Постанова № 35363869, 21.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6725/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю сторін:

Представників позивача: Фатєєвої І.В.

Представника відповідача: Биковскої С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «СТОЛЕС-ТРАНС» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (далі ПП) «СТОЛЕС-ТРАНС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № 0001262201 та №0001272201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 548/15-54-22-01/35359142 від 11.09.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємством-контрагентом ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т. 2 а.с. 139-141). Податковий орган в письмових запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року №0001262201 та №0001272201 є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки при проведенні ДПІ у Суворовському районі м. Одеси документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року встановлено порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 12 758,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість на суму 187 190,00 грн., у тому числі: у жовтні 2012 року - 16 150,00 грн., у лютому 2013 року - 57 190,00 грн., у березні 2013 року - 112 050,00 грн., у квітні 1 800,00 грн.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» зареєстровано 08.02.2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 38110153. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

В період з 05.09.2013 року по 10.09.2013 року на підставі наказів ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 274 від 05.09.2013 року та № 276 від 09.09.2013 року (т. 2 а.с. 229) посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Стукаленко А.І. та Дудник Г.О. проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 548/15-54-22-01/35359142 від 11.09.2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України у вигляді завищення витрат на суму 60 750,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 12 758,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість на суму 187 190,00 грн., у тому числі: у жовтні 2012 року - 16 150,00 грн., у лютому 2013 року - 57 190,00 грн., у березні 2013 року - 112 050,00 грн., у квітні 1 800,00 грн. (т. 1 а.с. 17-41).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в актах ДПІ у Суворовському районі м. Одеси: № 95/15-54-2203 від 22.07.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ПНЕВМО-АВТО», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ТАУРУС 11», ТОВ «К-ЛЕВЕР», ТОВ «АБСОЛЮТ КОМПАНІ», ТОВ «АДПМ», ТОВ «РАРТ», ТОВ «АРТИС» за періоди з 01.07.2012 року по 30.04.2013 року» (т. 2 а.с. 179 - 191) та № 14/15-54-22-03/38110153 від 05.07.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Рарт» за лютий 2013 року та ТОВ «К-Левер» за жовтень 2012 року» (т. 2 а.с. 192 - 199), згідно яких перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» товарів та послуг у зазначених контрагентів-постачальників, а тому відповідно - відсутність об'єктів оподаткування при подальшому продажу ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» зазначених робіт та послуг контрагентам-покупцям. При цьому із зазначених актів вбачається, що покупцем робіт (послуг), придбаних ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» у вищезазначених контрагентів-постачальників є, зокрема, ПП «СТОЛЕС-ТРАНС».

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в зазначених актах в обґрунтування викладених нею висновків посилається на висновки актів: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1736/22-20/38320736 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТОВ РАРТ» за період з 17.08.2012 року по 03.05.2013 року»; ДПІ у Вишгородському районі м. Києва № 31/22-03/38085080 від 15.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К-ЛЕВЕР» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень, грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року»; ДПІ у м. Хмельницькому № 2732/22-3/24392571 від 01.07.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року»; ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1629/22-8/38490575 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРТИС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року», № 1632/22-8/35919671 від 14.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АДПМ» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.12.2012 року по 31.03.2013 року», № 2028/22-8/30782478 від 05.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АБСОЛЮТ КОМПАНІ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року»; ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 40/22-00/33430872 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВ ТРАНС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень, жовтень 2012 року»; ДПІ у м. Хмельницькому № 47/22-3/37530375 від 29.01.2013 року «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТАУРУС 11» з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень-серпень 2012 року» та №57/22-3/37530375 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТАУРУС 11» з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень-жовтень 2012 року». Згідно перелічених актів податковими органами не встановлено реального здійснення господарських операцій зазначеними підприємствами, у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, а в деяких випадках відсутність підприємств за місцезнаходженням.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийшла до висновку, що господарські операції між ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» та ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» з постачання послуг, придбаних контрагентом позивача - ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» по ланцюгу постачання з вищезазначеними контрагентами-постачальниками, не спричинили реального настання правових наслідків, були укладені без наміру викликати юридичні наслідки та з метою ухилення від оподаткування. З цих підстав відповідачем в свою чергу зроблений висновок щодо порушення позивачем пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок придбання у ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» послуг з перевезення вантажів у жовтні 2012 року, лютому-квітні 2013 року та завищення витрат на суму 60 750,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 187 190,00 грн.

