Рішення № 35374932, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12091/13 12.11.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації

про стягнення 1 363 728,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Савич І.В. - представник за довіреністю № 195 від 30.09.2013 року;

від відповідача: Біденко І.П. - представник за довіреністю № 3 від 02.01.2013 року;

від третьої особи: не з'явився.

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" про стягнення 1 363 728,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 року, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за надані в періоді з 01.09.2011 року по 31.03.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1 238 894,15 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 659,29 грн., три проценти річних у розмірі 26 376,25 грн., пеню у розмірі 34 854,37 грн. та штраф у розмірі 61 944,71 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.08.2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 12.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці, справу № 910/12091/13 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2013 року (суддя Сташків Р.Б.) прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 16.09.2013 року.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року, у зв'язку з виходом судді Мудрого С.М. з відпустки, справу № 910/12091/13 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року (суддя Мудрий С.М.) прийнято справу до провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2013 року розгляд справи відкладено на 01.10.2013 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача.

01.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав додаткові докази по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2013 року розгляд справи відкладено на 21.10.2013 року, у зв'язку із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислюваний центр» Київської міської адміністрації та витребуванням додаткових доказів по справі.

04.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала пояснення по справі.

21.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заперечення на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2013 року розгляд справи відкладено на 04.11.2013 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

04.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі, відповідач - подав пояснення по справі та клопотання про витребування доказів по справі.

У судовому засіданні 04.11.2013 року представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Судом оголошено перерву до 12.11.2013 року.

05.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення по справі.

11.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.11.2013 року представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача частково визнав позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та просив суд розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Представник позивача заперечував проти розстрочки.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

У зв'язку з відсутністю будь-якого обґрунтування клопотання про розстрочку, суд відмовляє в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають припинення в частині основного боргу в розмірі 123 000,00 грн., і іншій частині позову підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

14.03.2006 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та комунальним підприємством "ЖЕО-105"Голосіївської районної в місті Києві ради укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 (далі - договір).

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (у новій редакції), затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол №1/11 від 28.04.2011 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та на підставі представленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

25.10.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі -Правила) (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між водоканалом та абонентом.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування та місцевих правил приймання.

Розділом 2.2 договору визначено порядок розрахунків за ним, а саме те, що:

- постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Положеннями п.п. 2.2.4 договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно п.п. 3.3.1 п. 3.3 договору, абонент зобов'язується надавати повну і достовірну інформацію (дислокацію об'єктів), яка є невід'ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або які знаходяться у його повному господарському віданні, тощо.

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

На виконання умов договору, за періоди з 01.09.2011 року по 31.03.2013 року позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 379 091,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про зняття показників водолічильників та платіжних вимог-доручення.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем на момент подання позову відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 3 140 197,72 грн. (3 127 722,23 грн. - сплачено; 12 475,49 грн. - перерахунки).

Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Твердження відповідача викладені у відзиві позовну заяву в частині холодної води, яка іде на підігрів на бойлера АУ «Київенерго» в розмірі 442 655,66 грн. не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (надалі по тексту - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідач не надав доказів того, що комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" уклало договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Крім того, положення п. 3.13 Правил користування № 190 не є зобов'язальною нормою, а тому у ПАТ «Київенерго» як енергопостачальної організації, на балансі та в управлінні якої перебувають теплові пункти, котельні, теплові розподільчі мережі, немає обв'язку щодо укладення додаткових договорів для здійснення розрахунків з виробником (ПАТ «АК «Київводоканал») за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватися за відповідний обсяг стічних вод. Дана правова позиція підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-12540/09/2670 за позовом ПАТ «Київенерго» до Міністерства з питань житлово-комунального господарства країни про визнання нечинним та скасування п. 3.13 Правил користування № 190.

Натомість згідно зі ст. 21 та ст. 24 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» саме відповідач як виконавець послуги з постачання гарячої води, зобов'язаний укладати договори з виробниками послуг з постачання питної води (ПАТ «АК «Київводоканал») та постачання теплової енергії (ПАТ «Київенерго»), які використовуються відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню житлово-комунальних послуг, зокрема послуги з постачання гарячої води.

З пояснень третьої особи - вбачається, що комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" перебуває у договірних відносинах з відповідачем на підставі договору №1101 від 02.01.2009 року «Про надання послуг». На виконання умов зазначеного договору комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" здійснює на замовлення відповідача обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на складові по видам житлово-комунальних послуг та перераховує розщеплені кошти із транзитного рахунку комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг, реквізити яких відповідач вказує у дислокації до договору.

Також, третя особа зазначила, що у м. Києві не визначено виробника комунальної послуги «гаряче водопостачання», а тому платежі населення за спожиту комунальну послугу «гаряче водопостачання» КП ГІОЦ розщеплює на підставі листів Цінової політики КМДА №004-460 від 25.02.11р. та №004-3364 від 21.12.2011р. на три складові «холодна вода для підігріву» (становить 11,40% платежу) та «теплова енергія для приготування гарячої води» (становить 76,00% платежу), а також 8,20% на рахунок балансоутримувача бойлера де здійснюється виробництво послуги «гаряча вода».

Складова «холодна вода для підігріву» направляється на рахунок ПАТ «АК «Київводоканалу», складова «теплова енергія для приготування гарячої води» направляється КП ГІОЦ на рахунок ПАТ «Київенерго», а 8,20% - на рахунок балансоутримувача бойлера.

Як вбачається із статистично-аналітичної інформації, наданої комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", про розщеплення коштів на розрахунковий рахунок публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 від 14.03.2006 року на розрахунковий рахунок позивача надходили кошти з наступним призначенням платежу: за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву, водовідведення гарячої води.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити послуги позивача з постачання холодної питної води, яка в подальшому була використана відповідачем для її підігріву і надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Умовами договору (п.п. 2.1.6, 2.2.4) передбачено направлення відповідачем представника до позивача для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на зазначене, судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно збільшив нарахування на холодну воду, що іде на виготовлення гарячої води на 16323 куб.м, що становить 48 969,00 грн. та безпідставно нараховано плату за надані послуги на суму 36 152,15 грн. по будинках, де відсутні водолічильники.

Твердження відповідача про те, що ГІОЦ було перераховано на користь позивача 294 300,00 грн. з призначенням платежу в рахунок погашення заборгованості по даній справі не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження даного факту.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" через транзитний рахунок КП «ГІОЦ» в рахунок погашення заборгованості у справі №910/12091/13 перерахувала у вересні 2013 року 23 000,00 грн. та у жовтні 2013 року у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № 06443/2-01 від 14.03.2006 року у розмірі 123 000,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем частково сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 123 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Згідно приписів ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1) Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч. 3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпечення енергією будь-яких споживачів, у том числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Разом з тим, у даній справі спір виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору (копії наявні в матеріалах справи), а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач у своєму відзиві на позов та доповненнях до нього. А відтак, правовідносини сторін регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Фактично умовами спірного договору не передбачено розподіл послуг, які надаються позивачем відповідачу, на постачання холодної води та постачання холодної води на підігрів. При цьому згідно договору показники знімаються з приладів обліку, зареєстрованих позивачем (п.п. 2.1.1 договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 від 14.03.2006 року в період з 01.09.2011 року по 31.03.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 1 115 894,15 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 659,29 грн., три проценти річних у розмірі 26 376,25 грн., пеню у розмірі 34 854,37 грн. та штраф у розмірі 61 944,71 грн. за період з 01.09.2011 року по 31.03.2013 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовилися сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п. 4.6. договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 від 14.03.2006 року, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 1 659,29 грн., трьох процентів річних у розмірі 26 376,25 грн., пені у розмірі 34 854,37 грн. та штрафу у розмірі 61 944,71 грн. за період з 01.09.2011 року по 31.03.2013 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 123 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, ідентифікаційний код 26385486) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 1 115 894 (один мільйон сто п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 15 коп., індекс інфляції в розмірі 1 659 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп., три проценти річних в сумі 26 376 (двадцять шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 25 коп., пеню в розмірі 34 854 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 37 коп., штраф в розмірі 61 944 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. 71 коп. а також судовий збір в розмірі 27 274 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 58 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.11.2013 року

Суддя С.М. Мудрий