Ухвала суду № 35361103, 31.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2013 р. м.Київ К/800/40646/13

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український графіт» звернулося до суду позовом до Запорізької митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо направлення запиту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення; визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2013 року №112050000/2013/000057/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/00075; зобов'язати Запорізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту, зобов'язати Запорізьку митницю скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 426826,20 грн. шляхом її зарахування на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (рах.№26005386244 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00196204).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про необґрунтованість витребування митницею додаткових документів та неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та її визначення за другорядним методом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав правомірності дій митниці.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного сулу від 16 липня 2013 року задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український графіт»; скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року; прийнято нову постанову; визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці про корегування митної вартості від 25 січня 2013 року 3112050000/2013/000057/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/00075; зобов'язано Запорізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту; зобов'язано Запорізьку митницю скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 426826,20 грн. шляхом її зарахування на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (рах. № 26005386244 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00196204); у іншій частині позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішення суд апеляційної інстанції виходив із необґрунтованості висновків митниці щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною контракту; нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не свідчить про заниження митної вартості, оскільки митне оформлення товару здійснювалось за різними контрактами, різними специфікаціями, сторонами обумовлювалась ціна товару у залежності від коливань цін на ринку, а поставка товару та його митне оформлення здійснювалось через вісім місяців після моменту погодження ціни на цей товар, а тому митний орган не мав підстав брати ціну договору щодо ідентичних товарів, як підставу для визначення митної вартості товару, оскільки товар ввозився на різних комерційних рівнях.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Запорізька митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року.

У касаційній скарзі митниця зазначає про правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Публічне акціонерне товариство «Український графіт» у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі укладеного між фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграфіт» контракту від 22 грудня 2011 року № 804/1323- 818/22697/34 та специфікації (додаткової угоди) від 26 листопада 2012 року № 8 до контракту, в січні 2013 року позивачем на митну територію України поставлено партію обумовленого специфікацією товару - прокалений кальцинований нафтовий голковий кокс марки RМ, в кількості 500 тн., на умовах поставки - СІF порт Одеса згідно Інкотермс-2000.

З метою митного оформлення товарів позивачем 25 січня 2013 року до Запорізької митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013 із заявленою митною вартістю товару 1150000 доларів США (9191950 грн.), та відповідний пакет документів, що підтверджує митну вартість товару. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту).

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, з посиланням на те, що надані декларантом документи містили розбіжності, зокрема, умовами специфікації від 26 листопада 2012 року №8 до зовнішньоекономічного договору від 22 грудня 2011 року №804/1323-818/22697/34 передбачено надання покупцю сертифікату про походження товару та оригіналу пакувального аркушу, які відсутні. Крім того, митним органом при порівнянні рівня заявленої митної вартості товару (2,3 дол. США/кг) з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено, що митна вартість з урахуванням країни походження повинна становити - 2,834 дол. США/кг (МД 112050000/2012/029753 від 26 грудня 2012 року).

У зв'язку з викладеним Запорізькою митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості, про що зроблені відповідні записи на деклараціях митної вартості та відмітки декларанта про ознайомлення.

Позивачем на запит митного органу додаткові документи надані не були, про що на деклараціях митної вартості декларантом зроблений відповідний запис: «На даний час іншого подати неможливо. Всі документи надані у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України».

25 січня 2013 року Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000057/2, згідно з яким визначила митну вартість товару у розмірі 2,8340 доларів за одиницю, всього на суму 1417000 доларів США , що на 267000 доларів США більше митної вартості товару, заявленої ПАТ «Український графіт» (1150000 доларів США), тобто митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів (однакових по всіх ознаках з оцінюваними товарами). На підставі вказаного рішення митниця видала Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/00075.

У зв'язку з терміновою необхідністю випуску товарів у вільний обіг ПАТ «Український графіт» сплатило 25 січня 2013 року митні платежі, виходячи з відкоригованої митницею митної вартості товару у розмірі 2265216,20 грн. в режимі «під гарантійне зобов'язання», подавши нову декларацію МД-2 №112050000/001310, в якій задекларувало це й же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митниці про коригування митної вартості товару.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Статтею 53 МК України передбачено, що серед документів, які підтверджують митну вартість товару і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією, подається зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу положень ст.ст.53, 54 МК України можна зробити висновок, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості перевіряє складові числового значення митної вартості, правильність здійснення декларантом розрахунку, має упевнитись у правильності поданих документів та здійснених розрахунків та витребувати додаткові документи, вичерпний перелік яких визначений законом, при умові наявності розбіжностей у документах чи розрахунках.

Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, митниця у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не обґрунтувала, у чому саме полягає розбіжність у документах. Згідно специфікації №8, яка є додатковою угодою до зовнішньоекономічного контракту від 22 грудня 2011 року №804/1323-818/22697/34, сертифікат про походження товару та оригінал пакувального листа є додатками до Специфікації №8 та згідно з п.2 ч.2 ст.53 МК України подаються до митного органу у разі наявності та не входять у вичерпний перелік додаткових документів, які може вимагати митниця у разі наявності розбіжностей у документах.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що додаткові документи подаються на письмову вимогу митного органу лише за наявності таких документів у декларанта.

Декларантом на письмовому повідомленні про витребування додаткових документів зроблено запис, яким роз'яснено обставини щодо подання документів про країну походження товару, електронних копій документів та зазначено, що надати інші документи немає можливості через їх відсутність. Обставини щодо відсутності у позивача додаткових документів підтверджуються листом контрагента позивача від 26 січня 2013 року № 01-26.

Відповідно до ч.ч.1, 8 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при митному оформленні товару було подано декларацію про походження товару, крім того, країна походження товару була вказана у графі 6 митної декларації, комерційному рахунку (інвойсі). У рішенні про коригування митної вартості товару та картці відмови, митний орган не вказував про те, що у документах, наданих позивачем для митного оформлення товару, є розбіжності у відомостях про країну проходження. Отже, відсутність сертифікату про походження товару та оригіналу пакувального листа не могли бути підставами для розбіжностей у поданих документах.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Отже, послідовність визначення методу визначення митної вартості товарів, які ввозять в Україну відповідно до митного режиму імпорту здійснюються за методами, при чому основним методом є основний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується послідовно при неможливості застосування попереднього.

Статтею 59 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відповідно до витягу ЕІАС ПАТ «Український графіт» 26 грудня 2012 року за МД-2 №112050000/2012/029753 розмитнив товар: кальцинований нафтовий голковий кокс марки RM-500, виробник Японія, у кількості 500 тон загальна митна вартість складає 1416969,55 доларів, 2,83 за 1 кг. згідно зовнішньоекономічного контракту №804/1323-818/22696/34 (специфікації №2 від 15 травня 2012 року).

25 січня 2013 року ПАТ «Український графіт» здійснював митне оформлення товару -кальцинованого нафтового голкового коксу марки RM-500, виробник Японія, за іншим зовнішньоекономічним контрактом №804/1323-818/22697/34 (специфікація №8 від 26 листопада 2012 року) згідно МД-2 №112050000/2013/001237. Товар відрізнявся своєю зольністю, вмістом сірки та азоту.

Таким чином, митне оформлення товару здійснювалось за різними контрактами, різними специфікаціями, якими сторонами обумовлювалась ціна товару у залежності від коливань цін на ринку. Поставка товару та відповідно його митне оформлення, здійснювалось через вісім місяців після моменту погодження ціни на цей товар, а тому митний орган, у порушення ч.4 ст.59 МК України не мав підстав брати ціну договору щодо ідентичних товарів, як підставу для визначення митної вартості товару, який розмитнив позивач 25 січня 2013 року, так як товар ввозився на різних комерційних рівнях.

Відповідачем правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не спростовані. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товару, зобов'язання митниці здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту та зобов'язання митниці скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення ПАТ «Український графіт» з державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 426826,20 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправних дій митниці щодо направлення запиту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в задоволенні в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів знаходить за можливе задовольнити клопотання Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про заміну в порядку ст.55 КАС України, у зв'язку із проведеною реорганізацією митних органів шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, відповідача Запорізьку митницю її правонаступником Запорізькою митницею Міндоходів.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Замінити відповідача у справі Запорізьку митницю її правонаступником - Запорізькою митницею Міндоходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді