Постанова № 35380494, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/9017/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Чорної Л.В.

Суліма В.В.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Зражевська Н.В.;

відповідача: Третьяк С.Ю.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.06.2013р.

у справі №910/9017/13 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком"

про стягнення 3 870 000 грн. штрафу та 3 870 000 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком" (далі - відповідач) 3 870 000,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу", та 3 870 000,00 грн. пені, нарахованої за невиконання вказаного рішення.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості позовних вимог. Окрім того, відповідач подав місцевому господарському суду заяву про укладання з позивачем мирової угоди (том справи - 1, аркуш справи - 63).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. у справі №910/9017/13 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 870 000,00 грн. штрафу та 3 870 000,00 грн. пені. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету України 68 820,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. у справі №910/9017/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- виконання рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" підлягає зупиненню, оскільки компанія „МК Інтерн Трейд Лімітед", яка виступає третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору у господарській справі №5011-23/11024-2012, в якій оспорювалась дійсність рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10, звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень у справі №5011-23/11024-2012;

- з моменту закінчення розгляду Верховним Судом України справи №5011-23/11024-2012 буде закінчена процедура перегляду рішення позивача, яким на відповідача було накладено штраф у розмірі 3 870 000,00 грн.;

- поза увагою місцевого господарського суду залишились заперечення відповідача проти позову, зокрема, щодо фінансового стану відповідача та співвідношення розмірів штрафів, нарахованих відповідачу та ТОВ „Енерго-Апекс" (основному учаснику змови).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2013р.

03.09.2013р. відповідачем через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано додаток до апеляційної скарги (том справи - 1, аркуш справи - 114), в якому відповідач уточнив вимоги своєї скарги та просив суд:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. повністю і припинити провадження у справі;

- зупинити виконання рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

13.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити скаргу без задоволення, як необґрунтовану та непідтверджену належними доказами.

16.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення на додаток до апеляційної скарги позивача.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додатку (доповнення) до неї, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. повністю, припинити провадження у справі та зупинити виконання рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

В судовому засіданні 30.09.2013р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в додаткових письмових поясненнях, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 30.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 31.10.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Чорної Л.В., Суліма В.В.

31.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про виклик у судове засідання представника ДП НАЕК „Енергоатом" для надання пояснень, обґрунтована тим, що накладення на відповідача штрафу у сумі 7 740 000,00 грн. унеможливить виконання ним робіт з підвищення безпеки та продовження терміну експлуатації атомних блоків на об'єктах атомної енергетики (том справи - 1, аркуш справи - 134).

В судовому засіданні 31.10.2013р. представники сторін підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні 31.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.11.2013р.

В судовому засіданні 18.11.2013р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення виконання рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу", а також заяву про виклик у судове засідання для надання пояснень представника ДП НАЕК „Енергоатом".

В судовому засіданні 18.11.2013р. представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаних клопотання та заяви, як необґрунтованих.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні заяви відповідача про виклик у судове засідання представника ДП НАЕК „Енергоатом" для надання пояснень, оскільки в порушення вимог ст. 30 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не зазначено, які саме пояснення та щодо яких обставин даної справи може надати представник ДП НАЕК „Енергоатом".

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" до закінчення розгляду Верховним Судом України справи №5011-23/11024-2012 було відмовлено, оскільки відповідачем не наведено норми процесуального права, з урахуванням якої суд апеляційної інстанції може зупинити виконання рішення Антимонопольного комітету України в межах здійснення провадження у справі, предметом розгляду в якій є позовні вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі відповідного рішення Антимонопольного комітету України, а також пені, застосованої за невиконання цього рішення. Окрім того, позивачем було надано копію ухвали Верховного Суду України від 19.08.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 125-126), якою відмовлено компанії „МК Інтерн Трейд Лімітед" у допуску справи №5011-23/11024-2012 до провадження Верховного Суду України. Тобто, обставини, які зумовлювали звернення відповідача з відповідним клопотанням, на дату подання цього клопотання вже були усунуті.

В судовому засіданні 18.11.2013р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 18.11.2013р. представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 18.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України „Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції" останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст. 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України „Про захист економічної конкуренції", „Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ст. 5 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (ч.1 ст. 48 Закону України „Про захист економічної конкуренції").

В ст. 51 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 (том справи - 1, аркуші справи - 13-37):

- визнано, що відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго-Апекс" вчинили порушення, передбачене п.1 ст. 50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю акумуляторної батареї із зарядними пристроями, які проводила акціонерна компанія "Харківобленерго";

- за вказане порушення на відповідача накладено штраф у сумі 3 870 000,00 грн., а на Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго-Апекс" - 2 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 не було виконано, у зв'язку з чим, окрім штрафу в сумі 3 870 000,00 грн., відповідачу було донараховано пеню за весь період прострочення у загальному розмірі 3 870 000,00 грн.

Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку сплатити штраф та пеню, позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

В ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як уже зазначалось вище, рішенням позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 на відповідача було накладено штраф у розмірі 3 870 000,00 грн.

Відповідач отримав рішення позивача 27.06.2012р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (том справи - 1, аркуші справи - 10-12), а тому повинен був сплати штраф до 27.08.2012р.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з ч.1 ст. 48 цього Закону, ч.1 ст. 30 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч.3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач оскаржив рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 до Господарського суду міста Києва, звернувшись з відповідним позовом.

В абзацах 3-5 ч.5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

З наведеного вбачається, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (аналогічна правова позиція наведена в п.п.20.2 п.20 постанови Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Господарським судом міста Києва розглянуто справу №5011-23/11024-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком" про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Компанії „МК Інтерн Трейд Лімітед".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р. у справі №5011-23/11024-2012 в задоволенні позовів Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком" та Компанії „МК Інтерн Трейд Лімітед" було відмовлено з посиланням на законність та обґрунтованість рішення від 30.05.2012р. №313-р у справі №39-26.13/100-10 про застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 870 000,00 грн. штрафу (том справи - 1, аркуші справи - 38-42).

В подальшому вказане судове рішення було оскаржено як в апеляційному, так і в касаційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р. у справі №5011-23/11024-2012 було залишено без змін (том справи - 1, аркуші справи - 45-51).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2013р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком" було повернуто без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України (том справи - 1, аркуші справи - 52-53).

Однак, після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р. у справі №5011-23/11024-2012 законної сили відповідач не сплатив штраф, нарахований йому рішенням позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10.

Належних та допустимих доказів сплати штрафу відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 3 870 000,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що сума нарахованого йому штрафу у розмірі 3 870 000,00 грн. є неспівмірно більшою ніж штраф у розмірі 2 000,00 грн., нарахована ТОВ „Енерго-Апекс", не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Згідно з рішенням позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 до відповідача та ТОВ „Енерго-Апекс" були застосовані штрафні санкції за вчинення порушення, передбаченого п.1 ст. 50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене п.1 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

В рішенні позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 (том справи - 1, аркуш справи - 37) зазначено, що відповідно до інформації, наданої Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва листом від 03.05.2012р. №2022/9/18-007, сумарний дохід ТОВ „Енерго-Апекс" за 2011 рік становить 20 785 грн. Дохід (виручка) ТОВ „Селком" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2011 рік становить 38 708 тис. грн.

З наведеного вище вбачається, що позивач нарахував відповідачу та ТОВ „Енерго-Апекс" штрафи у відповідності до вимог ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції", тобто з урахуванням розміру отриманого відповідачем та ТОВ „Енерго-Апекс" доходу у 2011 році в межах 10% цього доходу.

Окрім того, як уже зазначалось вище, відповідність рішення позивача від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 вимогам законодавства було встановлено в судовому порядку під час розгляду господарської справи №5011-23/11024-2012.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Колегія суддів погоджується з позивачем в тому, що строк виконання від 30.05.2012р. №313-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №39-26.13/100-10 було зупинено на підставі ч.4 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" на час розгляду справи №5011-23/11024-2012 Господарським судом міста Києва, тобто з 15.08.2012р. (дата винесення ухвали про порушення провадження у справі №5011-23/11024-2012) по 02.10.2012р. (дата рішення місцевого господарського суду у справі №5011-23/11024-2012) та перегляду цієї справи Київським апеляційним господарським судом, тобто 29.10.2012р. (дата винесення ухвали про порушення апеляційного провадження у справі №5011-23/11024-2012) по 06.12.2012р. (дата постанови суду апеляційної інстанції у справі №5011-23/11024-2012).

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 9 694 350,00 грн. за весь період прострочення, тобто за 167 днів (з 03.10.2012р. по 28.10.2012р. та з 07.12.2012р. по 26.04.2013р.).

Проте, з огляду на ч.5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", в якій передбачено, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, з відповідача може бути стягнуто лише 3 870 000,00 грн., як і просив позивач у позові.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 3 870 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. у справі №910/9017/13 відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. у справі №910/9017/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9017/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Л.В. Чорна

В.В. Сулім