Постанова № 35364095, 13.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5220/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Матрьонін С. О.,

представника відповідача - Гаспарян С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року № 0000362201.

04 листопада 2013 року /том 2 а. с. 89-90/ позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року № 0000362201 в частині сплати 343 970 грн. 80 коп. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 87 604 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками перевіряючих та вважає за необхідне оскаржити прийняте податкове повідомлення-рішення з тих підстав, що з боку товариства не мало місця порушень податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте безпідставно та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" зареєстроване як юридична особа 13 листопада 2009 року /том 1 а. с. 104-106/.

З 07 березня 2013 року по 18 квітня 2013 року Миргородською ОДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ АФ "Миргородська" (код ЄДРПОУ 36805165) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, оформлену актом від 25 квітня 2013 року за № 524/22.1-11/36805165/51 /том 1 а. с. 29-41/.

За результатами перевірки встановлено, серед іншого, порушення ТОВ АФ "Миргородська" пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.4, 198.5, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.8 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму на 362 475 грн. Крім того за грудень 2012 року зменшено суму від'ємного значення на 9 532 грн.

Позивачем 10 травня 2013 року податковому органу були подані заперечення на вказаний акт /том 1 а. с. 19-22/.

16 травня 2013 року Миргородською ОДПІ було надано відповідь на заперечення позивача до акту перевірки, якою визначено, що задоволенню підлягають вимоги на користь підприємства у розмірі 21 591 грн. та не підлягає врахуванню при прийнятті податкового повідомлення - рішення по оскаржуваному акту сума у розмірі 350 416 грн. / том 1 а. с. 23-28/.

На підставі акту перевірки Миргородською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362201 від 18 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 438 020 грн., в тому числі +350 416 грн. за основним платежем та 87 604 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, ТОВ АФ "Миргородська" оскаржило його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення - рішення, Головне управління Міндоходів у Полтавській області винесено рішення від 22 липня 2013 року за № 487/10/16-31-10-03-06 про результати розгляду скарги /том 1 а. с. 7-12/, яким податкове повідомлення - рішення № 0000362201 від 18 травня 2013 року залишене без змін, а скарга - без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення - рішення, Міністерство доходів і зборів України винесено рішення від 19 серпня 2013 року за № 3038/6/99-99-10-01-15 /том 1 а. с. 13-17/ про результати розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення - рішення № 0000362201 від 18 травня 2013 року залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними висновками податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом норми пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, з акту перевірки від 25 квітня 2013 року за № 524/22.1-11/36805165/51 вбачається, що податковим органом встановлено, серед іншого, порушення ТОВ АФ "Миргородська" пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.4, 198.5, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.8 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму на 362 475 грн. Крім того за грудень 2012 року зменшено суму від'ємного значення на 9 532 грн.

Позивач частково визнав порушення, виявлені під час перевірки, а саме: стосовно не включення до складу податкових зобов'язань вартість товарів/послуг фактично використаних в операціях, які звільняються від оподаткування, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 397 грн. 84 коп. /том 1 а. с. 33, том 2 а. с. 90/; стосовно подвійного включення до складу податкового кредиту податкової накладної за № 66 від 01 листопада 2012 року, виписаної ТОВ "Агробудівельний Альянс Астарта", сума ПДВ 1047 грн. 20 коп. /том 1 а. с. 36, том 2 а. с. 90/. У зв'язку з викладеним 04 листопада 2013 року /том 2 а. с. 89-90/ позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року № 0000362201 в частині сплати 343 970 грн. 80 коп. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 87 604 грн., а іншій частині позивач погодився з оскаржуваним рішенням.

Також, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних: № 121 від 09 грудня 2011 року, видана ПП "Облагрохім-2000" на загальну суму 112 364 грн. 36 коп., в т. ч. сума ПДВ 18 727 грн. 39 коп.; № 1001/001 від 29 лютого 2012 року, видана філією "Дібрівський кінний завод" "ДКЗ № 62 Конярства України" на загальну суму 838 грн. 15 коп., в т. ч. сума ПДВ 139 грн. 69 коп.; № 100/001 від 29 лютого 2012 року, видана філією "Дібрівський кінний завод" "ДКЗ № 62 Конярства України" на загальну суму 2 830 грн. 50 коп., в т. ч. сума ПДВ 471 грн. 75 коп.; № 63 від 21 березня 2012 року, видана ТОВ "Інфол" на загальну суму 75 грн., в т. ч. ПДВ 12 грн. 50 коп.; № 2261 від 30 березня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 4 569 грн. 98 коп., в т. ч. сума ПДВ 761 грн. 66 коп.; № 88 від 27 квітня 2012 року, видана ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 2 588 грн. 51 коп., в т. ч. ПДВ 431 грн. 42 коп.; № 379 від 22 грудня 2011 року, видана ТОВ "ВП "Агро-Союз" на загальну суму 5 840 грн. 21 коп., в т. ч. ПДВ 973 грн. 37 коп.; № 102 від 07 жовтня 2011 року, видана ТОВ "ВП "Агро-Союз" на загальну суму 2 490 грн. 94 коп., в т. ч. ПДВ 415 грн. 16 коп.; № 749 від 31 травня 2012 року, видана ТОВ "ВП "Агро-Союз" на загальну суму 9 306 грн. 84 коп., в т. ч. ПДВ 1 551 грн. 14 коп.; № 4627 від 20 червня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 4 500 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 750 грн.; № 4685 від 22 червня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 4 500 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 750 грн.; № 4955 від 04 липня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 1 188 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 198 грн.; № 72 від 06 липня 2012 року, видана ПВКП "Агродеталь" на загальну суму 1 252 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 208 грн. 68 коп.; № 196 від 24 липня 2012 року, видана ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 2 550 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 425 грн.; № 974 від 07 вересня 2012 року, видана ТОВ з іноземними інвестиціями "НовоФарм" на загальну суму 2 328 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 388 грн.; № 80 від 09 жовтня 2012 року, видна ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 400 грн. 01 коп., в т. ч. ПДВ в сумі 66 грн. 67 коп.; № 1303 від 28 листопада 2012 року, видана ТОВ "Техноторг-Полтава" на загальну суму 25 000 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 4 166 грн. 67 коп.

Податковим органом було нараховано зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема, у зв'язку недоліками в оформленні податкових накладних, а саме: в графі "місцезнаходження покупця" невірно зазначено або взагалі не зазначено юридичну адресу покупця.

Згідно копій зазначених податкових накладних, залучених до матеріалів справи, і які надавались позивачем до перевірки, вбачається, що у них адреса покупця не відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно юридичної адреси позивача.

Разом з цим, суд зазначає, що вимоги до оформлення податкової накладної визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З викладеного вбачається, що обов'язковість такого реквізиту в податковій накладній як "місцезнаходження юридичної особи - покупця" Податковим кодексом не передбачена.

Також суд зазначає, що ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи податковим органом реальність господарських операцій позивача з контрагентами під сумнів не ставилась. Позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій надано первинну бухгалтерську документацію /т. 1 а. с. 235-250, т.2 а. с. 1-16, 108-249/.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних: № 121 від 09 грудня 2011 року, видана ПП "Облагрохім-2000" на загальну суму 112 364 грн. 36 коп., в т. ч. сума ПДВ 18 727 грн. 39 коп.; № 1001/001 від 29 лютого 2012 року, видана філією "Дібрівський кінний завод" "ДКЗ № 62 Конярства України" на загальну суму 838 грн. 15 коп., в т. ч. сума ПДВ 139 грн. 69 коп.; № 100/001 від 29 лютого 2012 року, видана філією "Дібрівський кінний завод" "ДКЗ № 62 Конярства України" на загальну суму 2 830 грн. 50 коп., в т. ч. сума ПДВ 471 грн. 75 коп.; № 63 від 21 березня 2012 року, видана ТОВ "Інфол" на загальну суму 75 грн., в т. ч. ПДВ 12 грн. 50 коп.; № 2261 від 30 березня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 4 569 грн. 98 коп., в т. ч. сума ПДВ 761 грн. 66 коп.; № 88 від 27 квітня 2012 року, видана ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 2 588 грн. 51 коп., в т. ч. ПДВ 431 грн. 42 коп.; № 379 від 22 грудня 2011 року, видана ТОВ "ВП "Агро-Союз" на загальну суму 5 840 грн. 21 коп., в т. ч. ПДВ 973 грн. 37 коп.; № 102 від 07 жовтня 2011 року, видана ТОВ "ВП "Агро-Союз" на загальну суму 2 490 грн. 94 коп., в т. ч. ПДВ 415 грн. 16 коп.; № 749 від 31 травня 2012 року, видана ТОВ "ВП "Агро-Союз" на загальну суму 9 306 грн. 84 коп., в т. ч. ПДВ 1 551 грн. 14 коп.; № 4627 від 20 червня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 4 500 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 750 грн.; № 4685 від 22 червня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 4 500 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 750 грн.; № 4955 від 04 липня 2012 року, видана ТОВ "Укртекстиль" на загальну суму 1 188 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 198 грн.; № 72 від 06 липня 2012 року, видана ПВКП "Агродеталь" на загальну суму 1 252 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 208 грн. 68 коп.; № 196 від 24 липня 2012 року, видана ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 2 550 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 425 грн.; № 974 від 07 вересня 2012 року, видана ТОВ з іноземними інвестиціями "НовоФарм" на загальну суму 2 328 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 388 грн.; № 80 від 09 жовтня 2012 року, видна ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 400 грн. 01 коп., в т. ч. ПДВ в сумі 66 грн. 67 коп.; № 1303 від 28 листопада 2012 року, видана ТОВ "Техноторг-Полтава" на загальну суму 25 000 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 4 166 грн. 67 коп., а отже і про протиправність податкового повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 травня 2013 року № 0000362201 в частині збільшення основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 245 гривень 48 копійок та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 561 гривня 37 копійок.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб - контрагентів позивача, які є видавниками спірних податкових накладних, до правового статусу цих сторін як платників ПДВ, належності складання інших первинних документів за спірними правовідносинами податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не надавалось.

Судом також встановлено, що мотиви способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Також, з акту перевірки вбачається, що збільшення грошового зобов'язання ТОВ Агрофірма "Миргородська" на суму 313 725 грн. 32 коп. відбулось у зв'язку з тим, що податковим органом було встановлено невірне зазначення/відсутність реквізитів покупця в частині адреси та порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.4, 198.5, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів відповідача про відсутність реквізитів податкової накладної, а саме: адреси покупця, висновок суду наданий вище.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи надані пояснення, що на порушення вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ АФ "Миргородська" віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені відповідно до податкової накладної № 12058 від 30 грудня 2011 року, виписаної ТОВ фірма "Астарта Київ", за індексацію орендної плати за техніку на загальну суму 1 882 351 грн. 93 коп., в т. ч. ПДВ в сумі 313 725 грн. 32 коп., в той час як відповідно до вимог вказаної норми Податкового кодексу України індексація не є об'єктом оподаткування.

Позивач спростовуючи доводи податкового органу зазначив, що проведення індексації суми орендної плати, що фактично призвело до її збільшення, передбачено додатковою угодою № 28/11/11-1 від 28 листопада 2011 року та пунктом 5.3 основного договору оренди № 5/0411/04 від 01 квітня 2011 року. Сума індексації увійшла до складу договірної (контрактної) вартості оренди, тому орендодавець включив її до бази оподаткування ПДВ та нарахував податкові зобов'язання на загальних підставах, відобразивши цю операцію у податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року. Відповідно, на думку позивача, орендар ТОВ АФ "Миргородська" мало право на формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

Надаючи оцінку даному твердженню представників відповідача та позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку на дату тієї події, що відбулася раніше:

на дату списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

на дату отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (орендар) та ТОВ фірма "Астарта-Київ" (орендодавець) 01 квітня 2011 року укладено договір оренди майна № 5/0411/04, відповідно до вимог якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування майно, перелік якого вказано в додатках до цього договору /том 1 а. с. 246/. Відповідно до пункту 5.3 договору оренди № 5/0411/04 від 01 квітня 2011 року та додаткової угодою № 28/11/11-1 від 28 листопада 2011 року проведено індексацію суми орендної плати. На підтвердження здійснення індексації позивачем надано акт № АСЦ-012058 здачі-прийняття робіт від 30 грудня 2011 року, відповідно до якого надано послуги з індексації орендної плати за техніку /том 1 а. с. 247/.

Так, виходячи зі змісту норми статті 901 Цивільного кодексу України, вважається, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

За таких обставин, індексація не може вважатися в повному розумінні послугою, оскільки послугою, відповідно до договору оренди № 5/0411/04 від 01 квітня 2011 року, є надання в оренду позивачу техніки, яка була фактично спожита на момент виписки податкової накладної № 12058 від 30 грудня 2011 року.

Отже, на час проведення індексації позивачем відсутні події, визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України, з настанням яких у позивача виникає право на формування податкового кредиту.

До того ж, суд зазначає, що такого об'єкту оподаткування як індексація в нормах статті 185 Податкового кодексу України не міститься.

Також, суд зауважує, що під час судового розгляду справи позивач не міг визначитись з тим, яка саме індексація відбувалась, в якому саме порядку було індексовано орендну плату відповідно до договору № 5/0411/04 від 01 квітня 2011 року, зазначаючи при цьому, що відбувалось фактичне збільшення орендної плати.

З цього приводу суд зазначає, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Підпунктом 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 192.3 статті 192 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 18-21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року N 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071, У разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи представником позивача зазначено, що відповідне корегування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ АФ "Миргородська" не здійснювалось.

Також, представником відповідача в ході судового розгляду справи зазначено, що податкова накладна № 12058 від 30 грудня 2011 року, виписана ТОВ фірма "Астарта-Київ" зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція про її прийняття, та, відповідно, про перевірку зазначених у цій накладній даних. Разом з тим, електронний цифровий підпис не відповідає підпису на паперових носіях, що є порушенням пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 року.

Проте суд зауважує, що вказані зауваження не відображені податковим органом в акті перевірки позивача та не слугували підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 313 725 грн. 32 коп. по податковій накладній № 12058 від 30 грудня 2011 року, виписаній ТОВ фірма "Астарта-Київ".

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 травня 2013 року № 0000362201 в частині основного зобов'язання у розмірі 30 245 гривень 48 копійок та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 561 гривня 37 копійок, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 травня 2013 року № 0000362201 в частині основного зобов'язання у розмірі 30 245 гривень 48 копійок та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 561 гривня 37 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38468429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" (ідентифікаційний код 36805165) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький