Ухвала суду № 35366545, 08.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Епель О.В.

Категорія 34 Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Могутової Н.Г.

суддів: Гапонова А.В., Корчистої О.І.

при секретарі Щебетун В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення ступеню вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (надалі ПАТ «УАСК АСКА») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 12 450 гривень, судові витрати в розмірі 110, 44 гривень; стягнуто з ПАТ «УАСК АСКА» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 2550 гривень кожному; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 17 450 гривень. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення ступеню вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування процесуального права, просить рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції..

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2010 року о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Хюндай Санта Фе», реєстраційний номер НОМЕР_1 на 222 км автодороги в Хорольському районі Полтавської області порушив Правила дорожнього руху України, виїхав на смугу руху зустрічного транспорту, в наслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «ІЖ», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем «ДЕО Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2011 року зі згоди ОСОБА_1, його було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України на підставі ст.ст. 244, 248 КПК України і п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію від 08 липня 2011 року».

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення ступеню вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції керувався ст. 6-1 КПК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», ст. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виходив з того, що вину ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди встановлено постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2011 року та, виходячи з принципів розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам по справі та наявним в матеріалах справи доказам.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та були предметом дослідження.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді