Рішення № 35367043, 21.11.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/9274/13-ц

2/248/3070/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.,

при секретарі - Омельяненко Є.Є.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача - Гайфутдінова О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Харцизький трубний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 01.10.1996 р. по 13.03.2012 р. він працював на підприємстві відповідача, останній час слюсарем-ремонтником. 19.11.2011 р. в 17.20 год., в робочий час, на робочому місці в трубозварочному цеху №4, дільниця нанесення зовнішнього покриття в місці установки поперечної транспортировки труб технологічної лінії №2, з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травми обох рук - закритий перелом шиловидного відростку лівої локтевої кістки без зміщення, ушиби, обширні міжмишечні гематоми правого та лівого плеча, ушиблені рани правого плеча. За фактом нещасного випадку було проведено розслідування та за його результатами складено акт за формою Н-5 та Н-1. Вказаний нещасний випадок визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. У зв'язку з отриманою травмою він тривалий час знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. Висновком МСЕК від 06.03.2012 р. йому вставнолено 3 групу інвалідності та визначено 40% втрати професійної працездатності, рекомендована праця без тяжких фізичних навантажень. Після цього він не зміг продовжувати роботу і 13.03.2012 р. був звільнений за власним бажанням. 02.04.2013 р. висновком МСЕК йому повторно була встановлена 3 група інвалідності та визначено 40% втрати професійної працездатності. Вважає, що у зв'язку з отриманою на виробництві травмою йому заподіяна моральна шкода, оскільки було пошкоджено його здоров'я, він втратив 40% професійної працездатності, не може працювати і забезпечувати матеріально свою родину, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та мати-пенсіонерка, не може виконувати тяжку фізичну роботу по господарству, враховуючи, що мешкає в приватному будинку, після травми тривалий час знаходився на лікуванні, зараз постійно відчуває фізичну біль у руках, вимушений постійно лікуватися, у зв'язку з чим порушився звичний спосіб його життя і він вимушений докладати додаткових зусиль для його організації. Це, в свою чергу, викликає у нього глибокі душевні страждання. Моральну шкоду він оцінює в 40 000,00 грн і вважає, що вона підлягає відшкодуванню відповідачем як роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Також просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, оскільки цей строк пропущений ним з поважних причин, він після травми тривалий час лікувався, тому не міг своєчасно звернутися до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, додатково пояснив, що в момент травми він відчув сильний фізичний біль, знаходився в шоковому стані, злякався, що залишиться без рук, але працівники відповідача не поспішали з наданням допомоги. Потім він тривалий час знаходився на лікуванні, спочатку лікувався в травматологічному відділенні, потім

амбулаторно у травматолога, невропатолога, неодноразово їздив на консультації в м. Донецьк, на лікарняному він знаходився понад 100 днів, тому йому вже в березні МСЕК встановив групу інвалідності, в подальшому він також неодноразово лікувався як стаціонарно, так і амбулаторно, проходив лікування в медичних закладах м. Донецька і м. Харцизька. У зв'язку з інвалідністю він не може працювати, йому протипоказана тяжка фізична праця, він не може знайти підходящу роботу, знаходився на обліку у центрі зайнятості, роботу йому не підібрали. Він позбавлений можливості матеріально забезпечувати свою родину, допомагати матері, яка є пенсіонеркою, інвалідом 3 групи і малозабезпеченою особою. Вся чоловіча фізична робота по домашньому господарству лягла на плечі його старшого неповнолітнього сина (15 років). До теперішнього часу він відчуває сильний фізичний біль в руках, оніміння, не може підіймати тяжкі речі, швидко втомлюється. Переживає з цього приводу, до сих пір не може спокійно спати, йому постійно згадуються обставини нещасного випадку, він переніс нервовий стрес, оскільки міг залишитися без рук. Також зазначив, що він був незгоден з актом про нещасний випадок в частині визнання його винним в ньому і визначення 45% ступеня його вини, але не оскаржував цей акт, оскільки не вбачав в цьому сенсу, ніхто з свідків нещасного випадку в силу трудової залежності від роботодавця не погодився підтвердити відсутність його вини. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 40000,00 грн та витрати по сплаті правової допомоги адвоката 2200,00 грн. Строк для звернення до суду з цим позовом просить поновити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що дійсно 19.11.2011 р., працюючи в зміну з 16.00 до 24.00 год., слюсар-ремонтник 5 розряду ОСОБА_1,в 17.20год. у результаті нещасного випадку отримав травму обох рук. Але даний нещасний випадок стався з позивачем з його ж вини, оскільки він самостійно вирішив зробити очищення ділянки воздуховоду, розташованого в приямку поперечного транспорту, не відключив устаткування, не попередив фрезерувальника, зайшов у небезпечну зону руху установки поперечного траснпортування труб, відкрив люк, просунув в нього праву руку і приступив до очищення воздуховоду, чим самим порушив вимоги п.3.5,3.8,3.29.1,3.29.3 Інструкції з охорони праці для слюсарів-ремонтників підрозділів заводу, з якою позивач був ознайомлений 22.09.2004 р. Згідно з актом про нещасний випадок Н-1 від 23.11.2011р. та наказом по підприємству від 20.12.2011р. ОД №479. винним в нещасному випадку є саме позивач. Вини підприємства в цьому немає, тому немає підстав для покладання на підприємство і обов'язку відшкодувати моральну шкоду. Крім того, позивач не вказав в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю вона заподіяна, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, жодним чином не аргументував розмір моральної шкоди. Також зазначив, що працівник може звернутися до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди з підприємства в тримісячний строк з дня коли дізнався, чи міг дізнатися про порушення своїх прав. Оскільки втрата працездатності була встановлена йому МСЕК 06.03.2012 р., то позивач повинен був звернутися з цим позовом в тримісячний строк з дати висновку МСЕК. На даний час цей строк пропущено, поважних причин пропуску строку позивачем не зазначено і відповідних доказів не надано. Посилання позивача на те, що в цей час він проходив лікування і тому не міг своєчасно звернутися до суду є безпідставними і нічим не підтверджуються. Вказані обставини є підставою для відмови у позові. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач з 01.10.1996 р. по 13.03.2012 р. працював на підприємстві відповідача, останнє місце роботи - слюсарь-ремонтник 5 розряду оперативно-ремонтного персоналу служби ремонту енергетичного устаткування трубозварювального цеху №4.

