Постанова № 35374304, 30.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа№ 910/1699/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.10.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року

у справі № 910/1699/13 (суддя Жагорнікова Т.О.)

за позовом Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-

фінансова компанія «ЛАЗ»

про стягнення 809 039,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі № 910/1699/13 позовні вимоги Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» про стягнення 809 039,83 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» 699 000,00 грн. заборгованості, 61 310,92 грн. штрафних санкцій та 15 206,22 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.06.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі № 910/1699/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу ТОВ «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/1699/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідно до розпоряджень Голови суду та в.о. Голови суду склад колегії змінювався.

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, позивач вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва.

У судових засіданнях 30.09.2013 року, 02.10.2013 року та 30.10.2013 року представники ТОВ «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» у судових засіданнях 12.08.2013 року, 30.09.2013 року, 02.10.2013 року та 30.10.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2011 року між Українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» (надалі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» (надалі - учасник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 017/Б/2011 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язується у 2011 році поставити замовникові товари, зазначені в п. 1.2 договору, (а саме: автобус JIA3 А141 «Лайнер 9» - 1 шт.; автобус ЛАЗ А141 «Лайнер 9» - 1 шт.), а замовник - прийняти і оплатити товари на умовах, зазначених договором.

Згідно із п. 2.1 договору учасник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає умовам заводу - виготовлювача, нормам чинного, законодавства України у кількості та в асортименті, зазначеному в специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Ціна цього договору становить 1 398 000 (один мільйон триста дев'яносто вісім тисяч) гривень 00 коп., у тому числі: ПДВ -233 000 (двісті тридцять три тисячі) гривень 00 коп. (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати, яка здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок учасника у термін до 15 календарних днів з дати підписання договору та отримання рахунку, в розмірі 50% вартості товару. Сума, що залишилася, сплачується протягом 5 календарних днів з моменту фактичного отримання товару замовником. Строк (термін) поставки (передачі) товарів - протягом 90 календарних днів з моменту здійснення 50% передоплати відповідно до п. 4.1 цього договору (п.5.1 договору). Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно із п. 6.3 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року (п. 10.1 договору).

Замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань учасником, повідомивши його у строк 10 робочих днів (п. 6.2.1 договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору УДП «Укрхімтрансаміак» здійснив передоплату за товар у розмірі 699 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 676 від 17.06.2011 року (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

04.12.2012 року між УДП «Укрхімтрансаміак» та ТОВ «ТФК «ЛАЗ» було укладено додаткову угоду №1 до договору (надалі - додаткова угода). Згідно із п. 1 якої, сторони погодили викласти п 10.1 договору в наступній редакції: «10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року, або до повного виконання сторонами зобов'язань відповідно до договору».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони погодилися розірвати договір від 19 травня 2011 року №017/Б/2011 відповідно до п. 6.2.1 договору.

Згідно із п. 3 додаткової угоди учасник зобов'язується повернути замовникові кошти у розмірі 699000 (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 116500 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок замовника у термін до 29 грудня 2012 року.

Крім того, учасник зобов'язується сплатити на користь замовника штрафні санкції у розмірі 61310 (шістдесят одна тисяча триста десять) гривень 92 коп., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок замовника у термін до 29 грудня 2012 року (п.4 додаткової угоди).

Пунктом 5 додаткової угоди встановлено, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу розірвання договору. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплена печатками сторін. (п. 6 додаткової угоди).

Так, у січні 2013 року УДП «Укрхімтрансаміак» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» про стягнення 809 039,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на закупівлю товарів за державні кошти № 017/Б/2011 від 19.05.2011 року позивач здійснив передоплату за товар, а відповідач натомість свого зобов'язання щодо поставки товарів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 699 000,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 108641,83 грн. за період з 15.09.2011 року по 15.03.2012 року та інфляційні збитки у розмірі 1398,00 грн. з 15.09.2011 року по 31.12.2012 року.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі № 910/1699/13 позовні вимоги УДП «Укрхімтрансаміак» до ТОВ «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» про стягнення 809 039,83 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 699000 грн. заборгованості, 61 310,92 грн. штрафних санкцій та 15 206,22 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено пунктом 4.1 договору, розрахунки по даному договору проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок учасника у термін до 15 календарних днів з дати підписання договору та отримання рахунку, в розмірі 50% вартості товару. Сума, що залишилася, сплачується протягом 5 календарних днів з моменту фактичного отримання товару замовником.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору УДП «Укрхімтрансаміак» здійснив передоплату за товар у розмірі 699000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 676 від 17.06.2011 року. Зазначене не заперечується й самим же відповідачем.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів - протягом 90 календарних днів з моменту здійснення 50% передоплати відповідно до п. 4.1 цього договору.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що грошове зобов'язання відповідача щодо постачання товару мало було б бути виконане у строк до 14.09.2011 року (17.05.2011 року день внесення попередньої оплати + 90 днів). Проте, в порушення умов договору відповідач свого зобов'язання щодо поставки товару належним чином не виконав.

Крім того, судом встановлено, що 04.12.2012 року між УДП «Укрхімтрансаміак» та ТОВ «ТФК «ЛАЗ» було укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони погодили розірвати договір з 04.12.2012 року та встановили, що відповідач зобов'язується повернути позивачу кошти у розмірі 699000 грн. Крім того, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі 61310,92 грн. у термін до 29 грудня 2012 року.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, оскільки сторонами 04.12.2012 року було розірвано договір, то всі зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 017/Б/2011 від 19.05.2011 року припинилися з моменту досягнення домовленості про його розірвання в тому числі, щодо стягнення пені та інфляційних втрат.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до додаткової угоди сторонами було встановлено, що відповідач заборгував позивачу 699000 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 61310,92 грн., які відповідач зобов'язався сплатити у строк до 29 грудня 2012 року.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що уклавши вказану угоду від 04.12.2012 року сторони взяли на себе нове зобов'язання зокрема, щодо повернення 699000 грн. авансового платежу по договору поставники та 61310,92 грн. штрафу.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи п. 4 додаткової угоди, положення ст. 530 Цивільного кодексу України судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача за укладеною між сторонами угодою від 04.12.2012 року настав з 29.12.2012 року, тобто, з тієї дати коли відповідач повинен був повернути (сплатити) позивачу 699000 грн. авансового платежу по договору поставники та 61310,92 грн. штрафу.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати зазначених грошових коштів. При цьому, представник скаржника не заперечив про необхідність повернення позивачу авансового платежу по договору поставки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 699000 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 61310,92 грн. підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами справи і не спростована відповідачем, а отже підлягає стягненню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат, що передбачені договором про закупівлю товарів за державні кошти № 017/Б/2011 від 19.05.2011 року, судова колегія вважає їх необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Як зазначалося вище та вірно вказав місцевий господарський суд, оскільки вимоги про стягнення пені за період з 15.09.2011 року по 15.03.2012 року та інфляційних збитків з 15.09.2011 року по 31.12.2012 року у розмірі 48728,91 грн. (108641,83 грн. пені + 1398 інфляційних збитків = 110039,83 - 61310,92 = 48728,91 сума штрафу) ґрунтуються на договорі про закупівлю товарів за державні кошти № 017/Б/2011 від 19.05.2011 року, який було розірвано за згодою сторін та зобов'язання за цим договором припинилися, дані вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 699000 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 61310,92 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова компанія «ЛАЗ» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/1699/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/1699/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1699/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 06.11.2013 року