Рішення № 35380324, 18.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7858/13 18.11.13

За позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітторгленд"

про виплату відрахувань 75 071,84 грн.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Марченко О. В.

Головіна К.І.

Представники:

від позивача: Турубаров О.І. за довіреністю б/н від 20.05.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітторгленд" (відповідач) про виплату відрахувань в сумі 75 071,84 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носії із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Разом з позовом позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів відповідно до ст. 38 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. було порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 03.06.2013 р. о 10:00 год. та в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у Департаменту митних інформаційних технологій та статистики (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11г) відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітторгленд" (ідентифікаційний код 373103600 товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, з кодами згідно з УКТЗЕД: 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00); 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00); 8525 40; 8527 13; 8527 21; 8527 31; 8528 та 8523 (крім виробів групи 37 (крім товарної підкатегорії 8523 30 00 00), ввезених ним у митному режимі імпорту в період з 01.01.2011 року по 16.04.2013 року, із зазначенням: номеру вантажно-митної декларації; дати митного оформлення товару; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару та його вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітторгленд" (фактурна вартість).

22.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.

В судове засідання, призначене на 03.06.2013 р. представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 03.06.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.04.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.06.2013 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 08.07.2013 р. об 11:40 год. та витребувано у Міністерства доходів і зборів України докази необхідні для розгляду справи.

11.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 08.07.2013 р., представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 08.07.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.06.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2013 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. було призначено здійснювати розгляд справи № 910/7858/13 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/7858/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. справу № 910/7858/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В. та призначено розгляд справи на 05.09.2013 р. о 14:00 год.

12.08.2013 р. через відділ діловодства суду надійшов супровідний лист від Міністерства доходів і зборів України з інформацією про здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Вітторгленд" у період з 01.01.2011 р. по 16.04.2013 р.

23.08.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

30.08.2013 р. через відділ діловодства суду повторно надійшов супровідний лист від Міністерства доходів і зборів України з інформацією про здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Вітторгленд" у період з 01.01.2011 р. по 16.04.2013 р.

05.09.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням відомостей, наданих Міністерством доходів і зборів України, про факти митного оформлення ТОВ "Вітторгленд" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р. "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах". Відповідно до зазначеної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 405 427,63 грн. заборгованості, з яких 394 267,85 грн. - відрахування, 11 159,78 грн. - 3% річних, а також судові витрати.

В якості доказів позивач надав суду розрахунок заборгованості відповідача за ввезення на митну територію України матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права"; платіжне доручення про сплату судового збору за збільшення розміру позовних вимог та докази направлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог та доданих до неї документів.

В судове засідання, призначене на 05.09.2013 р., представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 05.09.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.07.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Державної служби інтелектуальної власності № 1-15/6425 від 22.08.2013 р. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2013 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 05.09.2013 р. через відділ діловодства суду.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до поданої суду 05.09.2013 р. заяви про збільшення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги про стягнення відрахувань та 3% річних, тобто за тими ж вимогами, що були заявлені в позовній заяві.

Крім того, до вищезазначеної заяви про збільшення позовних вимог позивачем додані докази її направлення відповідачу у справі та докази сплати судового збору.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану до суду 05.09.2013 р.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 405 427,63 грн. заборгованості, з яких 394 267,85 грн. - відрахування, 11 159,78 грн. - 3% річних.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні, призначеному на 05.09.2013 р., представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 23.09.2013 р. об 11:20 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р., у зв'язку із знаходженням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, для здійснення колегіального розгляду справи № 910/7858/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. справу № 910/7858/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В. та призначено розгляд справи на 21.10.2013 р. об 11:20 год.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р., у зв'язку із знаходженням судді Полякової К.В. у відрядженні, для здійснення колегіального розгляду справи № 910/7858/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Головіна К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. справу № 910/7858/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Головіна К. І. та призначено розгляд справи на 18.11.2013 р. об 11:20 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/7858/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Марченко О. В., Головіна К. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. справу № 910/7858/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Марченко О. В., Головіна К. І. та призначено розгляд справи на 18.11.2013 р. об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 18.11.2013 року з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання, призначене на 18.11.2013 року, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва по справі № 910/7858/13 (в т.ч. з ухвалою суду про порушення провадження у справі) були направлені відповідачу за адресою 04053, м. Київ, вул. Артема/Обсерваторна, буд. 21/27, літ. А, кімната 401, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача станом на 14.11.2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Втім, всі поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/7858/13 та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що ухвали Господарського суду міста Києва від по справі № 910/7858/13 вручені відповідачу належним чином.

Відповідач письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судових засіданнях, в т.ч. і в судовому засіданні 18.11.2013 р., суду не подав та не надіслав. Також, відповідач не подав та не надіслав суду відзив та документи на виконання вимог ухвал суду у справі № 910/7858/13.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.11.2013 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.11.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), яке імпортується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 42 Закону України від 23.12.1993 року № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (надалі - Закон) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (надалі - Порядок), затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.

Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р. «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» (надалі - Постанова № 992), перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджений Постановою № 992.