19.11.2011 р. в 17.20 год., в робочий для позивача час, під час виконання ним своїх посадових обов'язків, стався нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав травму обох рук, а саме, закритий перелом шиловидного відростку лівої локтевої кістки без зміщення, ушиби, обширні міжмишечні гематоми правого та лівого плеча, ушиблені рани правого плеча.

Згідно виписного епікризу № 6971/1001 позивач ОСОБА_1 у зв'язку з отриманою травмою

знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Харцизької центральної міської лікарні з 19.11.2011 р. по 07.12.2011 р., виписаний на амбулаторне лікування, продовжує хворіти.

За даним фактом було проведено розслідування, складено акти форми Н-5 та Н-1 від 22.11.2011 р., згідно з якими нещасний випадок, що стався 19.11.2011 р., визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. Причинами нещасного випадку визнано те, що слюсар-ремонтник ОСОБА_1 допустив порушення п.3.5,3.8,3.29.1,3.29.3 Інструкції по охороні праці для слюсарів-ремонтників підрозділів заводу ОТ №3.3.4-03-2010 і виконував роботи по технічному обслуговуванню на не відключеному устаткуванні і в забороненій для знаходження небезпечній зоні працюючого устаткування, а також, що майстер по ремонту обладнання оперативно-ремонтного персоналу служби ремонту енергетичного устаткування трубозварювального цеху №4 ОСОБА_4 в порушення п.1.5 Посадової інструкції майстра по ремонту обладнання оперативно-ремонтного персоналу служби ремонту енергетичного устаткування трубозварювального цеху №4, п.Б.36.1 СТП 247-06-2010 «Порядок управління охороною праці в ПАТ «Харцизький трубний завод» не здійснив контроль за дотриманням підлеглим персоналом вимог інструкцій по охороні праці.

Згідно з наказом по підприємству ПАТ «Харцизький трубний завод» ОД №479 від 20.12.2011р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за допущені порушення, що призвели до нещасного випадку, оголошено догану.

Згідно з протоколом засідання комісії по питанням охорони праці ПАТ «ХТЗ» П№3 від 09.04.2012р. визначено ступень вини потерпілого ОСОБА_1 в нещасному випадку, що мав місце 19.11.2011р. - 45%.

Висновком МСЕК від 06.03.2012 р. позивачу встановлено 3 групу інвалідності внаслідок виробничої травми та визначено 40% втрати професійної працездатності, рекомендована праця без тяжких фізичних навантажень, медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування при відсутності протипоказань.

Висновком МСЕК від 02.04.2013 р. позивачу повторно встановлена 3 група інвалідності внаслідок виробничої травми та визначено 40% втрати професійної працездатності, рекомендована праця без тяжких фізичних навантажень, медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування при відсутності протипоказань.

Згідно з амбулаторною картою позивача, яка була досліджена судом в судовому засіданні і в якій містяться записи про стаціонарне та амбулаторне лікування після травми 19.11.2011 р., виписні епікризи, протоколи засідань ВКК, інші медичні документи, позивач з листопада 2011 р. і по теперішній час регулярно проходив амбулаторне, стаціонарне лікування в медичних закладах м. Харцизька, Донецька з діагнозом - наслідки виробничої травми, посттравматична неропатія лівого локтевого і серединного нервів, правого лучевого і серединного нервів з почуттєвими та рухомими порушеннями, зниження мішечного тонуса з обох сторін, нейротрофічні порушення, функціональні порушення обох верхніх кінцевостей. Також відвідував різноманітні консультації лікарів, проходив медичні обстеження.

Вказані обставини фактично сторонами не оспорюються та підтверджуються наданими суду доказами - копією трудової книжки позивача, актами форми Н-5 і Н-1, копіями наказів ПАТ «ХТЗ», амбулаторною картою позивача, довідками МСЕК.

Також судом встановлено і це підтверджується трудовою книжкою, що після звільнення позивача з підприємства відповідача він знаходився на обліку в Харцизькому міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, в подальшому ніде не працював.

Позивач зареєстрований та мешкає в житловому будинку АДРЕСА_1 склад його родини - дружина та двоє неповнолітніх дітей - 1998 р.н. та 2013 р.н., що підтверджується довідкою житлового органу.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно зі ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека

технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Ст. 159 КЗпП України передбачений обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, зокрема, співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Згідно ст. 160 КЗпП Украни постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику, що здійснюється у випадку, якщо порушення законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч.3,4,5 ст.23, п.1 ч.1 ст.268, ст.ст.1167, 1168 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-У виключена ч.3 ст.34, яка передбачала обов'язок Фонду відшкодувати спричинену потерпілому моральну шкоду. Вказані зміни набрали законної сили з 23.03.2007 р.

В рішенні від 08.10.2008 р. Конституційний Суд України вказав, що у зв'язку із цими змінами право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та

ст.237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим

на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання

не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у зв'язку із професійним захворюванням чи виробничою травмою виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності.

Виходячи зі змісту ст.1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що в період виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого було ушкоджено його здоров'я - він отримав травми обох рук, тривалий час знаходився на лікуванні, в подальшому був визнаний інвалідом 3 групи і йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 40%.

Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки стан його здоров'я після травми погіршився, він зазнав фізичного болю в момент травми та безпосередньо після цього, до теперішнього часу продовжує відчувати фізичний біль, постійну втомленість, вимушений постійно проходити курси лікування, відчуває незручність та дискомфорт у зв'язку з цим. Також позивачу протипоказаний тяжкий фізичний труд, у зв'язку з цим він вимушений був звільнитися з роботи, знаходився на обліку в міському центрі зайнятості як безробітний, але йому не була підібрана підходяща робота, тобто він не може працювати і забезпечувати матеріально свою родину, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, не може виконувати тяжку фізичну чоловічу роботу по домашньому господарству, враховуючи, що мешкає в приватному будинку. Суд вважає, що у зв'язку з цим порушився звичний спосіб життя позивача і він вимушений докладати додаткових зусиль для його організації. Це, в свою чергу, викликає у нього глибокі душевні страждання, він хвилюється, переживає, нервує.

Суд вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві. Стійка втрата працездатності, встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

За таких обставин, суд вважає встановленим та доведеним факт наявності у позивача моральних страждань.

Обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди позивачу слід покласти на відповідача, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з моменту первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - тобто з 06.03.2012 р., на цей час обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілому на виробництві моральну шкоду було скасовано, що не перешкоджає потерпілому ставити питання про її відшкодування за рахунок роботодавця. Таке право позивача ґрунтується на вимогах ст. 237-1 КЗпП України.

Суд вважає доведеним, що моральна шкода спричинена позивачу у результаті нещасного випадку на виробництві, між цим випадком і отриманими позивачем травмами є причинний зв'язок, що фактично сторонами не оспорюється та підтверджується наданими суду доказами - копією трудової книжки позивача, актами про нещасний випадок, медичними документами.

При цьому суд виходить з того, що нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним своїх посадових обов'язків на підприємстві відповідача, який відповідно до ст. 153, 160 КЗпП України зобов'язаний забезпечити працівникам безпечні і нешкідливі умови праці, здійснювати постійний контроль за дотриманням працівниками вимог з охорони праці, але таких дій в повній мірі не вчинив, що сприяло нещасному випадку, що стався за участю позивача.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що нещасний випадок стався саме з вини позивача, оскільки вважає, що, виходячи з вимог ст. 153,160 КЗпП України, саме на роботодавця, в першу чергу, покладається обов'язок забезпечити безпечні умови праці. Незважаючи на те, що ст. 159 КЗпП передбачено обов'язок працівника дотримуватися правил охорони праці, саме на роботодавця покладається обов'язок здійснювати контроль за дотриманням працівниками правил охорони праці, попереджати їх порушення. Тому суд вважає, що в будь-якому нещасному випадку на виробництві наявна вина роботодавця.

