Постанова № 35361786, 19.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 917/44/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Тищенко В.М.,відповідача -Бугаєнко Ю.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "СК "ПЗУ Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2013у справі№917/44/13-г за позовомТОВ "Кременчук-Автосвіт"доПАТ "СК "ПЗУ Україна"про стягнення 144900 грн. страхового відшкодування ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.06.2013 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 (судді: Коршун Н.М., Алданова С.О., Баранець О.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Кременчук-Автосвіт" 129480 грн. страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку у вигляді конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу в ДТП. В решті позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості.

ПАТ "СК "ПЗУ Україна" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.991 ЦК України, ст.26 Закону України "Про страхування" та ст.41 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає правомірною свою відмову у виплаті страхового відшкодування з огляду на подання страхувальником (позивачем) свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Крім того, заявник наполягає на недоведеності розміру стягнутого страхового відшкодування з причин помилкового неприйняття судом першої інстанції до уваги умов договору страхування та висновку автотехнічного дослідження №00044/1 від 13.01.2012, на якому ґрунтувалася позиція страховика, а також вказує на неправомірну відмову суду в призначенні судової експертизи, про яку клопотав відповідач.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

21.12.2011 року між ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ТОВ "Кременчук-автосвіт" був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №030447, за умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Форд Фієста", кузов № WFOJXXGAJJBS47321. Відповідно до п.5 договору страхова сума погоджена сторонами у розмірі 151900 грн.

22.12.2011 року на 16-му км. автодороги Полтава-Олександрія, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Романюка С.С., що підтверджується протоколом огляду місця події від 22.12.2011 та довідками взводу №1 Полтавської роти ДПС УДАІ в Полтавській області від 22.12.2011 та від 30.12.2011.

Відповідно до зазначених вище доказів водій Романюк С.С., рухаючись на застрахованому автомобілі у своїй смузі руху в напрямку м.Полтава, при виникненні небезпеки для руху змінив напрямок свого руху для уникнення зіткнення із зустрічним транспортом, виїхав на узбіччя, втратив керування, з'їхав у кювет, де автомобіль перекинувся та отримав механічні пошкодження.

Також зазначені вище обставини та характер виникнення ДТП підтверджуються схемою ДТП, що є додатком до протоколу огляду місця події, та фототаблицями з місця ДТП, з яких вбачається, що на час ДТП узбіччя дороги та кювет були вкриті шаром снігу, на снігу залишилися сліди від руху автомобіля "Форд Фієста" з дороги у кювет, а також уламки елементів конструкції цього автомобіля, в місці перекидання наявні сліди осипання ґрунту.

26.12.2012 року позивач подав відповідачу заяву про настання страхового випадку (а.с.184-186). Однак, листом №622-31 від 06.02.2012 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, викладених у п.13.1.3 договору страхування, а саме мотивуючи відмову тим, що страхувальник подав свідомо неправдиві відомості про застрахований транспортний засіб та/або факт настання страхового випадку (а.с.157-158).

Як вбачається з даного листа, заперечення відповідача щодо обставин вчинення ДТП ґрунтуються на висновку автотехнічного дослідження №00044/1 від 13.01.2012, проведеного в межах розслідування страхового випадку ТОВ "Українські незалежні експертизи", на вирішення якого були поставлені питання: чи відповідають пошкодження автомобіля обставинам, які наведені у поясненнях водія Романюка Сергія Сергійовича? Чи міг утворитися комплекс пошкоджень на цьому автомобілі за обставин, вказаних водієм? З цього висновку судом вбачається, що спеціаліст Рафалюк Б.І., проводячи дослідження та дійшовши висновку про неможливість заподіяння застрахованому автомобілю всього комплексу пошкоджень за обставин, викладених у поясненнях водія, виходив з даних огляду місця події в умовах дорожньої обстановки станом на 06.01.2012р. (фото 1-6), тобто тільки через 15 днів з часу скоєння ДТП. При цьому, як вбачається з вказаних фотографій, на час проведення огляду на узбіччі дороги та в кюветі снігове покриття вже було відсутнє. Питання фіксації слідів ДТП за таких обставин спеціалістом не вирішувалося. Вирішуючи питання про можливість уникнення заносу при з'їзді правими колесами на узбіччя, а також можливих пошкоджень при такому з'їзді, спеціалістом також не враховано обставин наявності снігового покриття на дорозі, а на узбіччі дороги - відвалів снігу з проїжджої частини дороги.

Апеляційний суд не прийняв до уваги посилання апелянта на те, що водій автомобіля "Форд Фієста" (кузов №WFOJXXGAJJBS47321) Романюк С.С. надав свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку та відмовив апелянту у задоволенні клопотання про призначення у даній справі судової транспортно-трасологічної експертизи з огляду на те, що постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27.01.2012 по справі про адміністративне правопорушення №3/1615/63/2012 Романюка С.С. було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України шляхом накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Крюківським районним судом м.Кременчук Полтавської області досліджувались обставини даного ДТП та за наслідками розгляду справи було встановлено, що автомобіль "Форд Фієста" (кузов №WFOJXXGAJJBS47321) отримав механічні пошкодження внаслідок перекидання через втрату водієм керування та з'їзду в кювет на 16-м км. автодороги Полтава-Олександрія.

Крім того, з листа Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області №3/1615/63/2012 від 19.09.2013 вбачається, що постанова Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27.01.2012 по справі №3/1615/63/2012 не оскаржувалась у передбаченому законом порядку та Романюком С.С. на виконання даної постанови сплачено штраф.

За приписами ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

За таких обставин, ДТП із застрахованим автомобілем є страховим випадком відповідно до умов укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 030447 від 21.12.2011, а відмова відповідача від проведення страхової виплати є неправомірною та такою, що порушує права позивача.

Як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження №600 від 22.10.2012, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 147074,39 грн., тобто перевищує дійсну вартість автомобіля на час ДТП, яка визначена у розмірі 144900 грн.

Відповідно до накладної №08005 від 16.11.2011 спірний автомобіль "Форд Фієста" (кузов № WFOJXXGAJJBS47321) був придбаний позивачем у ТОВ "Віннер імпортс Україна, лтд" за 144670 грн.

Згідно з п.п.6,10.6.5 договору страхування сторони погодили безумовну франшизу при повній загибелі транспортного засобу у розмірі 10% від страхової суми. Франшиза, зазначена в цьому договорі, вираховується з розрахованої суми страхового відшкодування.

Відповідно до п.10.6.9 договору страхування розмір страхового відшкодування розраховується при повній загибелі застрахованого транспортного засобу як різниця ринкової вартості застрахованого ТЗ на момент настання страхового випадку та ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ. При цьому залишки пошкодженого ТЗ залишаються у страхувальника/вигодонабувача.

Враховуючи встановлені вище обставини, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 129480 грн. страхового відшкодування (144670 грн. збитків - 15190 грн. франшизи).

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу приписів п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як достеменно встановлено судами, факт настання страхового випадку внаслідок ДТП підтверджується протоколом огляду місця події від 22.12.2011, довідками взводу №1 Полтавської роти ДПС УДАІ в Полтавській області від 22.12.2011 та від 30.12.2011, постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27.01.2012 по справі про адміністративне правопорушення №3/1615/63/2012.

Таким чином, факт настання страхового випадку внаслідок ДТП, що встановлений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, заявник не спростував в загальному порядку.

Крім того, згідно з ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як роз'яснено в абзацах 2 та 5 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Апеляційний суд, в обґрунтування відхилення висновку автотехнічного дослідження №00044/1 від 13.01.2012 (а.с.159-166), як неналежного доказу, та відмови апелянту у задоволенні клопотання про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи, правильно зазначив про істотну зміну дорожньої обстановки взимку за значний період часу (15 днів), що минув з моменту скоєння ДТП (22.12.2011р.) до дня проведення огляду спеціалістом Рафалюк Б.І. (06.01.2012р.), зокрема, пов'язану з відсутністю снігового покриття на дорозі, узбіччі та в кюветі, в зв'язку з чим, питання фіксації слідів ДТП спеціалістом не могло вирішуватися.

Отже, з врахуванням приписів ч.5 ст.35 та ст.43 ГПК України апеляційною інстанцією мотивовано не прийнято до уваги покладений в основу заперечень страховика висновок автотехнічного дослідження №00044/1 від 13.01.2012, проведеного спеціалістом на замовлення відповідача.

Відтак, колегія не приймає до уваги доводи заявника про те, що в порушення ст.41 ГПК України суд першої інстанції відмовив у призначенні експертизи, оскільки виходячи зі змісту ст.41 ГПК України призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду. При цьому, з матеріалів справи не вбачається дійсної потреби у призначенні судової транспортно-трасологічної експертизи для встановлення факту вчинення ДТП, внаслідок якої настав страховий випадок у вигляді конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу, оскільки в даній правовій ситуації висновок експерта замінили інші засоби доказування, належність та достовірність яких страховик не спростував.

За наведених вище обставин, касаційна інстанція відхиляє бездоказові твердження скаржника про правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування з причин подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

В свою чергу, факт повної (конструктивної) загибелі застрахованого транспортного засобу в ДТП відповідач визнає в поданій касаційній скарзі, а тому місцевий господарський суд при визначенні розміру страхового відшкодування правомірно керувався умовами п.п.6,10.6.5,10.6.9 договору страхування від 21.12.2011 №030447, що скаржник належним чином не спростував.

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам (висновок автотехнічного дослідження №00044/1 від 13.01.2012), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 у справі №917/44/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "СК "ПЗУ Україна" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун