Вирок № 35364692, 19.11.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7902/13-к

1-кп/264/380/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Іванченко А.М., при секретарі Верескун Г.Г., за участю прокурора Балабан О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маруполя Донецької області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06.04.2013 року приблизно о 21-20 годин ОСОБА_1керуючи, згідно п.110 Правил дорожнього руху України технічно справним двоколісним транспортним засобом, що має двигун з робочим об»ємом до 50 куб. см., а саме мопедом «Сузуки», без реєстраційного номеру, рухався по проїжджої частини з с. Талаковка в с. Сартана Іллічівського району м. Маріуполя. Після чого знаходячись на проїжджій частині мосту в с. Сартана проявив неуважність і необережність порушивши вимоги п.2.3 - Б Правил дорожнього руху України. Здійснюючи рух по проїжджій частині мосту в с. Сартана водій ОСОБА_1 зобов»язаний був бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, але не зробив цього в результаті чого здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_2 В результаті наїзду потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні телесні ушкодження в вигляді: закритого перелому верхньої щелепи по типу Ле-Фор 1 без зміщення, забитої рани слизової оболонки верхньої губи, не повного перелому коронки 2 і 1-го зуба зліва на верхній щелепі, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як що тягне за собою тривалий розлад здоров»я на термін понад 21- го дня. В причинному зв»язку з настанням події полягає порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3- Б Правил дорожнього руху України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України визнав повністю та пояснив, що 06.04.2013 року після роботи у вечорі він випив 2 літра пива, після чого десь о 21 годині 20 хвилин сім на свій мопед «Сузукі» та поїхав з с. Талаковка до с. Сартана Іллічівського району м. Маріуполя. Після чого знаходячись на проїжджій частині мосту в с. Сартана він не справився з керуванням мопедом та здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_2. Від сплати потерпілому моральної та матеріальної шкоди не відмовляється. Позов прокурора також визнав у повному обсязі. Просив не позбавляти його волі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєні злочину передбаченого ст.. 286 ч.1 КК України повністю підтверджується наступними доказами.

Протоколом міста огляду міста скоєння дорожньо-транспортної події від 06.04.2013 року.

Висновком судово-автотехнічної експертизи № 620 від 21.10.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 2.3.(б) та 10.1 ПДР України. Та ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду, виконуючи вимоги п.п. 2.3 (б) та 10.1 ПДР України. Дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 2.3 (б) та 10.1 ПДР України з технічної точки зору та знаходились у причинному зв'язку з виникненням подій вказаної ДТП.

Висновком № 254 Маріупольського відділення судово-медичної експертизи Донецького обласного бюро СМЕ, яку було проведено 24.04.2013 року по факту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, встановлено, що в останнього були виявлені тілесні ушкодження в вигляді: закритого перелому верхньої щелепи по типу Ле-Фор 1 без зміщення, забитої рани слизової оболонки верхньої губи, не повного перелому коронки 2і1-го зуба зліва на верхній щелепі, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як що тягне за собою тривалий розлад здоров»я на термін понад 21- го дня.

Враховуючи, що ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в висунутому проти нього кримінальному обвинуваченні визнав повністю, суд, розцінюючи його показання як об'єктивні, та такі що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і, вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку у відповідності з ч.3 ст.349 КПК України, вважає за можливе розглянути кримінальне провадження без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин провадження і які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого в частині позовних вимог,дослідженням протоколу міста огляду, проведених по справі експертиз та даних характеризующих особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, що своїми необережними діями, ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, вчинений з необережності, особу винного, який характеризується задовільно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини справи, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставини, що обтяжують його покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп»ягніння.

Окрім наведеного, суд враховує і думку потерпілого ОСОБА_2, який не наполягав на суворості покарання.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_1 пом'якшуючі і обтяжуючі обставини по справі, враховуючи, що призначене судом покарання буде сприяти вихованню засудженого та попередить скоєння засудженим нових злочинів, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 скоїв злочин у стані алкогольного сп»яніння, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту, з позбавленням права керувати транспортними засобами і не знаходить підстав для обрання покарання з застосуванням ст.75 КК України.

Згідно ст.ст.1166, 1167 ЦК України обов'язок по відшкодуванню майнової та моральної шкоди завданої неправомірними діями особи , покладається на особу, яка цю шкоду завдала.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1 в особі комунального закладу міської лікарні швидкої допомоги м. Маріуполя : за знаходження потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, на суму 2584 грн. 50 коп. підлягає задоволенню в силу ст. 1187 , 1206 ЦК України , так як підтверджені документами.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на стягнення моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно неї самої, членів його сімї близьких родичів; в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода стягується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд визнає законною вимогу потерпілого оскільки, як встановлено судом, що на лікування після дорожньо-транспортної пригоди потерпілий витратив кошти (згідно чеків) у сумі 1082 гривні,та потерпілий зазнав моральних страждань, втратив нормальний ритм життя, втратив здоров»є, порушені його життєві плани, а тому з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень та матеріальну шкоду в розмірі 1082 гривні.

Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави у дохід міської лікарні швидкої допомоги м. Маріуполя (р/р 35412009001690в ГУДКСУ в Донецькій області, ОКПО 01990660, МФО 834016 ) суму матеріального збитку в розмірі 2584 грн. 50 коп. (дві тисячи п»ятсот вісімдесят чотири гривні 50 коп. ) витрачену на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 суму у розмірі 3000 в рахунок відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди та суму у розмірі 1082 гривні в рахунок відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з дня його затримання. Після затримання утримувати в слідчому ізоляторі м. Маріуполя.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Іванченко А. М.