Рішення № 35374723, 14.11.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

2">Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2013 Справа № 905/6589/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи /P> LE cellspacing=0 px > TD width="26 %" >

141">за позовом

Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна"

до

Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"P>

про

стягнення 37 114,27 грн.

за участю представників:

"fs137">від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 3 % річних у розмірі 37 114,27 грн. за період з 04.07.2012 по 11.09.2013 включно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що станом на даний час відповідачем не виконано свого грошового зобов’язання зі сплати заборгованості за отримані транспортно-експедиційні послуги, яку було стягнуто рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2013 у справі 5006/40/47/2012. У зв’язку з невиконанням вказаного грошового зобов’язання позивачем донараховано 3% річних на стягнуту рішенням суду суму заборгованості.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції від 23.09.2013 та від 16.10.2013, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез’явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

13.11.2013 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, яке мотивовано неможливістю прибуття представника відповідача у судове засідання, а також необхідністю підготовки додаткових доказів в обґрунтування своєї позиції.

Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості. Відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. До вказаного клопотання також не додано жодних доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин щодо неможливості явки представника відповідача у судове засідання та неможливості подання доказів за період розгляду справи судом. Крім того, ухвалою суду від 10.10.2013 розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

13.10.2008 між Приватним підприємством "Вікторія-Транс Україна" та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" укладено договір №РО-07-ВТУ про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов’язки за рахунок відповідача від свого імені виконання послуг по організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів по Україні, країнам СНД та країнам Європи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2013 у справі №5006/40/47/2012 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" основну заборгованість у розмірі 1 038 062,00 грн., штраф у розмірі 38 280,00 грн., 3% річних у розмірі 21 464,14 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 702,03 грн. та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2013 у справі № 5006/40/47/2012 залишено без змін.

Зазначеним судовим рішенням господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати заборгованості за отримані послуги у розмірі 1 038 062,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначене судове рішення у справі № 5006/40/47/2012 набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній станом на момент розгляду даної справи кошти в сумі 1 038 062,00 грн. позивачу не сплатив.

Крім того, ухвалою господарського суду Донецької області від 08.08.2013 за заявою відповідача виконання рішення суду від 21.03.2013 у справі №5006/40/47/2012 відстрочено до 29.05.2014.

Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов’язання, позивачем донараховано 3% річних за період з 04.07.2012 по 11.09.2013 у розмірі 37 114,27 грн. на заборгованість, що стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2013 у справі №5006/40/47/2012, які позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов’язання.

Нарахування 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваних ним грошовими коштами, належними до сплати.

Прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 та від 20.01.2011.

Після прийняття судом рішення по справі № 5006/40/47/2012 про стягнення заборгованості грошове зобов'язання боржника (відповідача) не припинилось, оскільки кредитор (позивач) грошові кошти не отримав, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України відсотків річних до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі № 20/242.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2013 у справі № 5006/40/47/2012, нарахування 3% річних на суму основної заборгованості здійснювалося позивачем до 03.07.2012. Розрахунок 3% річних, заявлених до стягнення в межах даної справи, позивачем здійснюється починаючи з 04.07.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки основна заборгованість за Договором №РО-07-ВТУ від 13.10.2008, яку було стягнуто рішенням господарського суду у справі № 5006/40/47/2012 з відповідача, до цього часу не сплачена, то позовні вимоги Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" про стягнення 3% річних донарахованих на вказану суму заборгованості за період з 04.07.2012 по 11.09.2013 є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його частково невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства, а також того, що у 2012 році 366 днів, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 37 072,08 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в іншій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" (19604, Черкаська область, Черкаський район, село Червона Слобода, вул. Лозова, 8, ідентифікаційний код 35995259) 3% річних у розмірі 37 072 (тридцять сім тисяч сімдесят дві) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 19.11.2013.

Суддя М.В. Сажнева