Постанова № 35380541, 20.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2013 р. справа №905/2531/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Марченко О.А., Сгара Е.В.,

за участю представників сторін: від позивача:Данилевський О.М. довіреністьвід відповідача:Гаврилюк Н.В. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського судуДонецької області від10.10.2013р.по справі№ 905/2531/13 (головуючий суддя: Шилова О.М., суддя - Кучерява О.О., суддя - Малікова Е.І.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецька область простягнення 12' 421' 075,17грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецька область (далі - «Відповідач») заборгованості, яка складається з 11' 277' 312,76грн. - основного боргу, 31' 614,16грн. індексу інфляції, 53' 789,39грн. - 3% річних, 789' 411,89грн. - 7% штрафу, 268' 946,97грн. - пені за договором купівлі-продажу природного газу № 7-БО від 27.07.2012р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року у справі № 905/2531/13 позов був задоволений частково, стягнуто: 11' 277' 312,76 грн. - основного боргу, 134' 473,49 грн. - пені, 394' 705,95 грн. - штрафу, 53' 789,39 грн. - 3% річних, 15' 476,50грн. - інфляційних, 68' 730,53 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та часткової правомірності заявлених сум, з урахуванням приписів статей 233 ГК України, 551 ЦК України, 83 ГПК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати частково, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо зменшення сум пені та штрафу відмовити, стягнути пеню та штраф у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі, що призвело до невірно зроблених висновків.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав відзив, у якому звернувся з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу технічними засобами здійснено не було.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 27.07.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавецем та Комунальним підприємством по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради, як покупцем був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 7-БО (далі - договір, а.с.9-14).

Предмет договору передбачає, що Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанієя "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ на умовах Договору.

Відповідно до п.п.3.3 договору, приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Оформлення (підписання та скріплення) актів приймання - передача газу зазначено у п.п.3.4 договору.

Відповідно до п.п.6.1., 6.3 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в поряду календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.08.2012р. до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного погашення заборгованості (п.11.1. договору).

З актів приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р. (а.с.16-17, 171) вбачається, що Відповідач прийняв від позивача у жовтні - грудні 2012 року природний газ на підставі договору в обсязі 2419123тис.куб.м., на загальну суму 11277312,76грн.

В порушення умов договору, оплата за отриманий газ відповідачем здійснена не була, що підтверджується довідкою позивача №9-180-13 від 04.06.2013р. (а.с.82) та відповідачем не спростовується.

В обґрунтування вимог позову Позивач посилається на факт неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості, та як наслідок нарахування додаткових сум.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.202 ГК України, яка кореспондується зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно актів приймання-передачі природного газу підписаних та скріплених печатками підприємств, позивач поставив на адресу відповідача газ, який був прийнятий відповідачем без зауважень.

Оскільки, між сторонами існували договірні зобов'язання, які відповідач не виконав, то цілком обґрунтованим є висновок місцевого суду, що за отриманий газ у відповідача існує заборгованість у розмірі 11.277.312,76грн..

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Перевіривши нараховані позивачем суми 3% річних, індексу інфляції та пені, обґрунтованість застосування судом першої інстанції ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України та 83 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правомірності задоволених сум, з урахуванням права суду та обґрунтованості випадку можливості зменшення розміру неустойки.

Підстави зазначені скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не знайшли свого підтвердження під час перегляду судового рішення в апеляційній інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року по справі №9052531/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: О.А. Марченко Е.В. Сгара

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС