Постанова № 35361707, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 908/2078/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника позивача І. Лавринця (дов. від 04.06.2013) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Р. Сіромашенка , розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на рішення господарського суду Запорізької області від 30 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 908/2078/13 за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, комунального підприємства "Водоканал" до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення,

УСТАНОВИВ: У червні 2013 року Запорізький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, комунального підприємства "Водоканал" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 21 245 грн 35 коп. додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації комунального підприємства "Водоканал" за договором від 1 січня 2010 року № 65/2 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на порушення порядку нарахування цієї суми.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30 липня 2013 року (суддя С. Дроздова), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами пункту статті 526 Цивільного кодексу України; пункту 1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та пунктів 2.3, 3.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37; пунктів 1.2, 8.3, 9.2 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 29 травня 2003 року № 167; статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Прокурор та комунальне підприємство "Водоканал" проти доводів касаційної скарги заперечують і просять залишити її без задоволення.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представники Запорізької міської рада та приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 1 січня 2010 року між комунальним підприємством "Водоканал" (водоканал) і відкритим акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод" (після зміни назви - приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод", абонент) укладено договір № 65/2 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - договір).

Абзацом 8 пункту 3.2.9 договору встановлено, що при перевищенні складу забруднюючих речовин та температурного показника в стічних водах абонента, які скидаються в систему каналізації, у порівнянні з допустимими концентраціями, абонент вносить водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 29 травня 2003 року № 167, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, зареєстрованої Міністерством юстиції України 26 квітня 2002 року № 402/6690.

За скид стоків з перевищенням допустимих концентрацій, встановлених разовим аналізом, а при необхідності середньодобових проб, абонент зобов'язаний сплатити водоканалу претензію за скид в систему каналізації понаднормативних забруднень. Період, за який стягується оплата складає три календарних місяці (поточний місяць та два попередніх). Плата стягується на підставі акта відбору проб, протоколу якості скиду стічних вод, розрахунку додаткової плати, рахунку за понаднормативний скид забруднень, претензії (пункт 5.2.2 договору).

Додатком №1 до договору визначено показники допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що скидаються підприємствами у міську систему каналізування.

18 лютого 2013 року лабораторією комунального підприємства "Водоканал" проведений контрольний відбір проб стічних вод відповідача, про що складено відповідний акт. За результатами хімічного аналізу проб було виявлено перевищення рівня вмісту азоту амонійного - 32, 9 мг/дм3 при допустимій концентрації - 19 мг/дм3.

На виконання пункту 7.10 Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, позивач направив відповідачу претензію від 13 березня 2013 року за № 2594 про сплату в місячний термін додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у розмірі 21 245 грн 35 коп. і виставив рахунок, який оплачений не був.

Відповідач стверджує, що позивач невірно здійснив розрахунок додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, оскільки відповідно до пункту 2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, нормативи плати установлюються в місцевих Правилах на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод. Проте рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27 грудня 2011 року № 568 та від 22 лютого 2012 року № 49 про встановлення тарифів на послуги комунального підприємства "Водоканал", які діяли на час виникнення спірних правовідносин, собівартість очищення 1 куб. м стічних вод визначена не була, а відтак відсутні правові підстави для стягнення суми додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації комунального підприємства "Водоканал".

Як встановлено господарськими судами, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22 лютого 2012 року № 49 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради 27 грудня 2011 року № 568 "Про встановлення тарифів на послуги комунального підприємства "Водоканал" м. Запоріжжя" тариф на послуги водовідведення 1 куб. м стічних вод, який ухвалений на підставі розрахунків комунального підприємства "Водоканал", дорівнює 3, 240 грн і собівартість очищення 1 куб. м стічних вод включена до структури тарифу.

Зазначене спростовує доводи відповідача щодо неправильного нарахування позивачем заявленої до стягнення грошової суми.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Запорізької області від 30 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 908/2078/13 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій