Постанова № 35367162, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2013 р. 16:08 Справа №801/9130/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Алушта Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.13р. №0000882200 та №0000892200,

за участю представників:

позивача - Мартьянов О.В., довіреність №б/н від 06.06.13р.;

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» (далі - позивач, ТОВ «Енергоспецбуд») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС (далі - ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0000882200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 55923,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 27961,50грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

08.10.13р. позивачем було надано клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого він просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0000882200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 55923,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 27961,50грн., та №0000892200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 58719,00грн. та за штрафними санкціями 14679,75грн.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.11.13р. було проведено заміну первинного відповідача по справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Алушта Головного управління Міндоходів АР Крим (далі - відповідач).

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС, в акті припустилася невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Проте, в запереченнях від 24.10.13р., зазначив , що надані до перевірки посадовими особами ТОВ «Енергоспецбуд», договори, рахунки, накладні, видані від імені контрагента, не можуть бути доказом фактичного здійснення операцій, у зв'язку із чим стосовно позивача були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» 22.08.03р. зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 8).

Відповідно до Довідки про включення до ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «Енергоспецбуд» є:

43.21 Електромонтажні роботи;

49.41Вантажний автомобільний транспорт;

47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

41.20 Будівництво житлових і не житлових будівель (а.с. 9).

У період з 08.05.13р. по 16.05.13р. посадовими особами ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Енергоспецбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» за період з 01.01.10р. по 31.12.12р. За результатами перевірки було складено акт від 20.05.13р. №000010/01-02/22/32499708 (а.с.20-39).

Перевіркою було встановлені порушення позивачем:

- ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 58719,00грн., в т.ч. по періодам:

за 6 міс. 2012 року - 58719,00грн.;

за 9 міс. 2012 року - 58719,00грн.;

за 2012 рік - 58719,00грн.;

- ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що виразилось у включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених відповідними податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту на 55923,00грн., в т.ч. по декларації за травень 2012 року - на 55923,00грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем, були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0000882200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 55923,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 27961,50грн. (а.с. 10), та №0000892200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 58719,00грн. та за штрафними санкціями 14679,75грн. (а.с. 47).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 279615,00грн., в т.ч. по періодам: за 6 міс. 2012 року - 279615,00грн.; за 9 міс. 2012 року - 279615,00грн.; за 2012 рік - 279615,00грн., чим порушено ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідачем в акті перевірки вказується, що як свідчать матеріали перевірок Переяслав-Хмельницької ОДПІ, у контрагента позивача - ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», відсутні основні фонди, складські приміщення, штатна численність персоналу, транспортні засоби, а також воно відсутнє за місцезнаходженням.

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Щодо встановленого за результатами перевірки порушення, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 134 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

05.04.12р. між ТОВ «Енергоспецбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» (Субпідрядник) укладено договір підряду №5/04 з виконання робіт: електропостачання SPA-центру ГК «Кримська Рів'єра», м. Алушта, вул. Леніна, 2. Договірна ціна робіт 108738,40грн. (в т.ч. ПДВ 18123,08грн.) (а.с. 55-56).

Обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» та позивачем у періоді, що перевірявся, щодо виконання підрядних робіт підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (а.с. 57-63).

03.05.13р. між ТОВ «Енергоспецбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» (Субпідрядник) укладено договір підряду №3/05 з виконання робіт: Винос КЛ-10кВ. Друга черга будівництва ГК «Кримська Рів'єра», м. Алушта, вул. Леніна, 2. Договірна ціна робіт 94800,00грн. (в т.ч. ПДВ 15800,00грн.) (а.с. 71-72).

Обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» та позивачем у періоді, що перевірявся, щодо виконання підрядних робіт підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (а.с. 73-81).

11.05.12р. між ТОВ «Енергоспецбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» (Субпідрядник) укладено договір підряду №11/05 з виконання робіт: електропостачання корпусу №2 пансіонату «Дубна», м. Алушта, вул. Набережна, 24. Договірна ціна робіт 132000,00грн. (в т.ч. ПДВ 22000,00грн.) (а.с. 64-65).

Обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» та позивачем у періоді, що перевірявся, щодо виконання підрядних робіт підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (а.с. 66-70).

Сплата вартості виконаних робіт позивачем підтверджується платіжними дорученнями (а.с.92-94).

ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» виписані позивачу податкові накладні на загальну суму 335538,40грн. (в т.ч. ПДВ 55923,07грн.) (а.с. 160-165).

Листами від 10.04.12р. та від 03.05.12р. позивачем узгоджено із ТОВ «Кронос» субпідрядну організацію ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» для виконання робіт з виносу КЛ-10кВ. Друга черга будівництва ГК «Кримська Рів'єра», м. Алушта, вул. Леніна, 2, та виконання робіт за договором від 04.04.12р. №4/04 (а.с. 169-170).

Використання позивачем виконаних робіт у своїй господарській діяльності підтверджується договорами підряду від 03.04.12р. №3/04, на виконання робіт: електропостачання корпусу №2 пансіонату «Дубна», укладеному між Об'єднаним інститутом ядерних досліджень, в особі дерик тору Пансіонату «Дубна» (Замовник) та ТОВ «Енергоспецбуд» (Підрядник), від 04.04.12р. №4/04, на виконання робіт: силове електропостачання 0,4 кВ будівлі СПА на об'єктібудівництва «Друга черга ГК «Кримська Рів'єра», укладеного між ТОВ «Кронос» (Замовник) та ТОВ «Енергоспецбуд» (Підрядник), від 10.05.12р. №10/05, на виконання робіт: Винос КЛ-10кВ. Друга черга будівництва ГК «Кримська Рів'єра», м. Алушта, вул. Леніна, 2, укладеним між ТОВ «Кронос» (Замовник) та ТОВ «Енергоспецбуд» (Підрядник), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, платіжними дорученнями про сплату замовниками (ТОВ «Кронос», Пансіонат «Дубна») позивачу вартості виконаних робіт (а.с. 110-143).

Суд зазначає, що станом на квітень 2012 року в штаті ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» перебувало десять робітників-електриків та один виконроб. Відповідно до типової форми NКБ-2в, затвердженої наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29 грудня 2000р. N416/299:

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду № 1/02 від 01 лютого 2008 року із ТОВ «КРИМСЬКА ЮРИДИЧНА ГРУПА» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 11.134/91 людино/годин;

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду № 1/02 від 01 лютого 2008 року із ТОВ «КРИМСЬКА ЮРИДИЧНА ГРУПА» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 1.316/12 людино/годин.

Отже при тривалості робочої доби 8 годин та за 22 робочих дні в квітні було потрібно:

(11.134 + 91 + 1.316 + 12) людино/годин : 8 годин / 22 дні = 71 людина

Станом на травень 2012 року в штаті ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» перебувало десять робітників-електриків та один виконроб. Відповідно до типової форми NКБ-2в, затвердженої наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29 грудня 2000 р. N416/299:

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду №3/04 від 03 квітня 2102 року із САНАТОРІЄМ ОБ'ЄДНАНОГО ІНСТИТУТУ ЯДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ «ДУБНА» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 2.024/189 людино/годин;

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду №4/04 від 04 квітня 2102 року із ТОВ «КРОНОС» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 2.247/1.582 людино/годин;

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду №10/05 від 10 травня 2102 року із ТОВ «КРОНОС» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 978,07/0 людино/годин;

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду № 1/02 від 01 лютого 2008 року із ТОВ «КРИМСЬКА ЮРИДИЧНА ГРУПА» на звичайних роботах і робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 4.320/138 + 1.772/9 людино/годин;

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» за договором підряду №7/05 від 7 травня 2012 року із КП «КІНО-ГРАНД» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 733/0 людино/годин;

Отже при тривалості робочої доби 8 годин та за 19 робочих днів в травні було потрібно:

(2.024+189+2.247+1.582+978+4.320+138+1.772+9+733) людино/годин: 8 годин/19 дні = 92 людини

Відповідно до типової форми N КБ-2в, затвердженої наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29 грудня 2000 р. N416/299:

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ДЕЛЬТА ГРУП ІНВЕСТ» за договором підряду №5/04 від 05 квітня 2102 року із ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 2.471/0 та 430/64 людино/годин (замовник ТОВ «КРОНОС»);

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ДЕЛЬТА ГРУП ІНВЕСТ» за договором підряду №3/05 від 3 травня 2102 року із ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 505/62 та 73/31 людино/годин (замовник ТОВ «КРОНОС»);

- витрати праці робітників-будівельників ТОВ «ДЕЛЬТА ГРУП ІНВЕСТ» за договором підряду №3/05 від 3 травня 2102 року із ТОВ «ЕНЕРГОСПЕЦБУД» на звичайних роботах та робітників-будівельників, пов'язаних з експлуатацією машин (відповідно), склали 2.291/117 людино/годин (замовник САНАТОРІЙ ОБ'ЄДНАНОГО ІНСТИТУТУ ЯДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ «ДУБНА»).

Отже при тривалості робочої доби 8 годин та за 19 робочих дні в травні було залучено з боку ТОВ «ДЕЛЬТА ГРУП ІНВЕСТ» (окремо):

(2.471+430+64+505+62+73+31+2.291+117) людино/годин : 8 годин/19 дні = 40 людини.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджена правомірність віднесення собівартості товарів, робіт, послуг на загальну суму 279615,00грн., у зв'язку із чим, відсутні підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58719,00грн. та за штрафними санкціями 14679,75грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту «а» п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. «а» ПК України).

З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом досліджено документи щодо господарської операції позивача з ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», та встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був зареєстрований у якості платника ПДВ, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки відповідача про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства,є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні, на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних платіжних доручень та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначених господарських операцій, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що роботи від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та використав отримані роботи в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентами. Відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними, оскільки ним було встановлено, що податковий кредит проведений на підставі нікчемних правочинів, підлягає зменшенню.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

У зв'язку із чим, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся на суму 55923,00грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.13р. №0000882200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 55923,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 27961,50грн., та №0000892200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 58719,00грн. та за штрафними санкціями 14679,75грн.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.11.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 15.11.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС від 28.05.13р. №0000882200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 55923,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 27961,50грн., та №0000892200, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 58719,00грн. та за штрафними санкціями 14679,75грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Піонерська, 17, і.н. 32499708) 1572,84грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.