Постанова № 35364479, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 820/6458/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/6458/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0007021720.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.13 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 772 від 21.05.2013 р., направлення від 03.06.2013 р. № 960 та плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 кв. 2013 р. Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За наслідками перевірки складено акт від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 (а.с. 7-32 т.І), в якому вказано порушення ФОП ОСОБА_1 - п. 198.1, п. 198.2. п.198.3, п.198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.6. п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (надалі - ПКУ), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79866 грн..

На підставі акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 Західною міжрайонною ДШ м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013р. № 0007021720(а.с.34 т.І) , яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 79866 грн., (за основним платежем) та у розмірі 39 933,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами) .

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів частково погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що однією з підстав для винесення спірного рішення є відображений в акті перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 висновок податкового органу про завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ЕВФ "Електросервіс" за період з 01.08.12р. по 30.09.12р. через відсутність ознак реальності вчинення господарської операції з зазначеним контрагентом.

Між ФОП ОСОБА_1.(Покупець) та ТОВ "ЕВФ "Електросервіс" (Продавець) укладено договір постачання б/н від 01.08.2012 р. (а.с.65-67 т.І) .

Відповідно до умов Договору, ТОВ "ЕВФ "Електросервіс" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ФОП ОСОБА_1 товар, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору постачання б/н від 01.08.2012 р. сторонами договору виписано наступні рахунки - фактури : №СФ-07/08 від 07.08.12р., № СФ-17/09 від 17.09.12р., № СФ-25/09 від 25.09.12р., №СФ-07/09 від 07.09.12р., №СФ-15/08 від 15.08.12р., № СФ-13/09 від 13.09.12р., видаткові накладні: №РН-0708-2 від 07.08.12р., № РН-1709-4 від 17.09.12р., № РН-2509-5 від 25.09.12р., №РН-0709-5 від 07.09.12р., №РН-1508-5 від 15.08.12р., №РН-1309-5 від 13.09.12р., та податкові накладні : №43 від 07.08.12р., №140 від 17.09.12р., № 226 від 25.09.12р., №61 від 07.09.12р., №104 від 15.08.12р., №111 від 13.09.12р.

Оплата за поставлений товар була здійснена в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №999, 994, 990, 989, 14, 16361, 16592,16593, 16599, 16603, 16557, 16556.

Факт транспортування товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.73-104 т.І).

На підтвердження факту оренди приміщень для здійснення господарської діяльності в матеріалах справи наявні копії договорів оренди нежитлових приміщень №1 від 17.09.2011р., №11 від 01.02.2012р. та акти прийому - передачі ТМЦ (а.с.119-124 т.І).

Придбаний у ТОВ "НВФ "Електросервіс" товар використовувався для ведення власної господарської діяльності, оскільки в магазинах здійснюється фасування наступних видів товарів: круп, муки, цукру, кондитерських виробів, салатів власного виробництва, молочних продуктів, курки охолодженої, замороженої риби, продуктів кулінарії та напівфабрикатів, овочів та фруктів. Окрім того, в усіх відділах магазину також розміщуються фасувальні пакети для самостійного пакування покупцем обраного товару.

За наслідками використання товару, придбаного позивачем у ТОВ "НВФ "Електросервіс", позивачем складались акти списання від 25.09.12р. та від 30.09.12р.

Копії наявних у матеріалах справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки стосовно відсутності контрагенту позивача - за місцезнаходженням колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні належні накладні , рахунки - фактури та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору .

До того ж, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Податковий орган в акті перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 посилається лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "НВФ "Електросервіс" від 10.04.13р. № 397/22.2-10/35585752 та висновок від 13.03.13р. № 973/07-05, без зазначення порушень, які виявлено саме в діяльності позивача.

Щодо посилань податкового органу на порушення позивачем щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних у зв'язку з придбанням товару, частина якого у подальшому не була реалізована та була повернута постачальникам, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 зазначене порушення встановлено згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме: встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту, задекларованого ФОП ОСОБА_1 та податкових зобов'язань, задекларованих постачальниками. Зазначені розбіжності виникли внаслідок не відображенням ФОП ОСОБА_1 коригувань податкового кредиту у зв'язку з поверненням товару.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пунктом 18 Порядку "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної ", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. При цьому порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

У п. 20 Порядку № 1379 закріплено, що на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Отже, чинним законодавством покладено обов'язок у разі повернення товару або його частини провести корегування податку саме на постачальника товару.

Позивачем зазначений податковий кредит сформовано на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій та в подальшому заявлені до бюджетного відшкодування.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач відмовився здійснювати корегування на вимогу його контрагентів.

Щодо порушення позивачем п.198.6 ст. 198 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено двічі суми ПДВ по одних і тих же самих податкових накладних, а саме:

- до складу податкового кредиту січня та лютого 2012 р. позивачем включена сума ПДВ 545,64 грн. згідно податкової накладної №249 від 27.01.2012р., отриманої від ДП "ПромЗІЗ-Харків";

- до складу податкового кредиту березня 2012 р. позивачем двічі включена сума ПДВ 387,66 грн. згідно податкової накладної №8 від 22.03.2012р., отриманої від ПФ "Бумпром";

- до складу податкового кредиту травня та червня 2012 р. позивачем включена сума ПДВ 3158,09 грн. згідно податкової накладної №2232 від 30.05.2012р., отриманої від ТОВ "Хладик-трейд";

- до складу податкового кредиту вересня та жовтня 2012р. позивачем включена сума ПДВ 301,67 грн. згідно податкової накладної №2 від 24.09.2012р., отриманої від ТОВ "Мастер-холод";

- до складу податкового кредиту липня 2012р. позивачем двічі включена сума ПДВ 461,5 грн. згідно податкової накладної від 13.07.2012р. №43438 на загальну суму 2768,99 грн., отриманої від ТОВ „ТД „Троянда";

- до складу податкового кредиту липня 2012р.позивачем двічі включена сума ПДВ 268,1 грн. згідно податкової наклаланої№18056/0006 від 25.07.2012о., отриманої від ПП "Санта-У країна".

До того ж, як пояснив представник позивача під час судового засідання у суді першої інстанції, що дійсно позивач помилково завищив розмір суми податкового кредиту на суму 5122,57 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи податкового повідомлення рішення від 24.04.2013р. № 0003901720 Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акта перевірки 1385/172-07/НОМЕР_2 від 17.04.13р. встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Колегія суддів зазначає, що за наслідками перевірки позивача складено акт від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 (а.с. 7-32 т.І), в якому вказано порушення ФОП ОСОБА_1 - п. 198.1, п. 198.2. п.198.3, п.198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.6. п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (надалі - ПКУ), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79866 грн..

На підставі акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 Західною міжрайонною ДШ м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013р. № 0007021720, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 79866 грн., (за основним платежем) та у розмірі 39 933,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами) .

Таким чином податковим органом повторно протягом 1095 днів визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5123,00грн., у зв'язку з чим податковим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 2561,50грн., тобто у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в цій частині є правомірним.

Отже, через порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції - підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/6458/13-а скасувати в частині скасування податкового повідомлення - рішення Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.07.13р. № 0007021720 в частині суми грошового зобов'язання у розмірі 5123,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 2561,50грн..

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О.

Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 18.11.2013 р.