ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2013 р.Справа № 922/3601/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків про стягнення 3089942,22 грн. за участю представників:
позивача - Станішевський І.С., довіреність №14-69 від 22.03.13 р., Єфременко О.О., довіреність №14-3 від 08.01.13 р.
відповідача - Басарт Л.А., довіреність №157/1 від 29.02.12 р.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" суму основної заборгованості у розмірі 2227619,90 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 29491,34 грн., 3% річних у розмірі 94642,50 грн., пеню у розмірі 299677,24 грн. та 7% штрафу, що складає 438511,24 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №17/12-БО-32 від 19.01.12р.
30.09.13р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому частково визнав позовні вимоги, а саме в частині несплаченого основного боргу та стягнення 3% річних, а також просив суд задовольнити клопотання про надання відстрочки строком на шість місяців; задовольнити клопотання про зменшення пені та штрафу до 10% (тобто зменшити штрафні санкції на 90% від заявленої суми).
30.09.13р. відповідач надав клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені та 7% штрафу) до мінімуму. Відповідач зазначає, що до кінця 2013р. очікується відшкодування цієї різниці від бюджету згідно Закону "Про Державний бюджет України на 2013 рік", а до її отримання фінансовий стан ТОВ "КЛК" не дозволяє сплатити залишок боргу за газ. Вказує, що до отримання субвенції неможливо сплатити борг через відсутність джерела фінансування. Також наші споживачі - населення та бюджетні організації мають велику заборгованість та неналежним чином виконують свої обов'язки. Населення станом на 01.12.2012р. (період затримки в розрахунках) заборгувало ТОВ "КЛК" за теплову енергію 2060592,68 грн., бюджетні організації заборгували за теплову енергію 10945872,18 грн., в органах ВДВС на примусовому виконанні знаходяться виконавчі документи на суму майже 2 млн. грн., але стягнення з населення здійснюється шляхом мізерних утримань із пенсії, заробітної плати або зовсім не здійснюється. Це є істотною обставиною, що впливає на стан розрахунків з постачальником газу. Майнова відповідальність повинна бути співрозмірною до вини боржника, ступеню розрахунків та періоду затримки оплат. Тому розмір штрафу та пені відповідач вважає надмірним порівняно з наслідками затримки оплати для кредитора.
30.09.13р. відповідач надав клопотання про надання відстрочки, в якому просить суд відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців.
Ухвалою суду від 01.10.13р. за клопотанням представника відповідача продовжено строку вирішення спору на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України по 11.11.13р.
08.11.13р. представник відповідача надав додаткові письмові обгрунтування заперечень, в яких зазначив, що прострочення виконання зобов'язання виникло не з вини відповідача та саме на ту суму, як різниця в тарифах на теплову енергію, на сплату яких державою перераховуються субвенції.
11.11.13р. представник позивача надав письмові заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення та зменшення штрафних санкцій, в яких заперечує проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду та заперечує проти зменшення суми штрафних санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.13р. заперечував проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90 % та проти заяви про відстрочку виконання рішення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представника відповідача в судовому засіданні 11.11.13р. підтримав заяву про зменшення штрафних санкцій на 90 % та заяву про відстрочку виконання рішення в повному обсязі, частково визнав позов, а саме в частині стягнення основного боргу та 3% річних.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (далі - Покупець) був укладений договір №17/12-БО-32 купівлі - продажу природного газу.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), далі - газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.
На виконання умов Договору Позивач поставив протягом січня - липня 2012 року, а Відповідач прийняв природний газ в обсязі 7 729,571 тис. куб. м. на загальну суму 30 551 839,81 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.01.2012р. за січень на суму 9 539 473,68 грн.;
- від 29.02.2012р. за лютий на суму 10 961 895,65 грн.;
- від 31.03.2012р. за березень на суму 7 841 588,42 грн.;
- від 30.04.2012р. за квітень на суму 1 274 734,84 грн.;
- від 31.05.2012р. за травень на суму 301 928,44 грн.;
- від 30.06.2012р. за червень на суму 295 366,40 грн.;
- від 31.07.2012р. за липень на суму 336 852,38 грн.
Позивачем передано Відповідачу природний газ на загальну суму З0551839,81 грн., таким чином НАК "Нафтогаз України" виконала умови Договору № 17/12-БО- 32 від 19.01.2012р.
Відповідно до п. 4.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Станом на 19.06.2013 року сума основної заборгованості за договором за використаний природний газ, з врахуванням часткової проплати, складає 2227619,90 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо оплати за газ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В поцесі розгляду даної справи, відповідачем було надано до суду платіжне доручення №782 (#49903677) від 25.09.13р. (аркуш справи №64), яким частково сплачено основну заборгованість в сумі 155000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до господарського суду 27 серпня 2013 року, тобто після подачі позову до суду. Оскільки заборгованість в процесі розгляду справи була частково сплачена відповідачем, то в цій частині провадження по справі слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.1.1. (ст.80 ГПК України)
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду докази, які б підтверджували сплату заборгованості за договором на закупівлю природного газу №17/12-БО-32 від 19.01.12 р. у сумі 2072619,90 грн. та визнав суму боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2072619,90 грн. заборгованості з оплати природного газу, правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 299677,24 грн., 7% штрафу в сумі 438511,24 грн., 3% річних в сумі 94642,50 грн., інфляційні втрати в сумі 29491,34 грн., у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п.п. 7.1., 7.3. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором. У разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 299677,24 грн. та 7% штрафу в розмірі 438511,24 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Судом встановлено, що прострочення платежу було допущене по незалежним від відповідача обставинам. Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки в даний час складає 3554910,09 грн., що підтверджено протоколом уповноваженої комісії Харківської обласної державної адміністрації, та свідчить про те, що вини відповідача у виникненні заборгованості та судового спору немає. Велика різниця між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення та для бюджетних організацій в 2012р.-2013р. стала причиною затримки остаточного розрахунку за газ. Підставою неповного розрахунку відповідача з позивачем було невирішення на державному рівні питання про відшкодуванню різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення.
Таким чином, беручи до уваги те, що підприємство має дебіторську заборгованість за відпущену теплову енергію, а також те, що основна заборгованість відповідачем погашена на 93,22 % станом на момент розгляду справи у суді, тобто ступінь виконання зобов'язання є високою, а також, зважаючи на те, що заборгованість відповідача виникла не з його вини, а внаслідок непокриття державою різниці між тарифами та собівартістю теплової енергії, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90% та стягнути з відповідача 29967,72 грн. пені та 7% штрафу в сумі 43851,12 грн., в частині стягнення пені в сумі 269709,52 грн. та 7% штрафу в сумі 394660,12 грн.- відмовити.
Дана правова позиція узгоджується із практикою розгляду аналогічних справ у Вищому господарському суді України по справам № 08/369-07, 08/101-09, 58/156-10, 33/154-10, 5023/3165/12, 5023/3166/12, 5023/4764/12, 5023/5039/12.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 94642,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 29491,34 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі в сумі 94642,50 грн.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 29491,34 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні позивачем розрахунку інфляційних витрат, позивач здійснив розрахунок з урахуванням періодів, коли індекс інфляції складав менше одиниці.
Статтею 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнується весь ланцюг розрахунків.
Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Така правова позиція розрахунку інфляційних витрат, повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.
Крім того, відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.0.04.2005 р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обгрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Враховуючи наведене, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем та вважає його таким, що не відповідає чинному законодавству. Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4083,72 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 10592,38грн. слід відмовити.
Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо відстрочку виконання рішення суду, вважає за можливе задовольнити його частково, строком на один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України; ст. ст. 173, 174, 179, 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, п.1.1. ст.80, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва,3, код ЄДРПОУ 31555944, Рахунок № 260383013582 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, Код банку: 351823, Св. Пл.. ПДВ № 30009658, ІПН:315559420399) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р №26002301921 в АТ "Ощадбанк", код банку 300465, р/р 26001601004109 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012) основний борг в сумі 2072619,90 грн., 3% річних в сумі 94642,50 грн., пеню в сумі 29967,72 грн., 7% штрафу в сумі 43851,12 грн., інфляційних втрат в сумі 4083,72 грн., судовий збір в сумі 61290,70 грн. Відстрочити виконання рішення суду строком на один місяць.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з відповідача пені в сумі 269709,52 грн., 7% штрафу в розмірі 394660,12 грн., інфляційних втрат в сумі 10592,38 грн. - відмовити.
В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 155000,00 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду по даній справі задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення суду по справі № 922/3601/13 строком на один місяць.
Повне рішення складено 18.11.2013 р.
Суддя Шарко Л.В.
Судове рішення № 35364551, Господарський суд Харківської області було прийнято 11.11.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 922/3601/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: