Ухвала суду № 35366335, 07.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в I інстанції: Тарасенко С.Б.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Сачко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 вересня 2013 року провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Співдружність» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, закрито, в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З зазначеною ухвалою не погодився відповідач ТОВ «Співдружність» приніс апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив юрисдикцію зазначеного позову, не звернув уваги на положення ст. 15, 16 ЦПК України, Поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання, відповідно до п.6 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у господарській справі припиняється, а з часу державної реєстрації припинення ведення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, усі спори у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалась раніше, належить розглядати у порядку цивільного судочинства, що особа продовжує відповідати за своїми зобов'язаннями належним їй майном і після припинення підприємницької діяльності.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Співдружність» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчить телефонограма № 3/968 від 04.11.2013 року ( а.с.81).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачів, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами є господарсько-правовими, оскільки договір поставки товарів № 101021976 від 25 липня 2008 року укладався між ТОВ «Співдружність» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, тобто двома суб'єктами господарювання, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Згідно вимог ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно до ст.30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 1 ГПК України, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України, визначено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно ст.1 та ч.1 ст.21 ГПК України, сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Співдружність» просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку 11 088 грн. 07 коп., завданої шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у період з 02 по 13 жовтня 2009 року включно, за місцем постійного мешкання отримав товар від товариства за зазначену суму (а.с. 10-13), яким у подальшому разом з ОСОБА_2 розпорядилися на свій розсуд, не здійснивши оплату за поставлений товар.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 25 липня 2008 року між ТОВ «Співдружність» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки товару № 101021976 (а.с. 59), за яким постачальник зобов'язується передати, покупець прийняти і сплатити товар, у строки, асортименті, обсязі та по цінам узгодженими сторонами та зазначених у накладних (товарно-транспортні накладних, специфікаціях), що є невід'ємною частиною даного договору (а.с 59).

У п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, містить роз'яснення, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Але судом першої інстанції зазначені роз'яснення не враховано, висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки у справі детальному з'ясуванню підлягає правова природа заявленого позову, підстави вимог та характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі. Крім того, ТОВ «Співдружність» звертаючись до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовував нормами ЦК України про захист права власності та відшкодування збитків.

Таким чином, з урахуванням норм процесуального права, характеру позову та суб'єктного складу, колегій суддів апеляційної інстанції вважає, що оскільки позовні вимоги ТОВ «Співдружність» заявлені солідарно, як до фізичної особи ОСОБА_1, так і до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (на час укладення договору поставки), то даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а ці вимоги є взаємопов'язаними між собою і окремий їх розгляд неможливий.

З огляду на наведене, постановлена у справі ухвала суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги в свою чергу є обґрунтованими, а тому ухвала підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» задовольнити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 вересня 2013 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: