Рішення № 35367923, 13.11.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6768/13-ц

2/106/1794/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Куликовської О.М.

за участю секретаря Любіш О.Ф.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування.

Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати -ОСОБА_7, 1917 року народження. З метою оформлення спадщини він звернувся до першої Євпаторійської державної нотаріальної контори. 23.11.2012 року державним нотаріусом Соляниковою Т.І. йому видано свідоцтво про право власності за заповітом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . 08.12.2012 року свідоцтво про право власності зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно в КРП «БРТІ м. Євпаторія» за № 12837852. При оформленні права власності на земельну ділянку , на якій розташований будинок по АДРЕСА_1 , виявилось, що у померлої ОСОБА_7 був відсутній державний акт на право власності , у зв'язку з чим , державним нотаріусом направлений запит у відділ держкомзема м.Євпаторія. 18.09.2012 року видана довідка про кількісну характеристику земельної ділянки, де вказано, що станом на 18.09.2012 року на ім'я ОСОБА_7 державний акт не зареєстровано. У довідці вказано, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,09 га кадастровий номер 0110900000:01:051:0058 згідно рішення Євпаторійської міської ради від 04.10.2007 року №324-5/95 була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 Також при вивченні державного акту виявилось, що в ньому ім'я його матері вказано ОСОБА_7, замість ОСОБА_7. У зв'язку з чим, що нотаріусом було рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом . Просить суд визначити, що частка померлої ОСОБА_7, 1917 року народження, в спільній сумісній власності на земельну ділянку загальною площі 0,09 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.06.2003 року серії КМ № 106501, кадастровий номер 0110900000:01:051:0058, складає 1/3 частки. Також просив визнати за ним право власності на 1/3 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 0,09 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель та споруджень, кадастровий номер 0110900000:01:051:0058 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_7.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги , дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної та уточненої позовної заяви . Просив позовні вимоги задовольнити .

Від відповідачів по справі , суду надано заяви про розгляд справи у їх відсутності. В заявах зазначено про згоду з позовними вимогами позивача.

Суд, вислухав осіб, присутніх в судовому засіданні , дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 у віці 89 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, актова запис № 773 від 16.06.2007 р. (а.с. 19). Після її смерті відкрилась спадщина. Померла ОСОБА_7, на час своєї смерті склала заповіт 22.07.2002 року, відповідно до якого , 1/3 частину домоволодіння, що розташовано у АДРЕСА_1, заповіла в рівних частках ОСОБА_1, 1948 р.н. та ОСОБА_5 , 1936 р.н.

Судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_7 до майна померлої, заведена 08.11.2007 року №82/2007.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.11.2012 року ОСОБА_1 є власником 1/3 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1, що належало спадкодавцеві- ОСОБА_7 1917 р. народження , на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 06.12.1985 року, зареєстрованого в КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторія» в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.08.2012 року. Також встановлено, що заявою від 15.06.2007 року ОСОБА_5 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь свого брата - позивача по справі ОСОБА_1, 1948 р. народження (а.с.45).

Відповідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належить : ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частки та ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки (а.с.21).

Згідно довідки про кількісну характеристику земельної ділянки, розділу меж земель між власниками та користувачами, земельна ділянка, площею 900 кв.м. кадастровий номер 0110900000:01:051:0058, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 відповідно рішення Євпаторійської міської ради від 04.10.2007 року № 24-5/95 була передана у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд співвласникам будинку: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КМ « 108501 був виданий співвласнику ОСОБА_2 та в даному державному акті зазначено , що співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 Даний державний акт був зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1395 від 12.06.2003 року. ( а. 16 )

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався с заявою до першої Євпаторійської нотаріальної контори про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право спільної сумісної власності на земельну ділянку як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_7 ( а.с 20, 17 ).

Листом Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори від 08.11.2012 року повідомлено ОСОБА_1 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки не надано необхідні документи для вчинення нотаріальних дій, а саме державного акту. Також роз'яснено, якщо спадкодавець за життя не отримала державний акт на земельну ділянку на своє прізвище та державний акт не пройшов державної реєстрації, то для вирішення питання успадкування на земельну ділянку, необхідно звернутися до суду (а.с.17).

Судом встановлено, що померлому спадкодавцю - ОСОБА_7 належало право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 900 га розташовану по АДРЕСА_1 на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 04.10.2007 року № 24-5/95 про передачу в спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2 На даній на земельній ділянці розташована 1/3 частка домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка , належала на праві власності ОСОБА_7. Але при житті вона не встигла отримати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, оскільки мала похилий вік - 1917 року народження .

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Спадкування - це перехід прав та обов'язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла до спадкоємців. До складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадку і що не припинилися у наслідок його смерті. Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на законних підставах, із збереженням її цільового призначення . До спадкоємців житлового будинку , ішших будівель та споруд переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розташовані. Суб.єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі .

Відповідно до ст. 86 Земельного Кодексу України земельна ділянка може знаходитися у спільній сумісній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності або без визначення часток учасників спільної власності ( спільна сумісна власність) Володіння , користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом .

В статті 89 ЗК України зазначено, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності: подружжю, членам фермерського господарства, співвласникам житлового будинку. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних ділянок, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Тому частка померлої ОСОБА_7 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,09 га , розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0110900000:01: 051:0058 становила 1/4 частку.

П. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд, враховуючи роз'яснення, викладені з цього питання в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до яких, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Але судом встановлено, що в даному випадку у позивача не має іншої законної можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_7 1917 року народження за життя не скористалася своїм правом на отримання державного акту на земельну ділянку . Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та існування правових підстав для задоволення позову в заявленому обсязі , оскільки іншого ніж судовий, способу захисту права у позивача не існує.

Відповідно до п.1 ст.6,13 Конвенції, кожен чиї права і свободи , викладені в Конвенції, порушуються має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органу , навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Право на судовий захист передбачено ст.55 Конституції України , ст. 3 ЦПК України.

Згідно з Конституцією України, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утворення і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави ( ст.1,3 Конституції України )

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права ,свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оскаржені.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст. 3,11,15,16, 1217, 1225 , 1258, 1261, 1296-1299 ЦК України , ст. 20 , 86,89 , 116 Земельного кодексу України ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60,88 ,130 , 174 , 209,212, 214 - 218 , 256-257 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити .

Визначити, що частка померлої ОСОБА_7 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,09 га , розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0110900000:01: 051:0058 становила 1/4 частку.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_7 на ? частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 0,09 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель та споруджень, кадастровий номер 0110900000:01:051:0058.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Куликовська