Рішення № 35363795, 19.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/16056/2012

Провадження № 2/344/1514/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю., Басюк С.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання заборгованості спільним майновим зобов'язанням подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності та стягнення судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки та просив про розірвання шлюбу з відповідачкою, поділ між ними спільно набутого майна, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, автомобілі Ніссан Мікра та Фольксваген Тігуан, рухоме майно, що знаходиться в квартирі.

Ухвалою суду від 05 лютого 2013 року позовну вимогу про розірвання шлюбу залишено без розгляду.

05 лютого 2013 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 05 лютого 2013 року вказані позовні заяви об'єднані в одне провадження.

В процесі розгляду справи позивач за первісним позовом ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив визнати суму заборгованості приватного підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ «Ековестбуд» в сумі 72 110 грн. 33 коп. спільним майновим зобов'язанням подружжя та включити її до майна, що підлягає поділу між подружжям.

В процесі розгляду справи відповідачка та позивачка за зустрічним позовом також збільшила свої зустрічні позовні вимоги та просила здійснити поділ спільного майна в натурі, визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та за позивачем ОСОБА_5 визнати право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, автомобілі Ніссан Мікра та Фольксваген Тігуан, стягнути з позивача судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що за час шлюбу з відповідачкою ними за спільні кошти було придбано майно, що складається з квартири АДРЕСА_1, автомобілі Ніссан Мікра та Фольксваген Тігуан, які зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_3 Від шлюбу з відповідачкою у них є двоє неповнолітніх дітей, які на даний час проживають з відповідачкою ОСОБА_3 З лютого 2012 року сторони спільно не проживають, шлюбні відносини припинені, подальше сумісне життя є неможливим. Крім того, 23.04.2013 року на адресу приватного підприємця ОСОБА_1 надійшов лист з вимогою оплатити борг в сумі 72 110 грн. 33 коп., які товариство витратило на ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, та на 1/2 частину якого відповідачка просить визнати право власності. Тому, сума заборгованості приватного підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ «Ековестбуд» в сумі 72 110 грн. 33 коп. є спільним майновим зобов'язанням подружжя та її слід включити до майна, що підлягає поділу між подружжям. Спільно набуте за час шлюбу майно та майнові зобов'язання сторони між собою не поділили, договір не уклали, тому просить поділити між позивачем та відповідачкою вказане в позовній заяві майно в рівних частках кожному, тобто по 1/2 частки всього майна кожному.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним ОСОБА_3 вимоги свого зустрічного позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовує тим, що до складу спільного майна належать квартира АДРЕСА_1, нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, автомобілі Nissan Micra, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Volkswagen Tiguan, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Згоди щодо поділу спільного майна між колишнім подружжям не досягнуто, подальше спільне проживання в одній квартирі є неможливим через неодноразові конфлікти з позивачем, прояви насильства з його сторони. Вартість спільного майна, яке підлягає поділу становить: квартири - 621 680 грн., нежитлових приміщень - 252 858 грн., автомобілів Nissan Micra - 80 481 грн. 62 коп., та Volkswagen Tiguan - 280 390 грн. 39 коп. Оскільки після розірвання шлюбу неповнолітні діти залишились проживати з нею у квартирі АДРЕСА_1, то слід відступити від рівності часток подружжя та визнати за ОСОБА_3 право власності на вказану вище квартиру, а ОСОБА_1 слід виділити у власність нежитлові приміщення та автомобілі. Право на житло ОСОБА_1 не порушується, оскільки останній житлом забезпечений, зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3, яка не приватизована.

Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні вимоги свого позову підтримали з мотивів наведених в позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог. Просили позов задовольнити. Крім того суду пояснили, що позивач не має наміру проживати у спірній квартирі АДРЕСА_1, а навпаки згодом має намір подарувати свою частку комусь із дітей. З оцінкою вартості спільного майна позивач не погодився.

Відповідачка за первісним позовом та її представник в судовому засіданні проти вимог первісного позову заперечили з мотивів викладених у заяві про збільшення своїх зустрічних позовних вимог, суду пояснила, що квартира АДРЕСА_1 є її та дітей єдиним місцем проживання, а подальше проживання з позивачем є неможливим, а тому спільне майно слід поділити в натурі щоб уникнути будь-яких подальших непорозумінь між сторонами. Заборгованість в сумі 72 110 грн. 33 коп. вважає фіктивною, оскільки саме позивач ОСОБА_1 є засновником та фактичним власником ТОВ «Ековестбуд», нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 використовуються саме для комерційної діяльності ТОВ «Ековестбуд». Просила вимоги зустрічного позову задовольнити, а у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки та її представника, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.09.2004 року (а.с.6).

Під час шлюбу в них народилось двоє дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7, 8), які на даний час є неповнолітніми.

