Постанова № 35374895, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/8320/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Каленюк Д.А. (довіреність №22/08/13 від 22.08.2013 р.),

від відповідача - Ніколенко І.В. (довіреність №1 від 15.10.2012 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 року

у справі №910/8320/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Державне господарське об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» про стягнення боргу 117009,51 грн. боргу, 3463,92 грн. пені та 1781,33 грн. 3% річних.

24.07.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» було подано уточнення до позовної заяви, в якому позивач просив стягнути з відповідача 80031,10 грн. боргу, 2361,01 грн. пені та 3420,86 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2013 р. позовні вимоги Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» про стягнення 85812,97 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» на користь Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» суму основного боргу 76700,07 грн., пеню в розмірі 1244,70 грн., 3% річних в сумі 3309,98 грн., а також судовий збір в розмірі 1629,11 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нормаль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права.

Представник Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.05.2010 р. між Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» було укладено договір №7к/10 про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п. 1 вищезазначеного договору сторони домовились, що предметом договору є надання позивачем послуг по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу.

Відповідно до п. 2.1 договору, позивач зобов'язався прийняти від відповідача товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць обліку згідно з прибутковими накладними відповідача та забезпечити його надійне зберігання.

У п.п. 2.9, 2.10 вказаного договору сторони погодили обов'язки відповідача до початку дії договору узгодити з підприємством номенклатуру та кількість свого майна, яке він планує передати на зберігання; передавати майно на зберігання представникам позивача тільки на підставі документів (нарядів, накладних) в одиницях та їх кількості, що вказані в цих документах.

В силу положень п.п. 2.14, 2.15 договору, відповідач зобов'язався щомісячно виконувати оплату послуг по зберіганню за поточний місяць, а оплату інших послуг - після їх надання та складання акту виконаних робіт на підставі рахунків позивача; щоквартально проводити звірку взаєморозрахунків з підприємством.

За змістом п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню - на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Рахунки за інші послуги оплачуються відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку підприємства.

Вартість послуг за зберігання майна (за 1 кв.м площі, на якій зберігається майно) є договірною згідно з розрахунком позивача за протоколом узгодження цін (додаток до договору) з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Вартість послуг може переглядатись по узгодженню сторін з оформленням нового тексту протоколу в залежності від змін цін в Україні на енергоносії, змін в розмірах заробітної плати, зміні в кон'юнктурі ринку та в інших випадках.

На виконання умов договору, 01.05.2010 р. між сторонами було підписано протокол, яким узгоджено ціни на послуги.

Таким чином, сторонами у договорі від 01.05.2010 р. було узгоджено всі істотні умови договору про надання послуг.

Твердження відповідача про непогодження сторонами умови про предмет та ціну договору апеляційним господарським судом розцінюються як помилкові та безпідставні з наступних підстав.

Зі змісту ст. 901 ЦК України вбачається, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Тобто, у даному випадку, предметом договору від 01.05.2010 р. є надання позивачем послуг з приймання, зберігання, обліку, відвантаження товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу, а не самі товарно-матеріальні цінності.

В матеріалах справи, містяться документи (акти приймання товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, накладні, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що прийняті (здані) на відповідальне зберігання, довідки про зберігання майна), з яких вбачається, які саме товарно-матеріальні цінності були передані на відповідальне зберігання, їх об'єм та займану площу.

Умову про ціну послуг було визначено сторонами в п. 3.2 договору, а також у протоколі узгодження цін від 01.05.2010 р., який підписано обома сторонами на виконання вказаного пункту договору.

При цьому, доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи «Розрахунку підприємства» на виконання п. 3.2 договору апеляційним господарським судом не приймаються, враховуючи, що зі змісту вказаного пункту договору не вбачається, що такий розрахунок повинен бути викладений окремим документом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що сторонами в порушення п.п. 2.5, 2.9, 2.11 договору не узгоджувались номенклатура та кількість майна, що передається на зберігання, не складались заявки про зберігання, не надавались зразки нарядів, накладних до початку дії договору. Також сторони в порушення п. 2.15 договору не проводили щоквартальну звірку взаєморозрахунків.

Вказані обставини не свідчать про неукладеність договору від 01.05.2010 р., а лише підтверджують неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» його умов, оскільки за змістом вказаних пунктів договору складання заявок на зберігання, узгодження номенклатури та кількості свого майна, яке планується передати на зберігання, передання до бухгалтерії позивача зразків нарядів та накладних є саме обов'язком відповідача. В матеріалах справи містяться акти звірки розрахунків, які складені позивачем, та докази їх направлення на адресу відповідача.

За таких обставин, з огляду на приписи ст. 204 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та приймає до уваги договір від 01.05.2010 р. про надання послуг як належну підставу, у розумінні норм ст.11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання та отримання послуг зберігання.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, шо якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом п. 3.1 укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню - на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Рахунки за інші послуги оплачуються відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку підприємства.

В підтвердження надання обумовлених договором від 01.05.2010 р. послуг позивачем було надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт №ОУ-0000461 від 31.07.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000530 від 31.08.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000584 від 30.09.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000709 від 31.10.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000795 від 30.11.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000891 від 31.12.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000020 від 31.01.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000284 від 30.04.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000328 від 30.04.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 133,92 грн.;

- акт №ОУ-0000380 від 31.05.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000462 від 29.06.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000558 від 31.07.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000605 від 31.07.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 10,01 грн.;

- акт №ОУ-0000646 від 31.08.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000728 від 28.09.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000817 від 31.10.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000932 від 30.11.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 27,36 грн.;

- акт №ОУ-0000847 від 31.10.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13,68 грн.,

за змістом яких Державне господарське об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Нормаль» послуги на загальну суму 80041,11 грн.

Позивачем з посиланням на вказані акти було заявлено до стягнення 80031,10 грн. заборгованості за надані послуги.

За твердженням відповідача, представлені позивачем акти надання послуг не можуть бути належними доказами по справі, оскільки вони не містять посилань саме на договір №7к/10.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та оцінює вказані твердження критично, оскільки відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин окрім тих, що виникли на підставі договору №7к/10 від 01.05.2010 р. в період з 01.05.2010 р. по теперішній час.

Щодо посилань відповідача на відсутність на вказаних актах підпису уповноваженої особи Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», апеляційний господарський суд зазначає, що достатньою обставиною для прийняття вказаних актів до уваги як доказів надання послуг є наявність на таких актах саме підпису відповідача, який власне і оспорює факт надання послуг.

В результаті дослідження зазначених вище актів, судом було встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000461 від 31.07.2011 р., №ОУ-0000530 від 31.08.201 1р., №ОУ-0000584 від 30.09.2011 р., №ОУ-0000709 від 31.10.2011 р., №ОУ-0000795 від 30.11.2011 р., №ОУ-0000891 від 31.12.2011 р., №ОУ-0000020 від 31.01.2012 р., №ОУ-0000284 від 30.04.2012 р., №ОУ-0000328 від 30.04.2012 р. №ОУ-0000380 від 31.05.2012 р., №ОУ-0000462 від 29.06.2012 р., №ОУ-0000558 від 31.07.2012 р., №ОУ-0000605 від 31.07.2012 р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012 р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012 р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012 р. на загальну суму 80000,07 грн. містять підпис представника та відбиток печатки відповідача, що свідчить про прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» обсягу та вартості наданих послуг.

Посилання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на відсутність підписів представника позивача в графі «Від виконавця» є необґрунтованими з огляду на наявність підпису та відбитку печатки позивача в графі «Затверджую. Директор».

З матеріалів справи, вбачається, що наведені вище акти надання послуг на загальну суму 80000,07 грн. були підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо належного виконання позивачем прийнятих на себе за договором зобов'язань. Внаслідок підписання вказаних актів сторони підтвердили, що послуги надані Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» в повному обсязі, якісно та в обумовлений термін.

Жодних заперечень з приводу якості наданих послуг чи правильності визначення їх вартості відповідачем заявлено не було.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно п. 3.1 договору №7к/10 від 01.05.2010 р., вартість наданих послуг підлягає оплаті на підставі отриманого від позивача рахунку, проте матеріали справи доказів виставлення таких рахунків не містять, то зі змісту зазначених вище актів вбачається, що відповідач при їх підписанні був повідомлений про існування відповідних рахунків з огляду на наявність у вказаних актах вказівки на номер та дату рахунку за кожний місяць, внаслідок чого суд приймає до уваги дату підписання кожного акту в якості дати виставлення відповідного рахунку.

Таким чином, шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000461 від 31.07.2011 р., №ОУ-0000530 від 31.08.2011 р., №ОУ-0000584 від 30.09.2011 р., №ОУ-0000709 від 31.10.2011 р., №ОУ-0000795 від 30.11.2011 р., №ОУ-0000891 від 31.12.2011 р., №ОУ-0000020 від 31.01.2012 р., №ОУ-0000284 від 30.04.2012 р., №ОУ-0000328 від 30.04.2012 р. №ОУ-0000380 від 31.05.2012 р., №ОУ-0000462 від 29.06.2012 р., №ОУ-0000558 від 31.07.2012 р., №ОУ-0000605 від 31.07.2012 р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012 р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012 р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012 р. відповідачем було прийнято обсяг та вартість наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» виник обов'язок сплатити Державному господарському об'єднанню «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» грошові кошти в сумі 80000,07 грн.

Як вбачається з виписки з особового рахунку Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», 27.07.2013 р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 3300,00 грн. (двома платежами 1500,00 грн. та 1800,00 грн.) в якості оплати за послуги зберігання згідно з рахунком №0000420 від 01.06.2012 р. (№ОУ-0000462 від 29.06.2012 р. на суму 4653,70 грн.).

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» решти заборгованості в розмірі 76700,07 грн.

З огляду на здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» часткового погашення спірної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача свідчать про визнання ним факта укладення договору №7к/10 від 01.05.2010 р., виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, а також наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №7к/10 від 01.05.2010 р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 76700,07 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що акт №ОУ-0000932 від 30.11.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 27,36 грн. та акт №ОУ-0000847 від 31.10.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13,68 грн. не було підписано з боку відповідача.

За змістом вказаних актів, до оплати відповідачем підлягають витрати по електричній енергії та експлуатаційні витрати, проте позивачем не було доведено суду правильності визначеної в даних актах вартості послуг.

З огляду на відсутність на зазначених актах підпису відповідача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нормаль» не погоджувалось з їх обсягом та вартістю.

Крім того, як зазначалось вище, згідно п. 3.1 договору від 01.05.2010 р. рахунки за інші послуги оплачуються відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку підприємства.

Враховуючи, що відповідач акти №ОУ-0000932 від 30.11.2012 р. та №ОУ-0000847 від 31.10.2012 р. не підписував, а доказів виставлення відповідних рахунків матеріали справи не містять, колегія судді вважає, що за таких обставин відсутні підстави вважати, що строк оплати послуг за вказаними актами настав.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості в сумі 41,04 грн. за актами №ОУ-0000932 від 30.11.2012 р. та №ОУ-0000847 від 31.10.2012 р., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв'язку з порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 2361,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4 договору №7к/10 від 01.05.2010 р. встановлено, що при відсутності від відповідача оплати за зберігання більше як 15 днів після одержання рахунку позивач має право на одержання пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України із розрахунку простроченої суми з врахуванням індексу інфляції за кожний день прострочення.

Тобто, умовами договору №7к/10 від 01.05.2010 р. було передбачено право позивача на стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання виключно з оплати послуг зберігання.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до п. 1 спірного договору окрім надання послуг зі зберігання до предмету правочину також віднесено здійснення позивачем послуг по прийманню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеню за прострочення оплати акта №ОУ-0000605 від 31.07.2012 р. на суму 10,01 грн. було нараховано позивачем безпідставно, оскільки за вказаним актом були надані послуги виїзду та в'їзду, проте не зберігання.

Пеня за актом №ОУ-0000847 від 31.10.2012 р. на суму 13,68 грн. також не підлягає стягненню, враховуючи недоведеність існування заборгованості за вказаним актом.

При цьому, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення пені за актами №ОУ-0000558 від 31.07.2012р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012р., проте допущено помилки при розрахунках та не враховано наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.1 договору, відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата.

Тобто, враховуючи відсутність доказів вручення рахунків, зобов'язання з оплати послуг зберігання мало бути щомісячно виконано відповідачем 10 числа поточного місяця відповідно до вимоги п. 3.1 договору. Як наслідок, пеня підлягає нарахуванню після спливу 15 днів, передбачених п. 4.4 договору, починаючи з 16 дня прострочення, на протязі 6 місяців після 10 числа відповідного місяця.

Позивачем нараховано пеню з 01 числа наступного місяця за розрахунковим за період, що перевищує 6 місяців всупереч вимогам ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню на суму 1244,70 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3420,86 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відпаовідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 3309,98 грн.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що відносини сторін у даному спорі повинні вирішуватись за іншою правовою угодою ніж договір №7к/10 від 01.05.2010 р., а саме за договірними відносинами згідно договору №13Ф/07 від 07.03.2007 р., колегія суддів зазначає, що вказані посилання є необгрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що правовідносини, які виникли за підставі спірних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) стосуються саме договору №7к/10 від 01.05.2010 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. у справі №910/8320/13 залишити без змін.

Справу №910/8320/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун