Рішення № 35362037, 11.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року справа № 919/1025/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Альошиної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

(вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107)

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 10 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 000,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 165-рш від 28.12.2012 у справі № 157-08/2012, та 5 000,00 грн пені.

Позовні вимоги з посиланням на положення статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обґрунтовані несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2012 № 165-рш у справі № 157-08/2012, у зв'язку з чим відповідачу було нараховано пеню.

Ухвалою суду від 04.09.2013 прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 919/1025/13.

Розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 04.11.2013 за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору був продовжений на 15 днів - до 19.11.2013, а розгляд справи був відкладений на 11.11.2013, у зв'язку з необхідністю надання суду відповідачем додаткових документів у справі та виконання вимог ухвали суду від 21.10.2013.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, однак 23.09.2013 на адресу суду надійшло клопотання № 4930-08/2013 від 19.09.2013, в якому позивач вказав на те, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням з Державного бюджету України на відрядження, присутність на засіданні суду його представника є неможливою, у зв'язку з чим просив суд розгляд даної справи здійснити без участі представника Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, проте 11.11.2013 представник відповідача до розгляду справи у судовому засіданні через канцелярію суду передав заперечення від 08.11.2013 на позовну заяву, в яких просив суд провести розгляд справи без участі представника відповідача, у зв'язку з неможливістю його явки у судове засідання.

У цих же запереченнях представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як це передбачено Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим позивачем було порушено право відповідача на захист і ставить під сумнів об'єктивність та правильність винесеного рішення.

Зі змісту статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наявні у справі матеріали, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, суд визнав можливим розглянути справу по суті за відсутності представників сторін.

За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 165-рш у справі № 157-08/2012, яким було визнано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчинила порушення законодавства, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації про неіснуючі (не підтверджені) властивості продукції, що може вводити в оману невизначене коло осіб та вплинути на їх намір щодо придбання (замовлення) такої продукції.

Згідно з частиною першою статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Вказаним рішенням № 165-рш від 28.12.2012 у справі № 157-08/2012 на підставі статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Також у цьому ж рішенні зазначено, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

При визначенні суми штрафу було враховане те, що порушення відповідачем визнано.

Рішення було надіслано позивачем на адресу місця проживання відповідача та отримано останнім 05.01.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, належно завірена копія якого додана до матеріалів справи (арк. справи 11).

Отже, штраф мав бути сплачений до 05.03.2013, однак у передбачений законом строк штраф відповідачем сплачено не було.

Як було зазначено вище, у запереченнях на позовну заяву представник відповідача посилався на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як це передбачено Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим позивачем було порушено право відповідача на захист.

Проте з письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.11.2012 щодо розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, належно завірена копія яких наявна в матеріалах справи, вбачається, що відповідач погодився повністю з висновками Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що його дії є порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Також у цих же поясненнях ОСОБА_1 просила Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення накласти штраф у мінімальному розмірі, передбаченому законодавством за порушення у даній сфері.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про розгляд справи про порушення нею законодавства про захист економічної конкуренції, як це передбачено законодавством про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим відповідач скористався своїм правом на захист.

Частиною другою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) від 04.04.2012 № 01-06/418/2012 передбачено, що норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" пов'язують початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2012 № 165-рш у справі № 157-08/2012 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Останнім днем сплати штрафу було 05.03.2013.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати штрафу у розмірі 5 000,00 грн у визначений законодавством строк.

Таким чином, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було прострочено строк сплати штрафу.

Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

Оскільки штраф у передбачений законом строк сплачено не було, право на нарахування пені у позивача виникло з 06.03.2013.

За таких обставин позивачем було нараховано відповідачу пеню за період з 06.03.2013 по 29.08.2013.

Однак на виконання вимог частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені був обмежений сумою у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частини сьомої, дев'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн штрафу та 5 000,00 грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України (п/р 31111106700008 по "Адміністративним штрафам та іншим санкціям" в УДКСУ у Приморському районі м. Одеси, код ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, код бюджетної класифікації: 21081100, символ банку 106) 10 000,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн штрафу та 5 000,00 грн пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 23013519) 1 720,50 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя С. М. Альошина