Згідно з додатком до зазначеної Постанови № 992 розмір відрахувань, зокрема, для товарів з кодами згідно з УКТЗЕД (Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності) 8520 - магнітофони та інша звукозаписувальна апаратура, з пристроями для звуковідтворення або без них (крім товарів товарних підкатегорій 8520 20 00 00, 8520 90 10 00), 8521 - апаратура для відеозапису з відео тюнером або без нього (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00), 8525 40 - відеокамери із «стоп - кадром» та інші записувальні відеокамери, 8527 13, 8527 21, 8527 31 - радіоприймальна апаратура, поєднана з пристроєм для запису звуку, 8528 - приймачі телевізійні, поєднані з пристроєм, який записує звук або зображення становить 3%, а для товарів з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 - носіїв для запису звуку чи аналогічного запису інших явищ (зокрема аудіокасети, відеокасети, диски до систем лазерного зчитування) але незаписані, крім виробів групи 37 (крім товарної підкатегорії 8523 30 00 00) становить 5%. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Судом встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду, а рівно станом на час судового розгляду справи, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р. «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державної служби інтелектуальної власності України № 1-16425 від 22.08.2013 р.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на звернення з позовом до суду про стягнення відрахувань з імпортерів та виробників вказаного обладнання і матеріальних носіїв. Належних та допустимих доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідач у період з 01.01.2011 року по 16.04.2013 року імпортував на митну територію України матеріальні носії, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах за кодом УКТЗЕД 8523 51 10 00, на загальну суму 7 885 357,02 грн. (фактурна вартість).

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями про здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідачем у період з 01.01.2011 року по 16.04.2013 року, наданими Міністерством доходів і зборів України на запит суду. Вказані відомості містять як фактурну, так і митну вартість товарів за вищенаведеним кодом УКТЗЕД.

При цьому, суд враховує, що наведені відомості про здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідачем у період з 01.01.2011 року по 16.04.2013 року, надані Міністерством доходів і зборів України на запит суду з огляду на задоволення клопотання позивача про витребування доказів відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, є належними та допустимим доказами у відповідності до вимог ст. 34 Господарського кодексу України.

Разом з тим, матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року, фактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа визначено, що фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Отже, фактурною вартістю є митна вартість товарів, що заявляється декларантом на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та відображається у рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Відповідно до п. 5 вищезазначеного Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держаної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 року, розмір відрахувань, що застосовуються до обладнання і матеріальних носіїв, зазначених у додатку до Постанови № 992 для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Відтак, базою для розрахунку відрахувань (відсотків) позивачем обгрунтовано визначена фактурна вартість матеріальних носіїв, що імпортувались відповідачем на митну територію України.

Позивач вважає, що загальна сума відрахувань (відсотків) за ввезення на митну територію України у період з 01.01.2011 р. по 16.04.2013 р. матеріальних носіїв, обов'язок виплати яких на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" покладено на відповідача, складає 394267,85 грн. Обгрунтований розрахунок відрахувань (відсотків) міститься у додатку № 1 до заяви про збільшення позовних вимог.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми відрахувань (відсотків). При цьому враховано, що матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України у період з 01.01.2011 р. по 16.04.2013 р. зазначених матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача по сплаті відрахувань становить 394267,85 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 та ч. З ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону імпортери перераховують відрахування (відсотки) під час ввезення товару на митну територію України.

Наявні в матеріалах справи відомості про здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідачем у період з 01.01.2011 року по 16.04.2013 року, надані Міністерством доходів і зборів України на запит суду, свідчать про прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті відрахувань (відсотків).

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання по оплаті відрахувань (відсотків), позивач просить стягнути з відповідача 11 159,78 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (фактично здійснений у кожному окремому випадку ввезення відповідачем на митну територію України матеріальних носіїв з відповідним кодом згідно з УКТЗЕД), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення 11 159,78 грн. - 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, в т.ч. даних наданої на запит суду митної статистики, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 405427,63 грн. заборгованості, з яких 394267,85 грн. - відрахування та 11159,78 грн. 3% річних. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 62 від 16.04.2013 року на суму 1720,50 грн. та № 78 від 04.09.2013 року на суму 8108,56 грн. підтверджують сплату позивачем судового збору в сумі 9829,06 грн. Враховуючи ціну даного позову в розмірі 405427,63 грн., обґрунтованим є висновок про внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зокрема, належало сплатити судовий збір в сумі 8108,55 грн., тоді як фактично позивачем сплачено 9829,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначені підстави повернення судового збору, серед яких - зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 наведеного Закону).

Враховуючи наведене, судовий збір в сумі 1720,50 грн., сплачений платіжним дорученням № 62 від 16.04.2013 року, підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", при цьому оригінал зазначеного платіжного доручення залишається в матеріалах справи. Судовий збір в сумі 8108,56 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75 ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітторгленд» (04053, м. Київ, вул. Артема/Обсерваторна, будинок 21/27-А, кімната 401, ідентифікаційний код 37310360) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, офіс 614, ідентифікаційний код 31815383) 394267,85 (триста дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень 85 копійок) відрахувань, 11159,78 грн. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 78 копійок) 3% річних, 8108,56 грн. (вісім тисяч сто вісім гривень 56 копійок) судового збору.

2. Повернути Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, офіс 614, ідентифікаційний код 31815383) з Державного бюджету України 1720,50 грн., (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 62 від 16.04.2013 року, оригінал якого залишити в матеріалах справи.

3. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2013 р.

Судді Гумега О. В. (головуючий)

Марченко О. В.

Головіна К. І.