Рішення № 35380298, 11.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2013 Справа № 905/6257/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Утіл-Інвест», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 199 400,40грн., 3% річних у розмірі 8 156,24грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 19 404,50грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа», м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утіл-Інвест», м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 199 400,40грн., 3% річних у розмірі 8 156,24грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 19 404,50грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором поставки №22/05/12-1 від 22.05.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №22/05/12-1 від 22.05.2012р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 08.08.2013р. складає 199 400,40грн., видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 692, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

28.10.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа» та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача.

Представник Позивача у судове засідання 11.11.2013р. не з’явився, про час та місце слухання справі повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався./P>

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83080, м.Донецьк, просп.Ленінський, буд 144;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

FONT >ВСТАНОВИВ:T>

22 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Утіл-Інвест» (Покупець) було укладено договір поставки №22/05/12-1, відповідно п.1.1 якого за даним договором Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, іменовані далі по тексту Товар, вільний від застави та претензій третіх осіб. Поставка Товару буде здійснюватись протягом 2012 року.

Згідно п.1.2 договору ціна та кількість товару за даним договором встановлюється за домовленістю сторін відповідно видаткової накладної на відпуск товару.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо умов поставки то розрахунків:

- оплата товару, який поставляється за даним Договором, здійснюється по 100% передплаті, або по факту поставки (в день здійснення поставки товару по видатковій накладній), або при відвантаженні у вихідний день або святковий день в перший банківський день, наступний за даним днем, або після відвантаження з відстроченням платежу в 1 (один) банківський день, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно виставленого на оплату рахунку (п.3.3 Договору);

У пункті 7.1 договору встановлено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Якщо ні одна з Сторін не заявить про припинення дії даного договору за 1 (один) місяць до закінчення його строку, його дія автоматично пролонгується на наступний календарний рік.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 739 400,40грн., що підтверджується видатковими накладними №ВА-21/06-1 від 21.06.2012р. на суму 228 222,00грн., №ВА-26/05-2 від 26.05.2012р. на суму 238 716,00грн., №ВА-24/05-1 від 24.05.2012р. на суму 272 462,40грн. Вказані накладні підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена часткова оплата за поставлений товар у сумі 540 000,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 199 400,40грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №22/05/12-1 від 22.05.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 739 400,40грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у сумі 540 000,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов’язань по Договору – суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 199 400,40грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 199 400,40грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Утіл-Інвест».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 8 156,24грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 6 988,90грн.

Суд відмовляє у задоволенні 3% річних за період з 29.05.2012р. по 24.06.2012р., оскільки за вказаний період заборгованість у сумі 71 178,40грн. на яку нараховано 3% річних, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Також, Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з Відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19 404,50грн. Проте, суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, виходячи з приписів статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами.

Як, вбачається, що між іншим, ст.625 Цивільного кодексу України надає можливість встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Проте сторонами у договорі поставки №22/05/12-1 від 22.05.2012р. не встановлений інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, та Позивач скориставшись своїм правом заявив до стягнення суму 3% річних у розмірі 8 156,24грн.

Суд зазначає про відсутність підстав для стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19 404,50грн., оскільки законодавством не передбачено подвійного стягнення за одне й те саме правопорушення, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогійна правова позиція викладена у постановах ВГСУ по справам №25/075-12 від 30.01.2013р., № 07/238-10 від 14.02.2012р.

Крім того, щодо застосування Позивачем аналогії закону відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою угодами та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положення статті 1048 ЦК України є безпідставним, що знайшло своє відображення у листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011, № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 19 404,50грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утіл-Інвест», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 199 400,40грн., 3% річних у розмірі 8 156,24грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 19 404,50грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Утіл-Інвест» (83080, м.Донецьк, просп.Ленінський, буд. 144, ЄДРПОУ 38143786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа» (83015, м.Донецьк, просп.Миру, 17, офіс 93, ЄДРПОУ 35456934) заборгованість у розмірі 199 400,40грн., 3% річних у сумі 6 988,90грн., судовий збір у сумі 4 127,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 11.11.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.13р.