Рішення № 35368207, 10.09.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/5271/13-ц

2/119/2151/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим, у складі:

Головуючого, судді - Блейз І.Г.

за участю секретаря -Копосової Н.І.

представника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання, третя особа - ОСОБА_3 -

встановив:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є споживачем послуг з водопостачання, що надаються позивачем, за адресою АДРЕСА_1. З січня 2000 року по березень 2012 року відповідач не сплачував за водопостачання, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 6811, 56 грн. Оскільки заборгованість не сплачено, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також інфляційні втрати у розмірі 916, 66 грн, та три відсотки річних у розмірі 385, 41 грн. Позивач просить також визнати пропуск строку позовної давності поважним з тих підстав, що позивач є дуже велику кількість абонентів та не мав можливості своєчасно звернутися із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року до справи у якості третьої особи залучено ОСОБА_3.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що відповідач не проживав у АДРЕСА_1 та не користувався водою. Третя особа у квартирі проживає тільки з серпня 2013 року. Крім того, представник просила застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_1, (а.с.28)

У квартирі також зареєстрована третя особа та її малолітні діти.

Згідно до ст.68 ЖК України, наймач та члени його родини зобов'язані вчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею ст 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також зобов'язаний сплачувати за комунальні послуги та укласти договір про надання комунальних послуг.

Крім того, згідно із п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992, № 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"", власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Таким чином, саме на наймачеві та членах його родини є обов'язок щодо укладення договору з надання житлово-комунальних послуг. Оскільки відповідач не відмовлявся від послуг, суд вважає, що між сторонами склалися договірні відносини та відповідач зобов'язаний сплатити за послуги відповідно до встановлених тарифів.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, що відповідач не повинен сплачувати, оскільки він там не проживав, у зв'язку із тим, що відповідач не звертався до позивача із заявою про ненарахування плати за час непроживання у квартирі та не зазначав період непроживання.

Про наявність претензій з приводу неналежної якості наданих послуг із доказами на підтвердження цього відповідач та його представник не зазначали.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що права позивача є порушеними та підлягають захисту.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено загальний строк позовної давності 3 роки.

Згідно зі ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свободо боргу або іншого обов'язку.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про видачу судового наказу у листопаді 2012 року, тобто строки позовної давності не пропущено стосовно вимог про стягнення заборгованості з листопад 2009 року по березень 2012 року, згідно із заявлених позовних вимог, а тому підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1400,08 грн, згідно наданого розрахунку за листопад 2009 року - березень 2012 року (а.с.8-10)

Суд не визнає за поважні зазначені позивачем причини пропуску строку позовної давності, а саме, велику кількість абонентів, оскільки суду не надано доказів неможливості звернення до суду із позовами до даних абонентів раніше та не повідомлено, яким чином зараз суттєво змінилися обставини, що позивач може звернутися до боржників із відповідними позовами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач повинен сплатити 3 відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання, а саме 93,38 грн, виходячи з наступних розрахунків.

Обов'язок щодо сплати 135 грн за листопад 2009 року має 1380 днів прострочення до моменту постановлення рішення, а тому 3 відсотки річних становить 135 х 3% / 365 днів у році х 1380 днів прострочення = 15, 31 грн; аналогічні розрахунки за інші періоди: за грудень 2009 року - 139,5 грн х 3% /365 х 1349 днів прострочення; січень 2010 року - 139,5 грн х 3% / 365 х 1318; лютий 2010 року - 126 грн х 3% / 365 х 1280; березень 2010 року - 139,5 х 3% / 365 х 1259; квітень 2010 року - 135 х 3% / 365 х 1229; травень 2010 року - 139,06 х 3% / 365 х 1198; червень 2010 року - 135 х 3% / 365 х 1168; липень 2010 року - 139, 06 х 3% / 365 х 1137; серпень 2010 року - 139, 5 х 3% / 365 х 1106; вересень 2010 року - 135 х 3% / 365 х 1076; жовтень 2010 року - 138, 62 х 3% / 365 х 1046; листопад 2010 року - 135 х 3% / 365 х 1015; грудень 2010 року - 139 х 3% / 365 х 984; січень 2011 року - 139,5 х 3% / 365 х 953; лютий 2011 року - 63,00 х 3% / 365 х 925; березень 2011 року - 76,4 х 3% / 365 х 894; квітень 2011 року - 75,86 х 3% / 365 х 864; травень 2011 року - 78,4 х 3% / 365 х 833; червень 2011 року - 75, 86 х 3% / 365 х 803; липень 2011 року - 78,15 х 3% / 365 х 772; серпень 2011 року - 78,4 х 3% / 365 х 741; вересень 2011 року - 75,61 х 3% / 365 х 711; жовтень 2011 року - 78,4 х 3% / 365 х 680; листопад 2011 року - 75, 86 х 3% / 365 х 650; грудень 2011 року - 78,4 х 3% / 365 х 619; січень 2012 року - 78,4 х 3% / 365 х 588; лютий 2012 року - 73,34 х 3% / 365 х 559.

Крім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні виплати.

Згідно даних статистики, з 2009 по 2013 рік в Україні мали місце наступні індекси інфляції споживчих цін:

2009102,9101,5101,4100,9100,5101,199,999,8100,8100,9101,1100,9112,32010101,8101,9100,999,799,499,699,8101,2102,9100,5100,3100,8109,12011101,0100,9101,4101,3100,8100,498,799,6100,1100,0100,1100,2104,62012100,2100,2100,3100,099,799,799,899,7100,1100,099,9100,299,82013100,299,9100,0100,0100,1100,099,999,3

Таким чином, розмір інфляційних виплат за кожний платіж повинно бути визначено шляхом помноження індексів інфляції за весь час прострочення на суму боргу. При чому сума боргу - це платіж за конкретний місяць, перемноження починається з місяця, наступного за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Так, розмір інфляційних витрат за заборгованість у листопаді 2009 року становить: 135 х 100,9% (інфляція з грудень 2009 року) х109,1% (інфляція за 2010 рік) х 104,6 % (інфляція за 2011 рік) х 99,8 % (інфляція за 2012 рік), х 100,2%, 99,9 % х 100 %, 100% х100,1х 99,9 % х 99,3 % . Аналогічні розрахунки за іншими щомісячними платежами.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8,15 грн інфляційних виплати.

Відповідно до ст. ст.10,11 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі доказів, що надано сторонами та у межах заявлених позовних вимог. Суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог.

Вказані вище обставини свідчать про наявність часткового задоволення позовних вимог.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2013 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії

Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» , ЄДРПОУ 38498940, заборгованість по оплаті послуг з водопостачання у розмірі 1400, 08 грн, три відсотки річних у розмірі 93, 38 грн, інфляційні витрати у розмірі 8,15 грн, а загалом 1501, 61 грн (одна тисяча п'ятсот одна грн. 61 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» , ЄДРПОУ 38498940, судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно суддя секретар