На даний час шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_3, дані обставинами сторонами визнаються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

За час шлюбу сторонами за спільні кошти придбано майно:

квартира АДРЕСА_1, загальною площею 87 кв.м., яка на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2010 року належить ОСОБА_8 (а.с.9);

нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, площею 36,7 кв.м., які згідно договору купівлі-продажу від 14.08.2007 року належать приватному підприємцю ОСОБА_9 (а.с.36-37);

автомобіль Volkswagen Tiguan, легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3, колір коричневий, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 28.12.2011 року належить ОСОБА_3;

автомобіль Nissan Micra, легковий комбі-В, номер кузова НОМЕР_4, колір червоний, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 07.10.2008 року належить ОСОБА_3

Рухоме майно, яке вказане позивачем ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, та яке, як він вважає, належить до спільного майна, яке підлягає поділу, суд не включає до спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, оскільки належних та допустимих доказів того, що таке рухоме майно існує в натурі та перебуває в квартирі АДРЕСА_1, придбане за час шлюбу сторонами, суду не надано, а відповідно до ст. 60 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом ст. ст. 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як встановлено судом, сторони не досягли між собою згоди щодо поділу спільного майна, відносини між ними є негативними.

Частиною 3 ст. 70 Сімейного Кодексу України встановлено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку, для лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно із п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідачкою за первісним позовом та позивачкою за зустрічним позовом проведено оцінку вартості спільного майна.

Так, оцінка автомобілів проведена суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_10, сертифікат № 12257/11, який зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів № 7246 від 10.02.2009 року. Оцінка проведена станом на 01.11.2013 року з метою визначення ринкової вартості майна.

Як вбачається із звіту про оцінку вартості автомобіля Volkswagen Tiguan, легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3, колір коричневий, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, його вартість становить 280 390 грн. 39 коп.

Як вбачається із звіту про оцінку вартості автомобіля Nissan Micra, легковий комбі-В, номер кузова НОМЕР_4, колір червоний, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, його вартість становить 80 481 грн. 62 коп.

Оцінка об'єктів нерухомості проводилась суб'єктом оціночної діяльності Івано-Франківським ОБТІ, який зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів № 4104 від 02.11.2005 року. Оцінка проведена станом на 18.10.2013 року з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна.

Відповідно до звіту про оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, її вартість складає 621 680 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості нежитлових приміщень по АДРЕСА_2, їх вартість складає 252 858 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не погодився із вказаною оцінкою, однак клопотань про призначення судової експертизи для визначення вартості спільного майна не заявляв.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що слід здійснити поділ спільного майна в натурі, визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що в м. Івано-Франківську, вартість якої 621 680 грн. та за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя слід визнати право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, автомобілі Volkswagen Tiguan та Nissan Micra, загальна вартість майна, яке слід передати у власність позивача становить 613 730 грн. 01 коп.

При зазначеному варіанті поділу майна частки кожного з подружжя є майже рівними. Суд вважає за необхідне відступити від рівності часток та враховує те, що з відповідачкою ОСОБА_3 проживають неповнолітні діти, а спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є неможливим через вкрай неприязні стосунки між сторонами, що підтверджується копіями постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.08.2012 року, 01.10.2012 року.

Крім того, право позивача ОСОБА_1 на житло не порушується, оскільки останній житлом забезпечений. Як вбачається із довідки про склад сім'ї від 11.11.2013 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання заборгованості приватного підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ «Ековестбуд» в сумі 72 110 грн. 33 коп. спільним майновим зобов'язанням подружжя та включення заборгованості до майна, що підлягає поділу між подружжям, то судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 вказує, що заборгованість приватного підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ «Ековестбуд» в сумі 72 110 грн. 33 коп. виникла з договору підряду від 04.03.2013 року, оскільки ПП ОСОБА_1, як замовник, не оплатив роботи виконані підрядником ТОВ «Ековестбуд». На підтвердження вказаного ОСОБА_1 надав суду копію претензії, договір підряду, довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 є одним із засновників, підписантом та керівником ТОВ «Ековестбуд». Місцезнаходженням вказаної юридичної особи є нежитлові приміщення по АДРЕСА_2.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних доказів того, що вказана ним заборгованість дійсно існує, а не є фіктивною.

Крім того, як роз'яснено Верховним Судом України в п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з позивача також слід стягнути на користь відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним понесені нею судові витрати.

На підставі наведеного, відповідно до п. 22, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 60, 63, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 368 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27, 60, 61, 88 ЦПК України керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання заборгованості спільним майновим зобов'язанням подружжя відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності та стягнення судового збору задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя в натурі, визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, що в м. Івано-Франківську.

В порядку поділу спільного майна подружжя в натурі, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2.

В порядку поділу спільного майна подружжя в натурі, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності на автомобіль Volkswagen Tiguan, легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3, колір коричневий, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В порядку поділу спільного майна подружжя в натурі, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності на автомобіль Nissan Micra, легковий комбі-В, номер кузова НОМЕР_4, колір червоний, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 - 3441 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2013 року

Суддя Бабій О.М.