На підставі акту перевірки № 548/15-54-22-01/35359142 від 11.09.2013 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001262201 від 12.09.2013 року про збільшення ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 12 758,00 грн. - основний платіж та 3 190,00 грн. - штрафні санкції; № 0001272201 від 12.09.2013 року про збільшення ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 187 190,00 грн. - основний платіж та 46 798,00 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с. 13, 14).

Не погодившись із вказаними податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги «СТОЛЕС-ТРАНС» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток та на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» (як Виконавцем) був укладений із ТОВ «Столес Лоджистик» (як Замовником) договір на перевезення вантажів № 18-9 від 27.01.2012 року, предметом якого є: здійснення перевезень зовнішньоторгових вантажів в міжнародному сполученні та виконання транспортно-експедиційного обслуговування вантажів по Україні, регулювання взаємовідносин замовника та виконавця при виконанні умов договору (т.2 а.с. 232-234). Зазначеним договором обов'язком позивача визначено перевезення та доставка вантажів з морських портів на адресу отримувача, що зазначає Замовник.

Для виконання зазначеного договору ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» (вже як Замовником) був укладений з ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» (як Виконавцем) договір на перевезення вантажів №16 від 17.03.2012 року. За умовами цього договору замовник доручає виконавцю отримання, перевезення та здачу вантажоотримувачам вантажів зовнішньоторгових вантажів по СМR замовника на території України та по TIR-carnet по території СНД та оплачує кожне перевезення по договірним цінам в кожному конкретному випадку після пред'явлення виконавцем належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 42-45).

Факт отримання ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» зазначених послуг у жовтні 2012 року, лютому-квітні 2013 року від підприємства-контрагента ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» за зазначеним договором на перевезення вантажів та сплати відповідних грошових коштів у складі витрат за отримані послуги, у тому числі і ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, внесеними до реєстрів виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди; міжнародними товарно-транспортними накладними; актами приймання-передачі робіт (надання послуг); даними бухгалтерського обліку підприємства; рахунками на оплату; платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 46-58, 69-75, 88-89, 99-102, 112-250; т. 2 а.с. 1-102; т. 3 а.с. 37-97). Жодних зауважень щодо зазначених первинних документів позивача представником податкового органу в судовому засіданні зазначено не було.

Як вбачається з наданих до суду представником позивача на обґрунтування виконання перевізником вимог договору на перевезення вантажів №16 від 17.03.2012 року міжнародних товарно-транспортних накладних, для перевезення вантажів ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» залучались наступні транспортні засоби: ВН 6598 СЕ, ВН 7107 ХР, ВН 8252 ВК, ВН 7121 ХО, ВН 8131 СО, ВН 5177 ХТ, ВН 6566 ВХ, ВН 6134 ХР, ВН 7910 ЕЕ, ВН 7848 ХО, ВН 8810 ВН, ВН 1157 ХР, ВН 3094 ХР, ВН 9545 ВТ, ВН 3550СЕ, ВН 2295 ХР, ВН 7697 ВІ, ВН 2479 ХР, ВН 3375 ВТ, ВН 7134 ХТ, ВН 6593 ВО, ВН 0849 ХР, ВН 3529 ВХ, ВН 1158 ХР, ВН 8831 ЕН, ВН 4636 ХР, ВН 4749 СН, ВН 9734 ХТ, ВН 0931 ЕВ, ВН 6411 ХО, ВН 2621 ХО, ВН 9368 СР, ВН 3180 СТ, ВН 3843 ХО, АА 6990 НХ, АА 0549 ХР, ВН 0654 АМ, ВН 1275 ХТ, ВН 5944 ЕН, ВН 0318 ХН, ВН 9545 ВТ, ВН 3094 ХР, ВН 3409ЕЕ, ВН 5132 ХО, ВН 0417 СК, ВН 6502 СЕ, ВН 1159 ХР, ВН 4368 СР, ВН 3976 ЕІ, ВН 0674 ХР, ВН 7166 СА, ВН 0525 ХХ, ВН 3122 СВ, ВН 5622 ХР, ВН 0431 ВХ, ВН 0011 ХР, ВН 7852 ВО, ВН 1641 ХР, ВН 2937 ВВ, ВН 3198 ХО, ВН 0820 ХР, АН 1930 ІС, АН 7187 ХР, ВН 4849 ВТ, ВН 2007 ХО, ВН 3635 ВН, ВН 1076 ХТ, ВН 6380 АХ, ВН 7376 АХ, ВН 5240 ХР, ВН 3516 СВ, ВН 6526 ХР, ВН 8131 СО, ВН 5177 ХТ, ВН 6810 СЕ, ВН 2716 ХХ, ВЕ 2407 ВС, АІ 0192 ХР, ВЕ 5357 АМ, ВЕ 0291 ХТ, ВН 6295 ХТ.

