Постанова № 35363976, 31.10.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3919/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретаріОстровській І.В. за участі: позивачів представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 Подлюк Г.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, в якому просить стягнути на його користь 67 082 грн. 10 коп. одноразової грошової допомоги, вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 5 460 грн. та 11 186 грн. 28 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов аналогічного змісту до тих же відповідачів надійшов від ОСОБА_4. У ньому позивач просить стягнути на його користь 68 245 грн. 50 коп. одноразової грошової допомоги, вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 5 214 грн. 57 коп. та 10 683 грн. 12 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Під час судового розгляду позивачі зменшили позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги. ОСОБА_3 просить стягнути на його користь 34 122 грн. 75 коп., а ОСОБА_4 - 33 541 грн. 05 коп.

Позовні вимоги мотивують тим, що відповідно до вимог загального та спеціального законодавства мають право на отримання вищевказаних виплат.

В судовому засіданні позивачі змінили позовні вимоги в частині. Просять стягнути на їх користь податок з доходів фізичних осіб, утриманий відповідачем з одноразової грошової допомоги. В частині стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку позовні вимоги не підтримують.

Представник відповідачів позов не визнає, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що наказами Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 21.10.2013 року №254-о та №255-о одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення перераховано на карткові рахунки відповідачів та станом на час провадження у справі ними ці кошти отримані.

Щодо вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зазначає, що посилання на норми Кодексу Законів про працю України є помилковим, оскільки до правовідносин за участю працівників податкової міліції застосовуються норми спеціального законодавства, а не загального трудового.

Що стосується вимог про повернення податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги, представник зазначає, що після звільнення у запас або у відставку фізична особа - платник податку не виконує обов'язки, пов'язані з несенням служби, а тому підстави для повернення цих коштів відсутні. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивачів та представника відповідачів, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 у період з 04.10.2001 року по 06.08.2013 року працював у органах податковій міліції ДПС у Хмельницькій області. Наказом ДПС у Хмельницькій області №132-0 від 06.08.2013 року позивач був звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за пп. "Г" п. 64 (через скорочення штатів) на підставі наказу ДПС України від 03.06.2013 року №32. Вислуга років складає 15 років та 2 місяці, пільгова служба відсутня.

Позивач ОСОБА_4 у період з 14.11.2000 року по 06.08.2013 року працював у органах податковій міліції ДПС у Хмельницькій області. Наказом ДПС у Хмельницькій області №130-0 від 06.08.2013 року позивач був звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за пп. "Г" п. 64 (через скорочення штатів) на підставі наказу ДПС України від 03.06.2013 року №32. Вислуга складає 15 років,1 місяць та 16 днів, пільгова служба відсутня.

Як встановлено судом, наказами Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 21.10.2013 року №254-о та №255-о внесені зміни до наказів про звільнення позивачів. Передбачено виплату їм одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до вимог ст. 9 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На підставі цього на карткові рахунки позивачів здійснене зарахування одноразової грошової допомоги, зокрема, позивачу ОСОБА_3 в сумі 22 459, 62 коп. та позивачу ОСОБА_4 в сумі 23 651,09 грн. Зазначене підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2013 року № 1034. Факт одержання вказаних коштів в судовому засіданні сторонами не заперечується.

Отже, станом на час розгляду справи в суді відповідачем виплачена одноразова грошова допомога відповідно до вимог ст. 9 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому в цій частині предмет позову відсутній.

Що стосується вимог позивачів про повернення їм сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого відповідачем з одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначає "Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. п. 2, 3, 4, 5 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, МНС, податкової міліції. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення). Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Зазначені норми кореспондується з положеннями п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п.171.1. ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що цей Порядок не встановлює для позивачів пільгу у формі звільнення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а визначає процедуру повернення частини втраченого доходу ( фактично сплаченого податку) у тому випадку, коли такі фізичні особи продовжують службу у відповідному органі.

Іншими словами, цей Порядок застосовується з метою компенсації частини втрачених доходів працівникам відповідних органів, які знаходяться на службі, однак не поширюється на осіб, які станом на час виплати їм коштів з такої служби звільнені.

Судом також встановлено, що одноразова грошова допомога, передбачена ст. 9 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не належить до видів грошового забезпечення працівників податкової міліції, а є одноразовою (тобто не періодичною) виплатою відповідно до вимог спеціального законодавства. Крім того, таким законодавством не визначається строк, протягом якого така одноразова грошова допомога повинна бути виплачена.

Як видно з матеріалів справи, одноразова грошова допомога виплачена позивачам після звільнення.

Тому, оскільки вищезазначений Порядок компенсації стосується лише тих сум податку, які були утримані з доходів, що охоплюються поняттям грошового забезпечення, і лише стосовно осіб, які продовжують дійсну службу в органах податкової міліції, відповідачі не мають обов'язку здійснювати повернення таких коштів.

Отже, відповідачем правомірно проведене утримання податку з доходів фізичних осіб з одноразової допомоги, нарахованої та виплаченої позивачам після їх звільнення. Зважаючи на це, підстави для повернення вказаних коштів відсутні.

Щодо вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі норм статей КЗпП України, суд вважає, що у цій частині у позові слід відмовити.

Як встановлено попередньо, одноразова грошова допомога при звільненні не являє собою виплату, що включається до складу грошового забезпечення. Як видно з матеріалів справи, усі види виплат, які включаються до складу грошового забезпечення, були виплачені позивачам своєчасно. Крім того, станом на час звільнення одноразова грошова допомога позивачам нарахована не була.

Також суд звертає увагу на те, що до правовідносин за участю позивачів як працівників (колишніх працівників) податкової міліції застосовуються положення спеціального законодавства, а не трудового ( КЗпП України).

Отже підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку також відсутні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З врахування наведеного, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2013 року 17.20

Суддя/підпис/І.С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок