увійти
УКР
|
За позовом Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 373 грн. 75коп.
Суддя Новікова Т.В.
Секретар Шульга О.В.
за участю представників сторін: позивача - Корницька Т.М. (за дов. ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області від 19.12.2008р. НОМЕР_1), відповідача - ОСОБА_1(паспорт серія НОМЕР_2), Федорович Валентина Петровича (паспорт серія НОМЕР_3).
Обставини справи:
Державна податкова інспекція у Звенигородському районі Черкаської області звернулася до суду з позовною заявою від 24.11.2008р. № НОМЕР_4до ФОПОСОБА_1. про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1 373грн. 50коп. В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. № 1776/ІІІ (далі Закон № 1776/ІІІ), вважає, що відповідач не проводить сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм даних Законів, чим завдає шкоду державним інтересам. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач та його представник не погодилися з позовними вимогами та надали заперечення проти адміністративного позову від 13.01.2009р., в якомуОСОБА_1. просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів. На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.02.2009р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області від 19.07.2000р. за НОМЕР_5, згідно свідоцтва серії НОМЕР_6(а.с.4), ідентифікаційний код НОМЕР_7, взятий на облік платників податків ДПІ у Звенигородському районі з 18.07.2000р., згідно довідки податкової інспекції від 14.11.2005р.НОМЕР_8(а.с.5). Відповідачем була проведена перевірка господарської одиниці відповідача, щодо контролю за здійсненням операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт НОМЕР_9від 06.02.2008р. (а.с.6-9). Актом перевірки було встановлено порушення пунктів 2, 5, 13 ст. 3 Закону № 1776/ІІІ, а саме: реалізація товару на загальну суму 2грн. 50коп. без проведення розрахункової операції через розрахункову книжку та видачі розрахункового документу, а також при перевірці готівкових коштів на місці проведення розрахунків встановлено невідповідність готівкових коштів на загальну суму 209 грн. 25коп. За результатами перевірки ДПІ у Звенигородському районі відповідно до ст. 17 Закону № 1776/ІІІ, прийнято рішення від 14.02.2008р. НОМЕР_10про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1373грн.75коп. Корінець рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» отримано відповідачем особисто 18.02.2008р., про що свідчить підпис СПДОСОБА_1. (а.с.10). Відповідачем заборгованість по штрафній (фінансовій) санкції у розмірі 1 373грн.75коп. у встановлені законом терміни не сплачено, що підтверджується довідкою про суми податкового боргу платника податків від 14.11.2008р.(а.с.11) та розрахунком суми боргу станом на 14.11.2008р. (а.с.12). В судовому засіданні відповідач та його представник не визнали позовних вимог. Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач правомірно звернулася до суду про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 373грн.75коп. Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ст. 1 Закону № 1776/ІІІ реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами (резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Згідно ст. 3 Закону №1776/ІІІ суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Пунктом 3 статті 17 Закону № 1776/ІІІ з а порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну. Згідно до ст. 22 Закону № 1776/ІІІ у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. У відповідності до ст. 25 Закону № 1776/ІІІ с уми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій . Відповідачем оскаржено рішення Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 14.02.2008р. НОМЕР_11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1373грн. 75 коп. за порушення вимог Закону України № 265 до Державної податкової адміністрації в Черкаській області, яке залишено без змін, а скаргу відповідача без задоволення (рішення ДПА в Черкаській області від 14.03.2008р. НОМЕР_12 про результати розгляду первинної скарги). Беручи до уваги те, що сума не сплачених фінансових санкцій відповідача до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області становить 1 373 грн.75коп., і доказів сплати відповідачем фінансових санкцій станом на день розгляду спору, або заперечення проти адміністративного позову до суду не надходило, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області підлягають задоволенню . Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (20220, Черкаська обл., м.АДРЕСА_1ідентифікаційний код НОМЕР_7) на користь Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у Звенигородському районі Черкаської області (20200, вул. Енгельса, 142, м. Звенигородка, Черкаська обл., код 34342405) заборгованість зі сплати штрафних фінансових санкцій у розмірі 1 373грн.75коп .(одна тисяча триста сімдесят три гривні сімдесят п'ять копійок). Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
|