Згідно інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вищезазначені транспортні засоби зареєстровані в Національній базі даних АІС «Автомобіль» ДДАІ МВС України та НІС ДДАІ та перебувають на обліку в органах Державтоінспекції (т.2 а.с. 127-137).

Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що необхідність укладення позивачем договору перевезення із ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» була обумовлена необхідністю виконання ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» умов договору на перевезення вантажів, укладеного із замовником - ТОВ «Столес Лоджистик». При цьому послуги з перевезення зовнішньоторгових вантажів позивачем замовлялись у контрагента ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» у тому випадку, коли ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» не вистачало власних потужностей на виконання договірних умов із своїм замовником.

При цьому при укладанні договору із ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ», позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагента та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, та наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Крім того представник ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» зазначила, що договір про надання послуг з перевезення вантажів контрагентом позивача фактично виконувався, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємством - платником податків, що було зареєстровано платником ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким його можливо ідентифікувати.

Судом при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» зареєстровано та було зареєстровано на момент здійснення господарських правовідносин з ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридична особа; воно є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість, виданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси (т.2 а.с. 103-104; 175-177); перебуває на обліку в податковому органі та знаходиться за юридичною адресою. Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеним контрагентом, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. Вид діяльності з надання транспортних послуг з перевезення вантажів підприємства був передбачений в якості виду господарської діяльності за КВЕД ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» у статуті та реєстраційних документах.

Крім того, ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» вартість послуг з перевезення вантажів, а також податкового кредиту, сплаченого ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» в ціні придбаних послуг, було відображено в якості своїх податкових зобов'язань з ПДВ та у складі валових доходів з податку на прибуток в податкових деклараціях відповідних податкових періодів (т. 2 а.с. 143-174).

Представником відповідача під час судового розгляду справи зазначених обставин спростовано не було. Нею також не було наведено та судом не встановлено жодних фактичних обставин, що свідчили б про факт невиконання ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» своїх зобов'язань за вищезазначеним договором, факту відсутності наданих послуг за дослідженим договором перевезення на адресу ПП «СТОЛЕС-ТРАНС».

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

При цьому судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність надання послуг, отриманих ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» від ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» не перевірялась. Представник податкового органу в судовому засіданні не заперечувала, що ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» є діючим підприємством та жодних зауважень з приводу доказів та первинних документів на обґрунтування фактичності виконання правочинів ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» для ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» не зазначила.

Як встановлено в судовому засіданні висновок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» контролюючим органом був зроблений лише на підставі того, що ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» мало взаємовідносини по 2 ланцюгу постачання з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ПНЕВМО-АВТО», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ТАУРУС 11», ТОВ «К-ЛЕВЕР», ТОВ «АБСОЛЮТ КОМПАНІ», ТОВ «АДПМ», ТОВ «РАРТ», ТОВ «АРТИС», реального виконання правочинів з якими по ланцюгу постачання податковими органами не встановлено.

Разом з тим, на думку суду, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача - ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами, зокрема з ТОВ «ПНЕВМО-АВТО», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ТАУРУС 11», ТОВ «К-ЛЕВЕР», ТОВ «АБСОЛЮТ КОМПАНІ», ТОВ «АДПМ», ТОВ «РАРТ» та ТОВ «АРТИС» з метою заниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного надання ТОВ «УКРТРАНСТРАНЗИТ» послуг для ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» за договором на перевезення вантажів № 18-9 від 27.01.2012 року та відсутність у позивача, як замовника послуг, права на формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з цим контрагентом.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які звичайно супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій з перевезення вантажів, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували їх виконання, а тому суд вважає, що ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не доведено фактів нездійснення спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми витрат та податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій.

Крім того суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України органам Державної податкової служби України відповідно до покладених на них функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків. У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що ДПІ не надала під час розгляду справи рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом. Під час розгляду справи відповідачем також не надано в обґрунтування своїх висновків доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішень суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з цих підстав, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагента, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту придбання-продажу послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, висновки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в акті перевірки № 548/15-54-22-01/35359142 від 11.09.2013 року про порушення позивачем вимог: пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 12 758,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість на суму 187 190,00 грн., не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ.

З цих підстав суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 12.09.2013 року № 0001262201 та № 0001272201, що винесені на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 року № 0001262201 та № 0001272201, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» підлягають задоволенню шляхом визнання зазначених рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та їх скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «СТОЛЕС-ТРАНС» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.09.2013 року № 0001262201 та № 0001272201.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 21 листопада 2013 року.

Суддя Білостоцький О.В.