Постанова № 35382417, 18.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3592/13-а

18 листопада 2013 року 12год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Дубровицького районного центру зайнятості доОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

14 жовтня 2013 року на розгляд Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дубровицького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю в сумі 5501,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу - ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. Однак після надання їй такого статусу відповідачка отримувала інші доходи, оскільки працювала за договором з ПАТ «АЕС Рівнеобленерго». Позивач вважає, що нарахована та виплачена відповідачу сума допомоги по безробіттю за період з 26.03. 2012 р. по 13.11. 2012 р. в розмірі 5501,09 грн. підлягає поверненню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечила та зазначила, що позивач не вправі вимагати повернення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 5501,09 грн., оскільки саме з 26.03. 2012 р. в неї виникло право на набуття статусу безробітної та отримання допомоги. Просила в позові відмовити повністю.

Крім того, Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлялася належним чином. До початку судового засідання подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання завили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що позивач та відповідач подали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши у порядку письмового провадження подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Між ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» та ОСОБА_2 (відповідач у справі) укладено договір про надання послуг від 31.01. 2012 р. № 159 (надалі - Договір). За цим договором Замовник зобов'язується забезпечити обумовлені обсяги завдань, прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах цього договору, а Виконавець зобов'язується особисто в порядку та на умовах, визначених цим Договором надавати послуги із зняття показників лічильників споживачів. Зазначений договір є цивільно-правовим договором, а тому трудові відносини між сторонами не виникли. Запис у трудову книжку відповідача про роботу за цим Договором не здійснювався (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 6.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з 01.01. 2012 р. і діє до 31.03. 2012 р.

Останній платіж за цим договором ОСОБА_2 отримала у березні 2012 року, що підтверджується довідками № 746 від 31.10. 2013 року та № 773 від 14.11. 2013 року (а.с. 28, 32) та не заперечується позивачем.

19 березня 2012 р. ОСОБА_2 звернулася до Дубровицького районного центру зайнятості. 26 березня 2012 р. вона подала заяву про надання статусу безробітного. Текст заяви формалізований, відповідає встановленому зразку і заповнювався працівником центру зайнятості. В абзаці 2 заяви зазначено «в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую, не маю права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років» (а.с. 9). Відповідачка визнала, що не повідомляла працівника центру зайнятості про Договір від 31.01. 2012 р., оскільки вважала, що такий договір вже припинився.

Наказом Дубровицького районного центру зайнятості з 26.03. 2012 р. ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з довідкою Дубровицького районного центру зайнятості № 567 від 19.07. 2013 року за період з 26 березня 2012 р. по 13 листопада 2012 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 5501,09 грн. допомоги по безробіттю (а.с. 12). Розмір та фактичне отримання зазначеної суми відповідач не заперечує.

Після завершення виплати допомоги Дубровицьким районним центром зайнятості отримано інформацію про отримання доходу відповідачем в період перебування на обліку як безробітної. Згідно відомостей про застраховану особу, поданих ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» до Пенсійного фонду України, відповідач за звітний період з 01.01. 2012 р. по 31.12. 2012 р. отримала дохід, в тому числі у березні 2012 року.

Наказом від 07.02. 2013 р. № 12 директор Дубровицького районного центру зайнятості наказав підлеглим вжити заходів до повернення отриманої допомоги з безробіття в результаті неповідомлення про працевлаштування у ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» в сумі 5501,09 гривень.

08.02. 2013 р. відповідачці надіслано листа з вимогою упродовж 10 днів повернути вказані кошти (а.с. 10).

Зазначені фактичні обставини сторони визнають. Спір виник у зв'язку із правовою оцінкою дій відповідача, яка під час отримання статусу безробітного не повідомила про договір від 31.01. 2012 р. Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»., Законом України «Про зайнятість населення», Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом № 60/62, 13.02. 2009 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України.

Статтею 21 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

В свою чергу, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом № 60/62, 13.02. 2009 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (надалі -Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155 , відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства .

Наведені положення Порядку фактично встановлюють право центру зайнятості на звернення до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманої суми допомоги по безробіттю. Суд приймає до уваги, що єдиним способом стягнення виплаченої допомоги на випадок безробіття є звернення до суду з відповідним позовом.

З наведеного суд дійшов висновку, що позивач Дубровицький районний центр зайнятості є суб'єктом владних повноважень - територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Заявлений ним позов подано на виконання визначених законом владних управлінських функцій. Право на звернення до суду із позовом є способом реалізації компетенції цього органу. Тому спір належить до компетенції адміністративного суду відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи підстави позову, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», у якій визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (в редакції, що діяла станом на березень 2012 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 (надалі - Порядок № 219) незайняті громадяни…, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час проведення реєстрації кожна особа самостійно або за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), засвідчує особистим підписом достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки затверджує Мінпраці.

Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить відповідний запис у картці.