Крім того, вказані доводи спростовуються тим, що за результатами розслідування нещасного випадку уповноваженою комісією, створеною на підприємстві, визнано причиною нещасного випадку як порушення ОСОБА_1 вимог Інструкції з охорони праці слюсарів-ремонтників, так і порушення майстром ОСОБА_4 вимог його посадової інструкції, вимог Порядку управління охороною праці на ПАТ «ХТЗ», тобто винними в нещасному випадку визнані і інші уповноважені особи відповідача, на яких безпосередньо покладається обов'язок по забезпеченню безпечних умов праці, здійснення контролю за їх дотриманням працівниками. Ці обставини підтверджуються актом про розслідування нещасного випадку форми Н-5, актом №9 про нещасний випадок форми Н-1 від 22.11.2011р., копією наказу по ПАТ «ХТЗ» ОД№479 від 20.12.2011р., які суд вважає належними та допустимими доказами і приймає їх при постановленні даного судового рішення.

Також суду наданий протокол засідання комісії з охорони праці ПАТ «ХТЗ», що підтверджує визначення ступеня вини потерпілого ОСОБА_1 в нещасному випадку, що стався 19.11.2011р. за його ж участю, в розмірі 45%, в той час, коли інші 55 % становлять вину підприємства.

Таким чином, підстав для повного звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати моральну шкоду суд не знаходить. А ступінь вини обох сторін враховується судом при визначенні розміру моральної шкоди.

Так, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину фізичних і моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, беручи до уваги, що позивач, будучи середнього віку - 41 рік, був визнаний інвалідом 3 групи і його моральні страждання пов'язані із невідворотною втратою здоров'я, яке є одним із основних цінностей людини, вимушений постійно лікуватися, втратив 40% професійної працездатності. Той факт, що при повторному огляді МСЕК вказаний розмір втрати професійної працездатності не змінений, свідчить як про те, що стан здоров'я позивача не змінився - не погіршився і не поліпшився. У зв'язку з ушкодженням рук, які є одним з найважливіших органів людини, що забезпечує її самостійне обслуговування, працездатність, позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на труд, оскільки йому протипоказаний тяжкий фізичний труд, підходящу роботу підібрати не може, позбавлений можливості матеріально забезпечувати свою родину, враховуючи, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей. Моральні страждання носять тривалий характер. Суд також враховує ступень вини позивача та відповідача в даному нещасному випадку - відповідно 45% та 55%, і те, що моральна шкода є умовним поняттям і її визначення не піддається математичним формулам.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що на його утриманні знаходиться непрацездатна мати, оскільки ним не надано доказів, що підтверджують цю обставину. Той факт, що вона є пенсіонеркою, інвалідом 3 групи, ще не свідчить про те, що вона знаходилась чи знаходиться на утриманні позивача.

Враховуючи ці обставини та принцип розумності і справедливості суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 6600,00 грн.

Вказану позивачем суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000,00грн. суд вважає перебільшеною.

При постановленні даного рішення суд не приймає до уваги доводи сторін щодо застосування до спірних правовідносин вимог ст. 233 КЗпП України про встановлення 3-місячного строку звернення до суду, і відповідно доводи представника відповідача про пропущення позивачем вказаного строку звернення до суду, оскільки суд вважає, що в даному випадку питання ставиться про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, і відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вимоги ст. 233 КЗпП України на виниклі між сторонами спірні правовідносини не розповсюджуються.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Відповідно до ст. 84,88 ЦПК України, з урахуванням ст.1 Закону України «Про граничний

розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 2200,00грн., оскільки ці витрати підтверджені належними доказами - договором про надання правової допомоги адвоката, розрахунком наданих адвокатом послуг та їх вартості. Перевіривши цей розрахунок, суд встановив, що сплачена позивачем адвокату сума не перевищує граничний розмір компенсації, встановлений вказаним законом.

Керуючись ст.2,153,159,160,173,237-1 КЗпП України, ст.23,268,1167 ЦК України, ст.3,4,10,11,60,84,88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Харцизький трубний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Харцизький трубний завод» (м. Харцизьк Донецької обл., вул. Патона,9, р/р 26006962481948 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851, ЄРДПОУ 00191135) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ур. м. Харцизька Донецької обл., ІІН НОМЕР_1, моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, в розмірі 6600,00 грн, в рахунок повернення витрат на правову допомогу 2200,00 грн, усього 8800,00 грн (вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ПАТ «Харцизький трубний завод» (м. Харцизьк Донецької обл., вул. Патона,9, р/р 26006962481948 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851, ЄРДПОУ 00191135) на користь держави (р/р 31218206700088 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016 , код ЄРДПОУ 37980439 , отримувач: УДКСУ в м.Харцизьку, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2013 р.

Суддя: