Постанова № 353634, 06.12.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.12.06 Справа№ 5/2873-19/441

За позовом: Військового прокурора Західного регіону в інтересах держави Позивача: в особі Державного підприємства МО України “Львівський радіоремонтний завод”, м. Львів

до Відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м. Львова, м. Львів

Про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2004р. №0000222230/0/11738, від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739, від 24.112004р. №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005р. №0000162230/0/7883 по податку на додану вартість та податку на прибуток

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Вахняк О.Є.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокуратури: Палига О.І. –прокурор відділу (посв. №88 від 10.10.2003р.);

Позивача: Чорній Р.Ю. –предст.(дов. від 19.12.2005р.)

Відповідача: Мельничук В.А.- гол.держ.подат. інспектор (дов. №25243/10-010)

В судовому засіданні взяв участь експерт Львівського наково-дослідного інституту судових експертиз: Тимкович П.В. –(посв. №033 від 01.04.2003р.);

Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.

Експерту роз’яснено його права та обов’язки передбачені ст. 66 КАС України та попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Військовою прокуратурою Західного регіону, м. Львів в інтересах держави в особі Позивача: Державного підприємства МО України “Львівський радіоремонтний завод”, м. Льві до Відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів про визнання неправомірними та нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2004р. №0000222230/0/11738, від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739, від 24.112004р. №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005р. №0000162230/0/7883 по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Обставини справи:

Ухвалою від 29.12.2005р. судом відкрито провадження по справі та призначено її до розглдяу у судовому засіданні на 25.01.2006р.

25.01.2006р., 20.02.2006р., 02.03.2006р., 20.03.2006р., 05.04.2006р., 19.04.2006р., 11.05.2006р., 13.06.2006р., 22.06.2006р. в судовому засіданні оголошувались перерви з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 29.06.2006р. судом зупинено провадження у справі, у зв’язку із призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 06.11.2006р. судом поновлено провадження по справі, в зв’язку з усуненням обставин, що спричинили зупинення провадження по справі, а саме: повернення справи з Львівського науково-дослідного інстутут судових експертиз з висновком експертизи №2516 від 27.10.2006р. та призначено її до розгляду на 23.11.2006р.

23.11.2006р., та 01.12.2006р. в судових засіданнях оголошувались перерви з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.

Преставник Військової прокуратури та представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позовні вимоги задоволити, визнати нечинними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення з підстав, викладених у позовній заяві та доповненні до неї. Зокрема посилалися на те, що заборгованість ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” перед ДП “Укроборонсервіс”, яка виникла у зв'язку з погашенням останнім боргу заводу перед банківською установою по кредиту та проценти, була погашена. На виконання Договору комісії від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51 ДП “Укроборонсервіс” (комісіонер) мав зобов'язання перед ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” (комітентом) по перерахуванню коштів за реалізацію послуг комітента на експорт. Частина цієї заборгованості ДП “Укроборонсервіс” була погашена шляхом зарахування зустрічних вимог. Цей факт підтверджується Актом про виконання ДП “Укроборонсервіс” зобов'язань поручителя від 27.12.2000р., Угодою №1 від 30.04.2001р. про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги та Актом звірки розрахунків по виконанню Договору від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51. Тобто, як зазначили представники Військової прокуратури та Позивача, підприємство не повинно було включати погашену суму заборгованості до складу своїх валових доходів і податок на прибуток визначило правильно.

Відносно застосування нульової ставки податку на додану вартість представники Прокуратури та Позивача зазначили, що між ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” та ДП “Укроборонсервіс” було укладено Договір №29-5.2/51 від 25.04.2000р., згідно з яким ДП “Укроборонсервіс” (комісіонер) зобов'язувалося укласти та виконати від власного імені за рахунок ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” (комітента) зовнішньоекономічний контракт на капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення з наступною поставкою їх на експорт. Вироби, що підлягали ремонту та модернізації, не були власністю комісіонера, тому експорту підлягали лише результати робіт.

Вартість результатів робіт, що підлягали експорту, складала 1617200,00 дол. США. На виконання цього Договору підприємство здійснило капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення і передало ці вироби ДП “Укроборонсервіс” для наступної передачі нерезиденту. ДП “Укроборонсервіс” прийняло ці вироби і передало їх замовнику-нерезиденту, що підтверджується вантажними митними деклараціями №000313 від 28.11.2000р. та №000611 від 30.11.2000р. на загальну суму 4456450,00 дол. США.

В якості вантажовідправника в цих деклараціях вказано ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод”, в якості особи, відповідальної за фінансове врегулювання - вказано ДП “Укроборонсервіс”. Відповідно до пп.6.2.2. п.6.2. ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”,- податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Таким чином, як зазначили представники Військової прокуратури та Позивача, порушень вимог Закону України “Про податок на додану вартість” ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” не вчинено.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву від 02.03.2006р. б/н та Доповненях до нього від 19.04.2006р. б/н. Зокрема, Відповідач, посилаючись на Акт перевірки від 18.05.2004р. №251/23-5/07676441 ствердив, що відповідно до ст.395 ЦК УРСР за Договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Станом на 25.04.2000р., коли між ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” та ДП “Укроборонсервіс” було укладено Договір комісії, ДП “Укроборонсервіс” вже було укладено зовнішньоекономічний Контракт №CAIRO/B/OV/UKRO/99/30 від 08.03.2000р. про ремонт та експорт військових виробів від свого імені.

Ці вироби не були власністю заводу і були передані ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” для здійснення капітального ремонту. На думку Відповідача, споживачем виконаних робіт (наданих послуг) було ДП “Укроборонсервіс”. Тому, як стверджує Відповідач, ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” не виконувало робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України і не мало права на застосування нульової ставки по податку на додану вартість.

В процесі судового розгляду справи, за клопотанням Позивача, судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Перед експертами було поставлено питання:

- чи підтверджується нормами діючого законодавства та первинними документами бухгалтерського і податкового обліку висновок акту перевірки ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова, м. Львів від 18.05.2004р. №251/23-5/07676441 щодо безпідставності застосування ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” нульової ставки по податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених цим підприємством на підставі договору комісії від 25.04.2000р. №29-5.2/51, укладеного з ДП “Укроборонсервіс”, та зовнішньоекономічного контракту CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 від 08.03.2000р. та чи підтверджується нормами діючого законодавства та первинними документами бухгалтерського і податкового обліку обґрунтованість застосування ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” нульової ставки по податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених цим підприємством на підставі договору комісії від 25.04.2000р. №29-5.2/51, укладеного з ДП “Укроборонсервіс”, та зовнішньоекономічного контракту CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 від 08.03.2000р.

Відповідач проти призначення експертизи та поставлених на її дослідження питань не заперечив.

У зв'язку з цим, провадження по справі було зупинено до отримання висновку судово-бухгалтерської експертизи. Після повернення матеріалів справи з Львівського інститут судових експертиз ухвалою суду від 06.11.2006р. провадження по справі було поновлено.

За Клопотанням представника Відповідача в судове засідання було викликано експерта Тимковича П.В., який проводив дослідження. На вимогу представника Відповідача перед експертом було поставлено питання, згідно з переліком, складеним представником Відповідача. Письмову відповідь експерта на поставлені перед ним питання долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, висновок судово-бухгалтерської експертизи та пояснення сторін, суд встановив наступне:

В 2004р. працівниками ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова проводилась документальна перевірка ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод”. За результатами перевірки було складено Акт від 18.05.2004р. №251/23-5/07676441.

На підставі вказаного Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів винесено податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739, від 24.11.2004р. №0000252230/1/29707, від 29.03.2005р. №0000162230/1/7883 про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток та від 18.05.2004р. №0000222230/0/11738 про визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість.

В подальшому в ході процедури апеляційного оскарження рішенням ДПА у Львівській області від 11.11.2004р. №20605/10/7/25-005 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739 було частково скасоване в частині застосування штрафних санкцій, а рішенням ДПА України від 28.01.2005р. №803/6/25-1115 додатково збільшено розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на 36214 грн., що оформлено податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова від 29.03.2005р. №0000162230/1/7883.

У п.2.1. Акту перевірки вказано, що у IV кварталі 2003р. підприємством Позивача занижено податок на прибуток, не включено до валових доходів суму 1122000,00 грн. В обгрунтування такого висновку у Акті вказано, що між ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” (в/ч 2304) та ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” було укладено кредитний договір від 25.09.2000р. №58-01/2000 про надання кредиту в сумі 1000000,00 грн. Поручителем по цьому Договору за Договором поруки від 25.09.2000р. №456 виступив ДП “Укроборонсервіс”.

У грудні 2000р. ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” листом від 25.12.2000р. №745 звернулося до ДП “Укроборонсервіс” (як до поручителя по договору) з проханням про погашення заборгованості перед банком по поверненню кредиту та процентів за його використання. Платіжним дорученням від 26.12.2000р. ДП “Укроборонсервіс” перерахувало на рахунок банку суму 1121986,78 грн. в рахунок погашення заборгованості ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” перед банком. Вказані кошти (як вказано в акті) ДП “Укроборонсервіс” повернені не були, строк позовної давності щодо погашення цього боргу закінчився, тому сума непогашеної безнадійної заборгованості підлягала включенню до валових доходів підприємства.

Згідно з вимогами пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,- до валових доходів платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до вимог пп.1.22.1. п.1.22. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

При формулюванні висновків Акту перевірки не враховано, що заборгованість ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” перед ДП “Укроборонсервіс” була погашена.

На виконання Договору комісії від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51 ДП “Укроборонсервіс” (комісіонер) мав зобов'язання перед ДП МОУ “Львівський радіоремонтний завод” (комітентом) по перерахуванню коштів за реалізацію послуг комітента на експорт. Частина цієї заборгованості ДП “Укроборонсервіс” була погашена шляхом зарахування зустрічних вимог.

Цей факт підтверджується Актом про виконання ДП “Укроборонсервіс” зобов'язань поручителя від 27.12.2000р., Угодою №1 від 30.04.2001р. про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги та Актом звірки розрахунків по виконанню договору від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51. Таким чином, підприємство не повинно було включати погашену суму заборгованості до складу своїх валових доходів і податок на прибуток визначило правильно.

Згідно із вимогами ст.71 КАС України кожна, Сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач аргументів представників Прокуратури та Позивача не спростував, причин неврахування при проведенні перевірки Акту про виконання ДП “Укроборонсервіс” зобов'язань поручителя від 27.12.2000р., Угоди №1 від 30.04.2001р. про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги та Акту звірки розрахунків по виконанню договору від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51 не пояснив. З огляду на ці обставини суд важає доведеною відсутність описаних у Акті перевірки порушень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

У п. 2.5. Акту перевірки вказано, що в порушення пп.6.2.2. п.6.2. ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством безпідставно застосувано нульову ставку з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено свої податкові зобов'язання з цього податку на суму 1804000.00 грн. В обгрунтування такого висновку у Акті перевірки вказано, що станом на 25.04.2000р., коли між ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” та ДП “Укроборонсервіс” було укладено договір комісії від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51, ДП “Укроборонсервіс” вже було укладено зовнішньоекономічний контракт №CAIRO/B/OV/UKRO/99/30 від 08.03.2000р. про ремонт та експорт військових виробів від свого імені. Ці вироби не були власністю заводу і були передані ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” для здійснення капітального ремонту. Споживачем виконаних робіт (наданих послуг) було ДП “Укроборонсервіс”.

Виконання робіт здійснювалося на користь ДП “Укроборонсервіс”, тому ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” не виконувало робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України і не мало права на застосування нульової ставки по податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки вказано, що Договір комісії –це майновий договір, що передбачає продаж чи придбання комітентом майна за допомогою комісіонера. Придбання чи продаж результатів робіт не може бути предметом договору комісії.

В ході розгляду справи судом встановлено наступне:

Між ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” та ДП “Укроборонсервіс” було укладено Договір №29-5.2/51 від 25.04.2000р., згідно з яким ДП “Укроборонсервіс” (комісіонер) зобов'язувалося укласти та виконати від власного імені за рахунок ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод” (комітента) зовнішньоекономічний контракт на капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення з наступною поставкою їх на експорт.

Підписанню цього договору передував обмін листами, у яких ці підприємства узгоджували взаємні дії стосовно виконання робіт (надання послуг) на користь третіх осіб:

- листом від 18.02.2000р. №29/53-543 ДП “Укроборонсервіс” запропонувало свої послуги щодо представництва в якості посередника інтересів ДП “Львівський радіоремонтний завод” перед іноземними замовниками,

- листом від 29.02.2000р. №6/102 ДП “Львівський радіоремонтний завод” погодилося з такою пропозицією, надіслало на адресу ДП “Укроборонсервіс” підтвердження своєї згоди укласти договір, перелік робіт, які воно може виконувати для іноземного замовника та орієнтовну вартість робіт, нижчу від якої представник не мав права вказувати в зовнішньоекономічному контракті.

- на виконання доручення, даного ДП “Львівський радіоремонтний завод”, ДП “Укроборонсервіс” укладено з Урядом Арабської республіки Єгипет (в особі Управління озброєння Міністерства оборони) Контракт №CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 K29-5-3/75.

- Відповідно до умов розділу І контракту ДП “Укроборонсервіс” зобов'язувалось надати іноземному замовнику послуги, передбачені додатком “А” до Контракту: здійснити капітальний ремонт і модернізацію радара П-2 до рівня радара П-18, надати документацію щодо капітального ремонту РЛС П-18, вимірювальні прилади для капітального ремонту та учбовий клас РЛС П-18. Детальний перелік робіт перелічено у Додатку “b”до Контракту.

- листом від 10.03.2000р.№29/53-762 ДП “Укроборонсервіс” повідомило ДП “Львівський радіоремонтний завод” про виконання даного йому доручення і звернулося з проханням підтвердити дійсність даного раніше доручення і врегулювати відносини між підприємствами шляхом складання єдиного документа,

- листом від 14.03.2000р. №4/124 ДП “Львівський радіоремонтний завод” підтвердило дійсність наданого комісіонеру доручення та прийняття виконання його частини, а також погодилось з пропозицію детального врегулювання вже існуючих відносин комісії в додатковій угоді. На виконання цієї домовленості між ДП “Львівський радіоремонтний завод” та ДП “Укроборонсервіс” 25.04.2000р. було укладено договір комісії №Д29-5.2./51, згідно з яким ДП “Укроборонсервіс” був зобов'язаний за дорученням ДП “Львівський радіоремонтний завод” від свого імені виконати укладений ним з іноземним замовником контракт на капітальний ремонт і модернізацію виробів 1РЛ131, учбового класу та ЗИП-2 до нього.

Відповідно до вимог ст.154 Цивільного кодексу УРСР, якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття замовлення до виконання.

Таким чином, між вказаними вище підприємствами виникли договірні відносини, які було оформлено шляхом обміну листами.

На виконання вказаних вище договорів ДП “Львівський радіоремонтний завод” здійснено капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення і передало ці вироби ДП “Укроборонсервіс” для наступної реалізації нерезиденту. ДП “Укроборонсервіс”, у свою чергу, прийняло ці вироби і експортувало їх, що підтверджується вантажними митними деклараціями №000313 від 28.11.2000р. та №000611 від 30.11.2000р. на загальну суму 4456450 дол. США. В якості вантажовідправника в цих деклараціях вказано ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод”, в якості особи, відповідальної за фінансове врегулювання вказано ДП ”Укроборонсервіс”. Нульовою ставкою по ПДВ з вартості результатів робіт скористалося ДП МО України “Львівський радіоремонтний завод”, вказане у вантажній митній декларації як вантажовідправник. ДП “Укроборонсервіс” листом від 18.04.2006р. №29/4.1. - 3108 підтвердило відсутність у нього підстав для використання нульової ставки при оподаткуванні податком на додану вартість.

Вироби, що підлягали ремонту та модернізації, не були власністю ні комісіонера, ні комітента.

Згідно з Додатком “N” до Контракту №CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 K29-5-3/75 військове обладнання, що підлягало ремонту та модернізації підлягало демонтажу за місцезнаходженням іноземного замовника, завантаженню на борт судна і відправці з країни замовника до порту м. Миколаєва. Таким чином, іноземний замовник, залишаючись власником переданого для капітального ремонту майна, набував нових прав лише щодо покращень свого майна, тобто результатів ремонтних робіт. Вартість результатів робіт, що підлягали експорту, складала 1617200,00 дол. США.

У Акті перевірки зазначено, що Договори комісії стосуються купівлі-продажу майна і не можуть стосуватись операцій з придбання чи продажу робіт, послуг. Однак, такий висновок не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 395 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення та виконання вказаного договору, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. При цьому, ні ст.395 ЦК УРСР, ні будь яка інша стаття цього Кодексу не встановлює обмежень стосовно предмету комісії. Відносно характеру угод комісії, то вказана норма не містить обмежень щодо їх предмету.

Крім того, згідно з вимогами ст.4 дозволяється укладення будь-яких договорів, які не суперечать законодавству. Отже, цивільне законодавством не встановлює обмежень стосовно комісійного продажу результатів робіт, а податкове законодавство не тільки вважає його можливим, а навіть визначає такі операції як самостійний об'єкт оподаткування.

Згідно з вимогами ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”,- продаж результатів робіт (послуг) - це господарська операція, що є самостійним об'єктом оподаткування. Тому висновок Акту перевірки про обмеження застосування договорів комісії до сфери договорів щодо майна і неможливість їх застосування у сфері робіт, послуг нормам діючого законодавства не підтверджується.

Відповідно до вимог пп.6.2.2. п.6.2.ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, оподатковується за нульовою ставкою.

Умови Договору комісії №Д29-5.2/51 від 25.04.2000р. та зовнішньоекономічного Контракту №CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 K29-5-3/75 обома підприємствами було виконано відповідно до досягнутих раніше домовленостей. Це підтверджується актом передачі виробів представнику комісіонера в порту, актом митного огляду Миколаївської митниці та вантажними митними деклараціями на вивезення військового майна за межі митної території України. Таким чином, експорт послуг за межі митного кордону України через посередника ДП “Укроборонсервіс” повністю підтверджується документально. Цей договір не було визнано недійсним, тому не має жодних підстав для неврахування його податкових наслідків для сторін договору.

На відміну від вимог пп.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, факту стосується експорту товарів і який встановлює форму документального підтвердження події їх експорту, пп.6.2.2. не встановлює форми документального підтвердження стосовно експорту послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З огляду на це, доказом такого продажу можуть бути будь - які документи, які підтверджують призначення результатів робіт (послуг) для їх використання за межами митної території України.

Відповідно до вимог ст.131 Цивільного кодексу УРСР, що був чинний на момент укладення та виконання договорів,- складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню. На цю норму Відповідач зіслався у складених ним питаннях експерту по висновку експертизи (вх.№34786 від 01.12.2006р.).

Оскільки покращення, виконані на підставі згаданого вище Контракту, є невід'ємною частиною військового майна, експорт якого підтверджено вивізними ВМД, то, відповідно, вони також призначені для використання нерезидентом-замовником за межами митної території України. Такі покращення використовуються разом з майном, яке було покращене. Окреме їх використання не є можливим, що є підтвердженням наявності підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість, передбаченої п.п.6.2.2. п.6.2. ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Умовами зовнішньоекономічного Контракту не передбачено надання прав на використання переданого для ремонту майна чи його покращень ні ДП “Укроборонсервіс”, ні будь-якій третій особі.

Відповідачем не представлено доказів використання майна військового призначення чи його покращень на території України, як і самої можливості такого використання.

За таких умов застосування нульової ставки податку на додану вартість відповідно до п.6.2. ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” є цілком правомірним.

У Висновку судово-бухгалтерської експертизи від 27.10.2006р. №2516 вказано, що дослідженням поданих документів нормативно та документально підтверджується обґрунтованість застосування ДП МО України „Львівський радіоремонтний завод” нульової ставки з податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених підприємством в межах дії Договору комісії від 25.04.2000 р. №29-5.2/51, укладеного з ДП „Укроборонсервіс” та у відповідності до зовнішньоекономічного Контракту №САIRO/В/ОV/AD/UKRO/99/30.

Висновки Акту перевірки Відповідача про наявність у вказаних діях ДП МО України „Львівський радіоремонтний завод” порушень вимог Закону України “Про податок на додану вартість висновком експертизи не підтверджено.

З огляду на це суд, оцінюючи Висновок судово-бухгалтерської експертизи, а також відповідді на питання (вх.№35049 від 06.12.2006р.), які ставились експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Львів в сукупності з іншими доказами по справі, прийшов до висновку про те, що донарахування сум податку на додану вартість та штрафних санкцій по цьому податку є неправомірним.

Одночасно суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання податкових повідомлень-рішень від 18.05.2004р. №0000222230/0/11738, від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739, від 24.112004р. №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005р. №0000162230/0/7883 нечинними, оскільки ст.105 КАС України не передбачено такої форми захисту прав позивача як визнання неправомірними дій суб'єктів владних повноважень, до яких належить Відповідач.

Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 81, 82, 86, 98, 154, 158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004р. №0000222230/0/11738, від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739, від 24.112004р. №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005р. №0000162230/0/7883.

3. У задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2004р. №0000222230/0/11738, від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739, від 24.112004р. №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005р. №0000162230/0/7883, - відмовити.

4. Судові витрати покласти на Позивача та Стягнути Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський радіоремонтний завод” (військова частина А-2304)(м. львів, вул. Жовківська, 11, ЗКПО 07676441, р/р 26005301413677 у БВФ “Львівського центрального відділенні “Промінвестбанку”, м. Львів, МФО 325633) 3,40 грн. судового збору.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Левицька Н.Г.