У п. 11 Порядку № 219 передбачено, що державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до п. 12 Порядку № 219 Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для

пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість

населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Надання ОСОБА_2 статусу безробітного з 26.03. 2012 р. є доказом дотримання нею усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.

Законом «Про зайнятість населення» (у редакції станом на березень 2012 року) не визначено, чи можуть бути визнані безробітними особи під час строку дії цивільно-правових договорів, за якими особі можуть бути виплачені доходи. Заява про надання ОСОБА_2 статусу безробітного містить запис «в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую, не маю права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років». Цей текст не містить твердження про те, що заявник не працює за цивільно-правовим договором.

Покликання представника позивача про те, що виконання робіт за цивільно-правовим договором охоплюється поняттям «трудова діяльність» є його особистим судженням, яке суд відхиляє як припущення, що не може бути покладено в основу судового рішення. Законом теж не визначеного змісту поняття «трудова діяльність». Таким чином, це твердження позивача є недоведеним.

Натомість відповідач покликається на те, що підписуючи заяву від 26.03. 2012 р. зазначила правдиві відомості, оскільки вважала, що її робота за цивільно-правовим договором не є трудовою діяльністю. На думку Суду, не зазначення цих відомостей заявником є наслідком невизначеності змісту терміна «трудова діяльність», який використано в формалізованому і розробленому Державною службою зайнятості зразку заяви.

В відповідач стверджувала, що заяву заповнював працівник центру зайнятості. З огляду на те, що заява надрукована на принтері, а її текст стандартизований, Суд вважає, що такі пояснення відповідають дійсності. Надаючи консультацію та заповнюючи текст заяви, працівник центру зайнятості в силу свого службового становища повинен був перевірити наявність усіх обставин, з якими закон пов'язує отримання статусу безробітного. Якщо для цього має значення наявність цивільно-правового договору, то працівник центру повинен був перевірити і цю обставину. Натомість, позивач не надав Суду доказів, що працівники центру зайнятості інформували заявника ОСОБА_2 про те, що виконання робіт за цивільно-правовими договорами є перешкодою для одержання статусу безробітного. Не надано й доказів того, що ОСОБА_2 повідомляла про те, що з нею не укладено таких договорів. Відсутні й докази умислу заявника на отримання допомоги шляхом повідомлення центру зайнятості неправдивої інформації про себе. Відсутність цих відомостей унеможливлює оцінку дій ОСОБА_2 як таких, що спрямовані на умисне невиконання нею своїх обов'язків.

За таких обставин Суд вважає, що неповідомлення ОСОБА_2 про договір від 31.01. 2012 р. не може вважатися умисним невиконанням нею своїх обов'язків та зловживання ними та не є доказом отримання нею допомоги з безробіття у зв'язку з вказаними обставинами.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру. Таким чином, виконання робіт за цивільно-правовим договором є перешкодою для збереження статусу безробітного. На думку Суду, наявність цієї обставини слід вважати перешкодою і для отримання такого статусу. При належному виконанні працівниками центру зайнятості своїх повноважень під час реєстрації ОСОБА_2 як безробітної, 26.03. 2012 р. було б встановлено наявність договору від 31.01. 2012 р., а тому статус безробітної їй надано не було б.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

З огляду на це, Суд вважає, що за період з 26.03. по 31.03. 2012 року допомога з безробіття у розмірі 26,61 гривень сплачена ОСОБА_2 безпідставно, а тому цю суму слід з неї стягнути на користь позивача. Покликання відповідача на те, що вона отримала дохід останній раз 19.03. 2012 р., а тому договір від 31.01. 2012 р. припинився, суд відхиляє, оскільки за умовами договору від 31.01. 2012 р. вона могла отримувати такі доходи до 31.03. 2012 р., але не надавала послуги. Можливість отримання доходу за договором залежала передусім від її дій. Небажання надавати послуги і відсутність доходів у зв'язку із цим не є підставою для одержання статусу безробітного.

В позивач не заперечує, що зазначені обставини відпали 31.03. 2012 р. одночасно із закінченням строку дії договору від 31.01. 2012 р., тому жодних перешкод для отримання статусу безробітного і отримання допомоги з 01.04. 2012 р. у ОСОБА_2 не було. Правових підстав для повернення допомоги за період з 01.04. 2012 р. по 13.11. 2012 року суд не вбачає. Встановлено, що в цей період ОСОБА_2 відповідала усім ознакам безробітного, а тому отримання допомоги відповідає закону. Окрім того, суд бере до уваги, що спір виник через неналежне інформування заявника працівниками центру зайнятості і відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні спору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що факти, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог знайшли підтвердження лише в частині повернення допомоги за березень 2012 року в розмірі 26,61 грн., а тому в цій частині позов слід задовольнити, а в решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Дубровицького районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 37863689) кошти в сумі 26 (двадцять шість) грн. 61 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.