Постанова № 35379292, 07.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6885/13-a

категорія 8.2.1

07 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Халімончук С.С.,

за участю представника позивача Ігамбердиєва О.Б.,

представника відповідача Вицке О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004401502 від 16.07.2013 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, у якому просить скасувати прийняте на підставі акту перевірки № 710/15-03/32758049 від 25.06.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0004401502 від 16.07.2013 р. про збільшення суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 19280,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції 9640,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлене перевіркою порушення п.44.1, ст. 44, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" завищено податковий кредит в сумі 19280,00 грн. у тому числі: за лютий 2012 року на суму 9360,00 грн. та за березень 2012 року на суму 9920,00 грн. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Ферріт Д". Вважає, що позивач у лютому, березні 2012 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 19280,00 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни товару на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платника ПДВ ТОВ "Ферріт Д".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Ферріт Д" за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року, про що було складено акт № 710/15-03/32758049 від 25.06.2013 року (а.с. 12-21).

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. п.44.1, ст. 44, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 19280,00 грн. в тому числі: за лютий 2012 року на суму 9360,00 грн. та за березень 2012 на суму 9920,00 грн.

Підставою для даного висновку стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання металопродукції від ТОВ "Ферріт Д" у лютому, березні 2012 року. За висновком податкового органу, укладений із ТОВ "Ферріт Д" договір купівлі-продажу металопродукції є правочином, який порушує публічний порядок та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю, так як позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують факт транспортування товару постачальником.

На підставі акту перевірки № 710/15-03/32758049 від 25.06.2013 року Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004401502 від 16.07.2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 19280,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 9640,00 грн. (а.с.11).

Однак, суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2012 року між ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" та ТОВ "Ферріт Д" було укладено договір купівлі-продажу металопродукції № 230, відповідно до якого продавець (ТОВ "Ферріт Д") зобов"язується передати у власність, відвантажити металопродукцію (далі - Товар) згідно специфікації. Специфікація являється невід'ємною частиною договору. Покупець (ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз") зобов'язується оплатити та прийняти товар. (а.с. 22-24).

Відповідно до п.1.3. Договору, товар по даному договору поставляється на умовах FCA - м. Дніпропетровськ (згідно правил "Інкотермс" в редакції 2000).

За умовами поставки DDU (правила "Інкотермс" в редакції 2000): Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

При цьому, пунктами 3.3., 3.4. вказаного Договору зазначено, що Покупець забирає товар автомобільним транспортом, а Продавець повинен пред"явити Покупцю на відвантажений товар: рахунок, накладну, податкову накладну та сертифікат якості виробника (копія).

На виконання умов договору у лютому, березні 2012 року ТОВ "Ферріт Д" було здійснено ряд поставок металопродукції, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортною накладною, податковими накладними та реєстр отриманих податкових накладних за лютий-березень 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 25-28, 31-37).

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання Товару за Договором.

Крім того, наявність товарно-транспортної накладної, як того вимагає п.11.7 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, беззаперечно свідчить про доставку товару Позивачу. Наявність видаткових накладних беззаперечно свідчить про передачу товару ТОВ "Ферріт Д" позивачу.

Відповідно до копій платіжних доручень, позивач повністю розрахувався за отриману металопродукцію з контрагентом ТОВ "Ферріт Д" (а.с. 29-30).

Також, матеріалами справи підтверджується факт подальшої реалізації придбаної продукції на адресу Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", зокрема договором купівлі-продажу № 76/11 від 02.03.2011 року, видатковими накладними № 78,79 від 02.04.2012 року, податковими накладними №85, 86 від 02.04.2012 року, даними про проведені розрахунки (а.с. 98-105).

Отже, реальність господарської операції із отримання металопродукції підтверджується належним чином укладеним договором, який виконаний сторонами, а саме: ТОВ "Ферріт Д" передав товар (металопродукцію) разом з необхідними товаро-супровідними документами, а позивач оплатив та прийняв товар. А тому дані обставини свідчить про те, що Договір був повністю виконаний сторонами та був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідним документом для включення витрат по оплаті поставки товару і податкового кредиту є податкові накладні, а тому враховуючи, що позивачу при передачі товару надано належним чином оформленні податкові накладні у нього виникло право включити сплачені суми до податкового кредиту (а.с. 27, 28).

Крім того, однією з підстав своїх заперечень відповідач вказує, що за результатами перевірки даних податкової звітності ТОВ "Ферріт Д" відповідно до автоматизованої інформаційної системи "Податки" та АІС "Бест Звіт" не встановлено наявність у ТОВ "Ферріт Д" власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб"єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а тому його діяльність спрямована на здійснення операцій пов"язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Однак, з такою позицією податкового органу суд погодитись не може, оскільки, Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на вищевикладене, не можна по факту можливого ухилення від сплати податків з боку контрагентів ТОВ "Ферріт Д" перекладати на ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" відповідальність за їх дії, тим самим ставлячи ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" в ряд порушників податкового законодавства.

Крім того, акт перевірки Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року, на який посилається відповідач, був предметом оскарження в судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи судами висновки зазначеного акту перевірки не підтверджені (а.с. 80-97).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 19280,00 грн. у зв'язку із придбанням товарів від ТОВ "Ферріт Д", суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Натомість, відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення - рішення № 0004401502 від 16.07.2013 року, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 289,20 грн. судового збору (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкове повідомлення-рішення №0004401502 від 16.07.2013 р.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" з Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 289,20 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 14 листопада 2013 р.