Постанова № 35376088, 05.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р. Справа №805/14446/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 година 23 хвилини

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., при секретарі судового засідання - Тимохіній Я.Ю.

за участю:

представника позивача - Коваль Т.А.;

представника відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (далі - позивач, УПФУ в Волноваському районі) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Волноваського РУЮ) про визнання бездіяльності ВДВС Волноваського РУЮ неправомірною щодо виконання виконавчого листа №2а/0570/8565/2012 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості на користь УПФУ в Волноваському районі Донецької області в розмірі 5 757,10 гривень, вимоги №Ф-70у виданої УПФУ в Волноваському районі Донецької області 03.07.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості на користь УПФУ в Волноваському районі Донецької області в розмірі 2 046,23 гривень; зобов'язання ВДВС Волноваського РУЮ вжити дієві заходи з примусового виконання виконавчого листа №2а/0570/8565/2012 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості на користь УПФУ в Волноваському районі Донецької області в розмірі 5 757,10 гривень, вимоги №Ф-70у виданої УПФУ в Волноваському районі Донецької області 03.07.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості на користь УПФУ в Волноваському районі Донецької області в розмірі 2 046,23 гривень, шляхом: повторного направлення запитів до обліково-реєстраційних установ, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, проведення опису майна, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, направлення до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконанні у відповідача знаходяться виконавчі документи, а саме: виконавчий лист №2а/0570/8565/2012 про стягнення в примусовому порядку боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі заборгованість в розмірі 5 757,10 гривень та вимога № Ф-70 у про стягнення заборгованості в розмірі 2 046,23 гривень.

При ознайомлені зі станом реалізації виконавчого провадження по ФОП ОСОБА_2 позивачем встановлено, що державним виконавцем не проведені всі заходи з примусового виконання вказаних вимог, передбачених Законом «Про виконавче провадження». З огляду на викладене, просив визнати бездіяльність з боку державного виконавця та зобов'язати вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 4 листопада 2013 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що на виконанні у ВДВС Волноваського районного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження номер за ЄДРВП 40282168 від 08.08.3013 року, до складу якого увійшли два виконавчі провадження, а саме: виконавче провадження №-53/7829/5 з виконання виконавчого документу по справі № 2а/0570/8565/2012 від 05.09.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі - 5 757,10 гривень та виконавче провадження № -1489/5 з виконання виконавчого документу (вимоги) №Ф-70у від 03.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ - 2 046,23 гривень.

З метою повного та своєчасного виконання виконавчого документа відповідачем було направлено запити до ДПС України про встановлення місця отримання доходу боржника та про наявність номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установа, та до обліково-реєстраційних установ для встановлення наявності майна.

20.02.2013 року до бухгалтерії ПАТ «Волноваський КХП» (місце працевлаштування боржника) направлено виконавчий документ № 2а/0570/8565/2012 та постанову про стягнення суми боргу у розмірі 4 010,30 гривень із заробітної плати боржника.

Після винесення постанови про зведене виконавче провадження 08.08.2013 року, до УПФУ було спрямовано листа, в якому запропоновано УПФУ проводити утримання боргу із заробітної плати боржника, оскільки загальна сума боргу за виконавчими документами перевищує 3 мінімальні розміри заробітної плати. Відповідь до відділу не надійшла.

Крім того, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме легкового автомобіля ВАЗ 21099020 д/н НОМЕР_1 та оголошення заборони на його відчуження.

17.10.2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Відповідач вважає, що ним здійснені усі заходи з примусового виконання вимог УПФУ, не порушені, як строки здійснення виконавчого провадження та вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності.

Третя особа до судового засідання не з'явилась про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке є в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляду справи без її участі до суду не надала.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.11.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 35342567 щодо виконання виконавчого листа № 2а/0570/8565/2012 виданого 05.09.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі - 5 757,10 гривень.

01.08.2013 року державним виконавцем державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження №39450612 з примусового виконання вимоги №Ф-70у, виданої управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області 03.07.2013 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми боргу в сумі 2 046,23 гривень на користь УПФУ.

30.09.2013 року головним спеціалістом управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі складено «Протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у ВДВС Волноваського РУЮ» стосовно виконання виконавчих документів по ФОП ОСОБА_2.

Згідно змісту вказаного протоколу позивачем виявлено наступне: дата направлення державним виконавцем запиту в ДПІ щодо відкритих розрахункових рахунків - запит не направлявся, надання запиту до МРЕВ - 21.08.2013 року, надання запиту до відділу земельних ресурсів - 01.08.2013 року, надання запиту до БТІ - 21.08.2013 року, направлення запиту до Державної сільськогосподарської інспекції - 21.08.2013 року; 20.02.2013 року - направлено розпорядження про стягнення із заробітної плати по місцю роботи.

Позивач, вважає, що відповідачем не здійснено усіх заходів щодо примусового виконання виконавчого документу, передбачених законом України «Про виконавче провадження» у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд не погоджується з такими висновками позивача та вважає, що з боку відповідача, при виконанні виконавчих документів, а саме: вимоги УПФУ №Ф-709у від 03.07.2013 року на суму 2 046,23 гривень та виконавчого листа № 2а/0570/8565/2012 від 05.09.2012 року на суму 5 757,10 гривень відсутня бездіяльність з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі - Інструкція).

Статтею 1 Закону № 606, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу вимог статті 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото - і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Як встановлено ч. 1 ст. 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону №606, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

Частиною 2 зазначеної статті, встановлено, що після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

Згідно з ст. 57 Закону №606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в підтвердження своєї правової позиції, що викладені у заперечення, надані наступні документи: Постанову про зведене виконавче провадження від 08.08.2013 року, лист на адресу УПФУ про узгодження проведення утримань із заробітної плати боржника без перевірки його майнового стану, лист начальника ВРЕР ДАІ від 28.03.2013 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2013 року, якою накладено арешт на легковий автомобіль марки ВАЗ 21099020 д/н НОМЕР_1, Постанову про оголошення в розшук та затримання транспортних засобів від 16.10.2013 року, Постанову про зупинення виконавчого провадження від 17.10.2013 року у зв'язку із розшуком майна боржника.

Крім того, з «Протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у ВДВС Волноваського РУЮ» стосовно виконання виконавчих документів по ФОП ОСОБА_2 вбачається часткове виконання стягнення заборгованості по виконавчому листу, а саме: утримано на день ознайомлення спеціалістом УПФУ з матеріалами виконавчого провадження 2 376,35 гривень (залишок - 3 380,74 гривень), сума щомісячного утримання - 357,58 гривень.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи, суд вважає, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову об'єктивно спростовують обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Враховуючи, що виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ф-70у було відкрито 01.08.2013 року, а постанова про зведене виконавче провадження прийнята 08.08.2013 року суд зазначає, що на момент звернення позивача до суду та прийняття рішення по справі у відповідача не сплинув наданий йому законом строк для проведення виконавчих дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на протязі всього часу примусового виконання вказаних вимог з моменту відкриття провадження відповідачем постійно вживалися передбачені Законом заходи примусового виконання рішення, строки передбачені ст. 30 Закону №606 для проведення виконавчих дій, відповідачем не порушені.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а саме те, що відповідачем постійно вчинялися, передбачені нормами чинного законодавства, заходи та дії для примусового виконання рішення, та те, що заборгованість частково стягується із заробітної плати боржника, суд приходить до висновку про відсутність з боку відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції бездіяльності щодо примусового виконання вимоги №Ф-70у, виданої управлінням Пенсійного фонду України в Волноваському районі 03.07.2013 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 2 046,23 гривень на користь УПФУ в Волноваському районі виконавчого листа № 2а/0570/8565/2012, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 05.09.2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 5 757,10 гривень на користь УПФУ в Волноваському районі. Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу, суд відмовляє в цій частині вимог, оскільки ці вимоги є похідними від вимог щодо визнання протиправною бездіяльності з боку державного виконавця, в задоволені яких судом вже відмовлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 1, 6, 27, 30, 55, 57 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, відмовити повністю.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 5 листопада 2013 року, в присутності представника позивача.

Постанову складено у повному обсязі 11 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.