Ухвала суду № 35361282, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/35387/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаря та представників сторін від позивача від відповідачаГончар Н.О. Трушківська Л.В., Нагинайло В.В. Гарькава Г.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКоростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2013та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013у справі№ 806/319/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» доКоростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Коростишівземінвест» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000762340 від 27.09.2012, № 0000772340 від 27.09.2012 та № 0000922340 від 12.11.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідачем подано клопотання про заміну Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби її правонаступником - Коростишівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за червень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 103/01-13/22/35904775 від 07.09.2012;

- за висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 4908270,00 грн., а також порушення п.п. 200.1, 200.4, 200.6, абз. «а» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 на 1198558,00 грн. та від'ємного значення у сумі 1198558,00 грн. При цьому податковим органом зазначено, що позивач мав право заявляти суму бюджетного відшкодування ПДВ, частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг), яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за червень 2012 року в сумі 1198558,00 грн., але своїм правом не скористався;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові-повідомлення рішення:

1) форми «В4» № 0000762340 від 27.09.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 4908270,00 грн.;

2) форми «В2» № 0000772340 від 27.09.2012, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 1198558,00 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та додатково відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000922340 від 12.11.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на 1198558,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем декларувались та уточнювались показники податкових декларацій за березень 2011- грудень 2011, січень 2012.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованою позицію контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З вищенаведеного слідує, що від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не приймав рішення про отримання бюджетного відшкодування, що підтверджується деклараціями з ПДВ за відповідні періоди. А тому у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати позивачу суму бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищенаведених положень Кодексу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленої законодавцем вимоги, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.

Чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді. При цьому, не визначено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було правильно визначено суму від'ємного значення з ПДВ за червень 2012, але невірно зазначено у додатку 2 до декларації періоди їх виникнення, що не призвело до завищення суми від'ємного значення. Втім, у подальшому позивачем були відкориговані дані декларації, проте, показники уточнюючих декларацій податковим органом не було взято до уваги.

Зважаючи на викладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у відповідача відповідно до норм чинного законодавства відсутнє право позбавляти позивача в подальшому заявляти до відшкодування суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 1198558,00 грн. та, відповідно, були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби) його правонаступником - Коростишівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

2. Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний