Постанова № 35374880, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/11279/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Кашканова Н.В. (довіреність №155/1/23-640 від 07.02.2013 р.),

Мазурок Я.В. (довіреність №155/1/23-5743 від 21.12.2012 р.)

від відповідача - Туманян А.О. (довіреність б/н від 21.08.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року

у справі №910/11279/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» про стягнення 18384,12 грн. боргу, 467,39 грн. пені, 93,48 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.08.2013 р. задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» основний борг в сумі 18384,12 грн., пеню - 467,39 грн., три відсотки річних - 93,48 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного рішення.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 18.11.2013 р. представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи №826/14089/13-а.

Колегія суддів, вислухавши думку представників позивача, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Крім того, відповідачем не обґрунтовано у чому саме полягає взаємопов'язаність даної справи зі справою, що розглядається у Київському апеляційному адміністративному суді, а також неможливість вирішення даної справи до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи №826/14089/13-а.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

01.01.2004 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (постачальник) та Закритим акціонерним товариством Аудиторською фірмою у формі закритого акціонерного товариства «Аналітик», найменування якого в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» (споживач) було укладено договір №600 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів.

Згідно п.1.1 вказаного договору його предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, буд.44 літ.А, Б.

Пунктом 2.3.3 договору №600 встановлено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку №2 до договору.

Відповідно до п. 2, 3, 3.5 вказаного додатку №2, абонент щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації житлових будинків акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в Дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Сплату за вказаними у п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт.

За змістом п.п. 2.3.6, 2.3.10 договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції вартість спожитої теплової енергії; при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №600 від 01.01.2004 р. обов'язок щодо своєчасної оплати в повному обсязі наданих Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» послуг не виконав, внаслідок чого останнім заявлено, зокрема, вимогу про стягнення основного боргу за період з січня по травень 2013 року в сумі 18384,12 грн.

На підтвердження надання послуг позивачем до матеріалів справи представлено договір №153-8564-9 від 15.09.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», розрахунки нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №44 літ.А,Б по вул.Хрещатик, акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, відповідні платіжні вимоги-доручення. (а.с.75-84, т.1).

Відповідач проти визначеного позивачем розміру заборгованості заперечив, посилаючись на застосування Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» при розрахунку суми, що заявлена до стягнення, невірного відсотку опалювальної площі, яку займає відповідач.

Згідно п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою №630 від 21.07.2005 р. Кабінету Міністрів України, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.12.2003 р., площа приміщень, що були придбані позивачем, складає 194,4 кв.м.

Таку ж площу було вказано позивачем і в актах прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, а також застосовано при розрахунку заборгованості відповідача.

Згідно п. 2.2.1 договору, позивач зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією теплову енергію у вигляді гарячої води в цілому на будинок.

Слід зазначити, що розмір опалювальної площі будинку №44 літ. А, Б по вул. Хрещатик, який був визначений Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» як балансоутримувачем будинку, відповідачем не спростований.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують обгрунтованість зміни опалювальної площі в результаті підключення до системи опалення додаткових нежилих приміщень у спірний період.

Як вбачається з розрахунків нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №44 літ. А,Б по вул. Хрещатик за січень та лютий 2013 року, загальна опалювальна площа будинку складає 2877,10 кв.м., а опалювальною площею приміщення позивача є 194,4 кв.м, що становить 6,7568% від загальної.

За змістом довідки б/н від 10.07.2013 р., яка складена Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», до системи опалення у будинку №44 літ. А, Б по вул. Хрещатик у м. Києві на підставі договору №2023 від 01.03.2013 р. були підключені нежилі приміщення, площею 703,30 кв.м, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий квартал». Вказане товариство було підключене до системи опалення з 15.03.2013 р., що підтверджується відповідним актом.

В результаті у розрахунках нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №44 літ. А, Б по вул. Хрещатик за березень та травень 2013 року опалювальною площею будинку вказано вже 3580,40 кв.м (2877,10 кв.м + 703,30 кв.м), а відсоток займаної відповідачем площі зменшився до 5,4296%.

Листом вих. №07/03 від 02.07.2013 р. позивачем було повідомлено відповідача про зміну опалювальної площі та направлено Приватному акціонерному товариству «Аудиторська фірма «Аналітик» копії документів на підтвердження такої зміни.

Таким чином, внаслідок підключення до системи опалення Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий квартал», було збільшено загальну опалювальну площу будинку та, відповідно, зменшено відсоток опалювальної площі, яку займає відповідач.

Викладеним пояснюється зміна відсотку займаної відповідачем площі, що був застосований позивачем при розрахунку вартості спожитих послуг у спірний період з січня по травень 2013 року. При цьому, обставини щодо зміни опалювальної площі в інші періоди не входять до предмету спору у даній справі, а тому не досліджуються судом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відсоток займаної відповідачем опалювальної площі було зменшено, а не збільшено, тому відсутні підстави вважати, що матеріальні інтереси Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» були порушені.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу про існування заборгованості було відомо. Зокрема, позивачем було надано до матеріалів справи копії реєстрів видачі платіжних доручень за січень, лютий, березень, травень 2013 року, з яких вбачається що представник відповідача вчасно отримував відповідні платіжні доручення.

Разом з цим, Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» в порушення вимог п. 2 додатку №2 до договору не було виконано обов'язку щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримувати в Дирекції по експлуатації житлових будинків акти звірки на початок розрахункового періоду. Наявні в матеріалах справи акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування не містять відомостей про отримання їх відповідачем, що свідчить про порушення Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» умов договору.

Слід зазначити, що нормами діючого законодавства та умовами договору не передбачено, що підписання актів приймання наданих послуг є виключною підставою для їх оплати. Факт надання позивачем послуг теплопостачання та технічного обслуговування, утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів підтверджується матеріалами справи, та відповідачем в судовому засіданні не спростований.

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідачем фактично висловлені численні заперечення з приводу правильності розміру заборгованості, проте сам факт наявності боргу Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» не заперечується.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість у відповідача за спожиті послуги існує, проте Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» від погашення боргу ухиляється.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги в розмірі 18384,12 грн., є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 3.4 додатку №2 до договору, у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду Дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивачем було заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, посилаючись на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Слід зазначити, що до суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують для провадження своєї діяльності нежилі будинки і приміщення, що належать таким суб'єктам на праві власності або орендовані ними на підставі договору, у разі несвоєчасного розрахунку за спожиті комунальні послуги не застосовуються положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Натомість, слід керуватися вимогами спеціального нормативного акта - Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Аналогічна правова позиція яка викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р. у справі №3-бгс13.

З огляду на те, що за висновками суду позивач має право на стягнення пені у більшому розмірі, ніж заявлено, проте суд обмежений обсягом вимог позивача, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з січня по травень 2013 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленному позивачем розмірі, а саме 467,39 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з наведеним, Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за період з січня по травень 2013року нараховано відповідачу 3% річних в сумі 93,48 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 93,48 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню у заявленному розмірі.

Щодо тверджень відповідача про те, що обслуговування систем холодного водопостачання жодним чином не стосується предмету договору №600 і цим договором взагалі не передбачається, то колегія суддів зазначає, що таке твердження спростовується матеріалами справи. Так 01.10.2004 р. сторонами було внесено зміни до договору №600 та підписано додаток №4 до договору №600, який саме і передбачає надання позивачем відповідачу послуг на технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи холодного водопостачання, водовідведення та її абонентського уводу (а.с.17, т. 1).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у справі №910/11279/13 залишити без змін.

Справу №910/11279/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун