Рішення № 35374780, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20133/13 12.11.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом німецько-українського фонду

до приватного підприємства "Юрінвест"

про стягнення 78 092,79 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Туринський І.В. - представник за довіреністю б/н від 24.10.2013 року;

Шихалієва Е.А. - представник за довіреністю б/н від 28.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги німецько-українського фонду до приватного підприємства "Юрінвест" про стягнення 78 092,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між відкритим акціонерним товариством "Селянський комерційний банк "Дністер" та приватним підприємством «Юрінвест» 02.12.2008 року було укладено кредитний договір №81712/1, відповідно до якого банк зобов'язувався надати кредит в сумі 480 000,00 грн.

18.04.2011 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Селянський комерційний банк "Дністер" укладено договір про відступлення права вимоги за вищезгаданим кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року у справі № 5015/6883/11 задоволений позов позивача до відповідача про звернення стягнення на заставлене майно на суму 532 611,59 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/4137/12 від 12.12.2012 задоволено позов позивача до відповідача про стягнення 94 373, 51 грн.

Оскільки відповідачем не була погашена заборгованість за кредитним договором, тому за час з подання позивачем до суду розрахунку боргу від 25.09.2012 року до 07.08.2013 року відбулося нарахування відсотків за користування кредитними коштами та пені за не несплачені відсотки.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/20133/13, призначено розгляд справи на 29.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача розгляд справи відкладено на 12.11.2013 року.

28.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2013 року.

В судове засідання 12.11.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 18.10.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02 грудня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та приватним підприємством «Юрінвест» укладено кредитний договір № 81712/1, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 480 000,00 грн. в термін до 01.12.2010 року для купівлі чотирьох одиниць транспортних засобів та автозапчастин до них, а відповідач зобов'язався повернути кредит у терміни, встановлені згідно графіку погашення кредиту, який є додатком № 1 до даного договору в повній сумі, щомісячно сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 28% річних від суми кредиту у валюті кредиту та комісії за послуги, пов'язані з видачею та обслуговуванням кредиту, в гривнях згідно тарифів банку в обумовлені цим договором терміни.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору, позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту в терміни визначені графіком погашення кредиту з кінцевим терміном погашення 01 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

18.04.2011 року між німецько-українським фондом (новим кредитором згідно договору) та відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, відповідно до п. 1.1 якого з метою реалізації майнових прав позивача, що випливають із укладеного між позивачем та банком договору застави майнових прав №2/1 від 21.09.2008 року, банк (первісний кредитор) відступив, а позивач (новий кредитор) набув право вимоги належне первісному кредитору і став кредитором за кредитним договором № 81712/1 від 02.12.2008 року, укладеним між банком та відповідачем.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору про відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимагати від відповідача виконання зобов'язання на умовах, що існують на момент укладення договору про відступлення права вимоги, та зокрема, право вимагати від відповідача належного та своєчасного виконання наступних обов'язків: сплати основної суми кредиту - 300 000,00 грн.; сплати нарахованих і несплачених процентів станом на 18.04.2011 в сумі 162 476,66 грн.; сплати нарахованої і несплаченої комісії в сумі 160,00 грн.; сплати штрафу та пені згідно умов визначених у кредитному договорі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 у справі № 5015/6883/11 позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на належне приватному підприємству «Юрінвест» майно на користь німецько- українського фонду на суму 532 611,59 грн. заборгованості по кредиту, процентах, комісіях та пені.

Вищезазначеним рішення задоволені вимоги за невиконання відповідачем умов кредитного договору № 81712/1 від 02.12.2008 року за період з 19.04.2011 року по 01.10.2011 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/4137/12 від 12.12.2012 позов задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства «Юрінвест» на користь німецько-українського фонду 84 690,38 грн. несплачених відсотків, 7 515,76 грн. пені за несплачені відсотки, 2 165,75 грн. пені за неповернену суму кредиту, 1,62 грн. пені за несплачену комісію та 1 887,45 грн. судового збору.

Вищезазначеним рішення задоволені вимоги за невиконання відповідачем умов кредитного договору № 81712/1 від 02.12.2008 року за період з 01.10.2011 року до 25.09.2012 року.

Дані рішення суду не оскаржувались.

Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.4.4 кредитного договору нарахування процентів здійснюється за весь час користування грошовими коштами відповідачем. Сплата нарахованих процентів повинна здійснюватися відповідачем кожного місяця з 25-го числа по останній день місяця.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Крім того, в Ухвалі від 18 травня 2011 року у справі №6-27640св08 «Про стягнення кредитної заборгованості», Верховний Суд України зазначає, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 у справі № 5015/6883/11 не виконане.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за період з 25.09.2012 року по 07.08.2013 року у сумі 72 723,27 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 5 369,52 грн. нараховану за період з 01.10.2012 року по 07.08.2013 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Кредитним договором передбачено, що у разі прострочення повернення кредиту або його частини (абз. 3 п,4.6) та прострочення сплати комісій і процентів (абз.4 п.4.6) відповідач зобов'язується сплатити пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за прострочення сплати відсотків в розмірі 5 369,52 грн. нараховану за період з 01.10.2012 року по 07.08.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Юрінвест» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 21, ідентифікаційний код 30582998) на користь німецько-українського фонду (01601, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9, ідентифікаційний код 21662099) заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках в розмірі 72 723 (сімдесят дві тисячі сімсот двадцять три) грн.. 27 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 5 369 (п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн.. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.11.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий