Постанова № 35361663, 19.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 925/1063/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились, відповідача -Бершадська І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2013у справі№925/1063/13за позовомУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській областідоПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10023/0107 філії Черкаського обласного управлінняпро стягнення 1409,33 грн. переплати щомісячної страхової виплати ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 (судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.397,398,399,1071 ЦК України та ст.ст.33,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що банк є володільцем чужого майна (спірних страхових коштів), яке може бути повернуте позивачу за рішенням суду.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

13.12.2000р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" (банк) та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (клієнт) укладено угоду №44 на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, за умовами якої клієнт зобов'язався перераховувати кошти банку для зарахування на поточні рахунки громадян.

В п.2.2.2 угоди від 13.12.2000 №44 вказано, що банк зобов'язався забезпечити зарахування установами Ощадбанку виплат, що надійшли на рахунки громадян, відповідно до Інструкції "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженій Постановою правління НБУ від 18.12.1998 №527 та чинного законодавства України.

З 01.04.2001р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Звенигородка виплачував потерпілій Вербовській Д.І. щомісячну страхову виплату відповідно до ст.29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Кошти перераховувалися на особовий рахунок Вербовської Д.І. №9134 в ТВБВ №10023/0107 філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України".

Після звірки з Пенсійним Фондом України позивачу стало відомо, що 25.10.2012р. громадянка Вербовська Д.І. померла (свідоцтво про смерть від 28.10.2012 №19419425), однак, родичі потерпілої не повідомили позивача про її смерть і щомісячні страхові виплати проводилися автоматично.

18.05.2013р. постановою Відділення виконавчої дирекції ФССНВ у м.Звенигородка №2317/105/105/440 "Про припинення щомісячної страхової виплати" з 25.10.2012р. виплату Вербовській Д.І. щомісячної грошової суми припинено у зв'язку з її смертю, вирішено провести відрахування щомісячних виплат за жовтень 2012р. - в розмірі 59,21 грн., листопад 2012р. - в розмірі 262,21 грн., грудень 2012р. - в розмірі 262,21 грн., січень 2013р. - в розмірі 262,21 грн., лютий 2013р. - в розмірі 262,21 грн., березень 2013р. - в розмірі 301,28 грн., квітень 2013р. - в розмірі 301,28 грн.

15.05.2013р. позивачем було направлено відповідачу лист №321/03-15 з проханням повернути Фонду помилково перераховані кошти в розмірі 1409,33 грн. на рахунок №9134.

У листі від 17.05.2013 відповідач повідомив про те, що він не має права самостійно повернути кошти з рахунку Вербовської Д.І. №9134, а вказана операція може бути здійснена за розпорядженням власника рахунку або за рішенням суду.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що банк не є набувачем спірних коштів, а вчиняє лише дії по обслуговуванню рахунку клієнта, у зв'язку з чим відсутні підстави стягувати надмірно сплачену позивачем суму страхових виплат з відповідача.

Колегія погоджується з твердженням скаржника про те, що з врахуванням приписів ст.ст.1219,1227 ЦК України спірна сума страхових коштів не входить до складу спадщини та не може бути успадкована спадкоємцем (спадкоємцями) застрахованої особи.

Проте, колегія не може погодитися з доводами заявника щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст.19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч.1 ст.28 та ч.ч.1,9 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань №24 від 27.04.2007 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.06.2007р. за №715/13982), передбачено спосіб одержання потерпілими суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Водночас, відповідно до приписів ст.ст.1066,1067 ЦК України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.7.1.2 ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно зі ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Таким чином, банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта, зокрема, списати кошти з особового рахунку, виникає лише у визначених законодавством випадках.

Касаційна інстанція зазначає, що положення ч.2 ст.1071 ЦК України встановлюють обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку (отримувача грошових коштів) незалежно від волевиявлення останнього.

Суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що скаржником не наведено доказів на підтвердження існування судового рішення, прийнятого стосовно володільця рахунку чи його спадкоємців, а також доказів порушення банком прав позивача невиконанням цього рішення, як і не вказано матеріально-правових підстав для здійснення банком на користь позивача дій щодо особового рахунку клієнта в якості цивільного обов'язку банку.

Виходячи з системного аналізу змісту положень ст.ст.14,1066,1067,1071,1212 ЦК України та п.7.1.2 ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк не є набувачем спірних страхових коштів в розумінні ст.1212 ЦК України, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта, чим спростовуються твердження скаржника про зворотне.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанови ВГСУ від 22.05.2012 у справі №32/641-47/311; від 09.10.2012 у справі №5006/41/1/2012; від 15.08.2011 у справі №13/5026/240/2011, в допуску якої до провадження Верховного Суду України було відмовлено ухвалою ВГСУ від 30.08.2012; від 18.12.2012 у справі №06/13/5026/2779/2011, в допуску якої до провадження Верховного Суду України було відмовлено ухвалою ВГСУ від 18.04.2013).

Разом з тим, касаційна інстанція враховує також імперативні приписи п.1 ст.1215 ЦК України, згідно яких не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено, що спірна сума страхових коштів перерахована позивачем на особовий рахунок застрахованої особи не на добровільних засадах, за наявності рахункової помилки з боку позивача або недобросовісності з боку набувача, в зв'язку з чим, ця сума, як безпідставно набута клієнтом банку, не підлягає поверненню заявнику.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі №925/1063/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун