушення формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій підряду з ПП "Автопіца-Центр". В зв'язку з наведеним, позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Мтиві" з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Автопіца-Центр", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10. 2012 р. по 30.11. 2012 р. По результатам перевірки був складений акт № 195/1-22-01-37118738 від 13 вересня 2013 року (а.с. 11-18).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004602201 від 09 жовтня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 131316,25 грн., з яких 105053,00 грн. - основного платежу, 26263,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004612201 від 09 жовтня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 125062,90 грн., з яких 100050,30 грн. - основного платежу, 25012,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 9, 10).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0004612201 від 09 жовтня 2013 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірне грошове зобов'язання в розмірі 100050,30 грн. задеклароване в деклараціях за листопад 2012 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по договорах купівлі-продажу позивача укладених із ПП "Автопіца-Центр" (а.с. 85-90).

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям поставки з ПП "Автопіца-Центр". Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП "Мтиві" з ПП "Автопіца-Центр", висновків, викладених у акті перевірки від 06.06. 2013 за № 457/3-22-80-31862339, проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ПП "Автопіца-Центр" про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Автопіца-Центр" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень, серпень, жовтень 2012 року. Зокрема, у акті перевірки від 06.06. 2013 за № 457/3-22-80-31862339, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що правочини між ПП "Автопіца-Центр" та контрагентами-покупцями мають нереальний характер і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з наведеного, ПП "Автопіца-Центр" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Відповідно до наведено відповідачем зроблено висновок, що ПП "Автопіца-Центр" є "транзитером", а отже ПП "Мтиві" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій купівлі-продажу ПП "Автопіца-Центр" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ПП "Мтиві" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З акту перевірки від 06.06. 2013 за № 457/3-22-80-31862339, проведеної ДПІ Голосіївському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ПП "Автопіца-Центр" про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Автопіца-Центр", вбачається, що контрагент позивача знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Також вказана обставина підтверджена витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 11.11. та 12.11. 2013 року (а.с. 106-107).

Крім того, основним видом діяльності ПП "Автопіца-Центр", на момент вчинення спірних господарських операцій, була оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Разом з тим, ПП "Автопіца-Центр" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 37028822, індивідуальний податковий номер 318623326501, видане 06.03. 2002 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Дана обставина підтверджена копією вказаного свідоцтва (а.с. 34).

Вказані обставини доводять, що контрагент ПП "Автопіца-Центр" на момент вчинення спірних господарських операцій володів необхідною право та дієздатністю, що ставляться податковим органом під сумнів.

Взаємовідносини ПП "Автопіца-Центр" та ПП "Мтиві" відбувалися на підставі договору купівлі-продажу № 29/10 від 29.10. 2012 року.

За даним договором, ПП "Мтиві", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Олійника А.П., який діє на підставі Статуту та ПП "Автопіца-центр", що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора Шевчука В.В., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" продає, а "Покупець" купує макуху соєву та обладнання (а.с. 37-38).

На виконання Договору № 29/10 від 29.10. 2012 року, ПП "Автопіца-Центр" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 600301,60 грн. у тому числі ПДВ - 100050,27 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковими накладними: № АП-0000043 від 29.10. 2012 року на загальну суму 44651,60 грн., у т.ч. ПДВ - 7441,93 грн.; № АП-0000044 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42238,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7039,67 грн.; № АП-0000045 від 31.10. 2012 року на загальну суму 39625,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6608,67 грн.; № АП-0000040 від 29.10. 2012 року на загальну суму 378240,00 грн., у т.ч. ПДВ - 63040,00 грн.; № АП-0000041 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42960,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7160,00 грн.; № АП-0000042 від 30.10. 2012 року на загальну суму 52560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8760,00 грн.;

- податковими накладними: № 2 від 29.10. 2012 року на загальну суму 44651,60 грн., у т.ч. ПДВ - 7441,93 грн.; № 5 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42238,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7039,67 грн.; № 6 від 31.10. 2012 року на загальну суму 39625,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6608,67 грн.; № 1 від 29.10. 2012 року на загальну суму 378240,00 грн., у т.ч. ПДВ - 63040,00 грн.; № 3 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42960,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7160,00 грн.; № 4 від 30.10. 2012 року на загальну суму 52560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8760,00 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2012 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року (а.с. 39-50, 85-90).

Придбані матеріальні цінності було відображено по складу позивача, що підтверджено картками рахунку № 631 та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за жовтень-листопад 2012 року (а.с. 76-80).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено виписками з банку та платіжними дорученнями № 28 від 20.11. 2012 року, № 29 від 20.11. 2012 року, № 30 від 20.11. 2012 року, № 31 від 20.11. 2012 року та № 32 від 20.11. 2012 року (а.с. 70-75, 91-95).

Перевезення матеріальних цінностей від ПП "Автопіца-Центр" здійснювалося безпосередньо до покупця позивача ТзОВ "Доноша", яке відбувалося на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні № 88 від 01.10. 2012 року та підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0001192 від 20.11. 2012 року та товарно-транспортними накладними (а.с. 69, 96-98). Крім того, перевезення матеріальних цінностей від ПП "Автопіца-Центр" до покупця позивача ТзОВ "Саноіл-Трейд" відбувалося на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.10. 2012 року укладеного ТзОВ "Саноіл-Трейд" з ПП ОСОБА_5 та підтверджено актом приймання-передачі послуг № 2 від 05.11. 2012 року та товарно-транспортними накладними (а.с. 59-61, 99-101).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей отриманих згідно договору купівлі-продажу з ПП "Автопіца-Центр" використано при укладенні договорів купівлі-продажу ПП "Мтиві" з ТзОВ "Доноша", якому було поставлено придбану у ПП "Автопіца-Центр" макуху соєву, та з ТзОВ "Саноіл-Трейд", якому було поставлено придбане у ПП "Автопіца-Центр" обладнання, що підтверджується дослідженими долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки, копіями видаткових та податкових накладних, копіями виписок з банку (а.с. 51-61, 62-69, 70-75).

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ПП «Автопіца-Центр» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ПП "Автопіца-Центр", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реальне постачання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Автопіца-центр" по договору купівлі-продажу укладеного з позивачем, а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів продавцю, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП "Автопіца-центр". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП "Автопіца-центр" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0004612201 від 09.10. 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва форми "Р" № 0004602201 від 09.10. 2013 року, то суду слід зазначити наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 105053,00 грн. за 2-4 квартал 2012 року внаслідок порушення позивачем ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат у зв'язку з включенням до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за 2-4 квартал 2012 року суми грошових коштів у розмірі 600301,60 грн. перерахованих на адресу ПП "Автопіца-центр" по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 131316,25 грн.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст. 138 Податкового кодексу України, зокрема, у пп.. 138.1.1 п. 138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, придбання товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу у ПП "Автопіца-центр" для використання у власній господарській діяльності ПП "Мтиві" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат за 2-4 квартал 2012 року.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва форми "Р" № 0004602201 від 09.10. 2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 131316,25 грн., в тому числі 105053,00 грн. основного платежу та 26263,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0004602201 та № 0004612201 від 09.10. 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 2294 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 113 від 21.10. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві форми "Р" № 0004602201 від 09.10. 2013 року та форми "Р" № 0004612201 від 09.10. 2013 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Мтиві" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.

Попередній документ : 35382419
Наступний документ : 35382433