Рішення № 35374879, 21.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" листопада 2013 року справа № 927/1362/13

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

юридична адреса: АДРЕСА_1;

поштова адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Фермерське господарство "Сапфір-М.М.",

вул. Гагаріна, 24, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122

про стягнення заборгованості в сумі 15478,60 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: участі не взяв.

від відповідача: не з'явився.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Фермерського господарства „Сапфір-М.М." про стягнення заборгованості в сумі 15478,60 грн.

Розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 14 від 01.01.2013р., своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 7071,68 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 7071,68 грн. основного боргу, 6638,03 грн. пені за період з 12.04.2013р. по 18.10.2013р., 1414,34 грн. неустойки та 354,55 грн. річних за період з 12.04.2013р. по 18.10.2013р., всього - 15478,60 грн.

15.11.2013р. від позивача на адресу суду надійшло уточнення позовних вимог вих. № 12 від 04.11.2013р., в якому позивач зазначає, що сума основного боргу визначається на підставі первинних бухгалтерських документів наступним чином:

- за видатковою накладною № Пи-0000031 від 04.04.2013р. відповідачем отримано товарів на суму 6777,32 грн., які є не оплаченими повністю;

- за видатковою накладною № Пи-0000033 від 05.04.2013р. відповідачем отримано товарів на суму 240,00 грн., які є не оплаченими повністю;

- за видатковою накладною № Пи-0000032 від 04.04.2013р. відповідачем отримано товарів на суму 2400,00 грн. Оплата здійснена частково, залишилось несплаченими 54,36 грн.

Отже, загальна суму основного боргу складає 7071,68 грн. (6777,32 грн. + 240,00 грн. + 54,36 грн.).

Крім того, позивач в уточненні позовних вимог зазначає, що період прострочення відповідачем терміну оплати за договором слід рахувати з 12.04.2013р. по 12.10.2013р., що складає 183 дні. Позивач просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу 10% річних від простроченої суми, 20% штрафу за небажання врегулювання суперечностей та доведення справи до судового розгляду та пеню із розрахунку 0,5% за кожний день прострочення платежу за весь час прострочення до повного погашення боргу в розмірі 100%.

На думку позивача, ним вірно нараховано відповідачу пеню в такому розмірі, оскільки, в цьому випадку, не може застосовуватись Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", так як він є спеціальним законом і має вживатися до спеціальних правовідносин, де предметом договору є грошова сума (кредитні договори, тощо). В той час, як між сторонами було укладено звичайний договір купівлі-продажу товару.

Крім того, від позивача факсом надійшло письмове клопотання вих. 21 від 19.11.2013р. про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з неможливістю останнього прибути в судове засідання.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання повноважного представника не направив. Ухвала про порушення провадження у справі від 22.10.2013р. повернута до суду відділенням зв'язку з поштовою відміткою "відмова від отримання", ухвала про відкладення розгляду справи від 07.11.2013р. була отримана повноважною особою відповідача 09.11.2013р., про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Фермерським господарством „Сапфір-М.М." (Покупець) було укладено договір поставки № 14 від 01.01.2013р. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості і по цінам, відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної на кожну окрему поставку, які є складовою частиною цього договору. Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. (п. 1.1, п. 1.2 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме згідно видаткових накладних № Пи-0000031 від 04.04.2013р., № Пи-0000033 від 05.04.2013р., № Пи-0000032 від 04.04.2013р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 9417,32 грн.

Згідно п. 2.2 Договору Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату за товар (партію товару). Можлива відстрочка платежу на 7 днів з моменту отримання видаткової накладної або товару.

Однак, відповідач, в порушення вимог Договору, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензійне попередження № 1 від 05.07.2013р. з вимогою негайної сплати суми основного боргу. У зв'язку з неотриманням від відповідача відповіді на претензію позивачем було направлено відповідачу досудове попередження від 08.08.2013р., яке також залишилося без відповіді.

Таким чином, на день прийняття судом рішення заборгованість відповідачем не сплачена та становить 7071,68 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 6638,08 грн. пені за прострочення платежу за період з 12.04.2013р. по 12.10.2013р. та 1414,34 грн. штрафу за небажання врегулювання суперечностей та доведення справи до судового розгляду.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасну оплату вартості товару згідно п. 2.2 Договору, Покупець несе відповідальність в вигляді уплати пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу від суми невиконаного зобов'язання за весь час прострочки до повного погашення боргу в розмірі ста відсотків; окрім пені, в разі прострочки платежу на 30 і більше днів і непогашення боргу у добровільному порядку, а також доведення суперечностей до претензійного чи судового провадження - неустойку у розмірі 20% від неоплаченої суми.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною ставкою Національного банку України, незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (див. постанову Верховного суду України від 24.10.2011р. та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011р. у справі № 25/187).

За таких обставин, за розрахунком суду пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 12.04.2013р. по 12.10.2013р., становить 510,90 грн.

Тобто, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню частково: пеня за прострочення платежу в сумі 510,90 грн. та штраф за небажання врегулювання суперечностей та доведення справи до судового розгляду в розмірі 1414,34 грн.

Також позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача 10 % річних за період з 12.04.2013р. по 12.10.2013р. в розмірі 354,55 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 10 % річних в розмірі 354,55 грн.

За таких обставин, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства „Сапфір-М.М." (вул.Гагаріна, 24, с. Хоробичи, Городнянський район, 15122, р/р 26005000189591 в Чернігівській філії ПАТ КБ „Приватбанк", МФО 353586, код ЄДРПОУ 35274787) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, 61124; р/р НОМЕР_2 в АТ „Райффайзен банк „Аваль" м. Київ, МФО 380805, ІПН НОМЕР_1) 9351,47 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят одна грн. 47 коп.) заборгованості в тому числі: 7071,68 грн. основного боргу, 510,90 грн. пені, 1414,34 грн. штрафу, 354,55 грн. річних; 1039,45 грн. (одну тисячу тридцять дев'ять грн. 45 коп.) на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 21.11.2013р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.11.2013р.

Суддя Ю.М. Бобров