Рішення № 35360852, 15.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2013 р. Справа № 916/2535/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД"

до відповідача: малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО"

про стягнення 161 041,73 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Крупська-Колесник Н.П., довіреність №7-05 від 07.05.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 11.11.2013р. до 15.11.2013р. до 11 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" 161 041,73 грн., де 122 969,52 грн. - заборгованість, 31 111,45 грн. - пеня, 693,76 грн. - втрати від інфляції, 6 267,00 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. позовну заяву (вх.№3892/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2535/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.11.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 11.11.2013р., відзив на позов суду не надав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

13 травня 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД" (Постачальник) та малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (Покупець) було укладено договір поставки №7ТД, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник на умовах цього Договору зобов'язується передавати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки Покупцеві залізобетонні вироби, в тому числі блоки фундаментні та іншій товар, в залежності від заявки Покупця (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.

Відповідно до п.5.1 Договору моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі Товару Сторонами (Представниками Сторін). Для цілей даного Договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку Сторони домовились, що "моментом поставки" партії Товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній.

Із змісту п.п.6.1.1., 6.3.1., 6.4.1., Договору, вбачається, що ціна за одиницю Товару визначається Сторонами в Специфікації до даного Договору. Покупець сплачує вартість партії Товару за цим Договором шляхом 100% передплати за три доби до моменту поставки відповідної замовленої партії Товару. Постачальник повинен надавати Покупцю рахунки для оплати вартості партій Товару за цим Договором. Натомість відсутність рахунку не є підставою для відмови від розрахунків Покупцем, а має наслідком обов'язок Покупця здійснити оплату вартості Товару на реквізити Постачальника, визначені згідно з цим Договором. В подальшому Покупець не позбавлений вимагати від Постачальника передачі йому оригіналів письмових рахунків.

Пунктами 7.1., 7.4., 7.5. Договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з даного Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. У випадку несвоєчасної оплати партії Товару, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати Покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за цим Договором. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за цим Договором встановлюється терміном у два роки.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2011р. Якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного в даному пункті жодна зі Сторін не надасть письмове повідомлення про розірвання даного Договору, то Договір автоматично продовжує свою дію на 1 рік за тих же умов (п.11.1. Договору).

На виконання умов договору поставки №7ТД від 13.05.2011р. позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 123 332,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №330 від 20.09.2011р. на суму 16 692,48 грн. (з ПДВ), №337 від 23.09.2011р. на суму 10 348,80 грн. (з ПДВ), №339 від 26.09.2011р. на суму 9 180,00 грн. (з ПДВ), №351 від 30.09.2011р. на суму 30 508,56 грн. (з ПДВ), №356 від 03.10.2011р. на суму 10 355,52 грн. (з ПДВ), №402 від 21.10.2011р. на суму 1 056,00 грн. (з ПДВ), №75 від 26.03.2012р. на суму 5 100,00 грн. (з ПДВ), №78 від 27.03.2012р. на суму 15 859,20 грн. (з ПДВ), №142 від 17.05.2012р. на суму 910,00 грн. (з ПДВ), №133 від 23.05.2012р. на суму 7 050,00 грн. (з ПДВ), №137 від 28.05.2012р. на суму 8 197,20 грн. (з ПДВ), №139 від 30.05.2012р. на суму 1 700,00 грн. (з ПДВ), №140 від 30.05.2013р. на суму 6 375,00 грн. (з ПДВ), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, які свідчать про отримання відповідачем поставленого товару на загальну суму 123 332,76 грн., актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, який свідчить про визнання відповідачем суми боргу.

Однак, відповідачем вартість отриманого товару було оплачено лише частково в сумі 363,24 грн., у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД" у розмірі 122 969,52 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №7ТД від 13.05.2011р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 123 332,76 грн. виконані лише частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 122 969,52 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 122 969,52 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" пені в розмірі 31 111,45 грн., 3% річних в розмірі 6 267,00 грн., втрат від інфляції в розмірі 693,76 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

При цьому судом враховується погоджений п.7.5. договору поставки №7ТД від 13.05.2011р. строк позовної давності, встановлений терміном у два роки.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРазмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки16329.2428.09.2011 - 22.03.20121777.7500 %0.042 %*1227.3816329.2423.03.2012 - 28.03.201267.5000 %0.041 %*40.15 10348.8001.10.2011 - 22.03.20121747.7500 %0.042 %*764.6810348.8023.03.2012 - 01.04.2012107.5000 %0.041 %*42.41 9180.0004.10.2011 - 22.03.20121717.7500 %0.042 %*666.629180.0023.03.2012 - 04.04.2012137.5000 %0.041 %*48.91 30508.5608.10.2011 - 22.03.20121677.7500 %0.042 %*2163.6030508.5623.03.2012 - 08.04.2012177.5000 %0.041 %*212.56 10355.5211.10.2011 - 22.03.20121647.7500 %0.042 %*721.2010355.5223.03.2012 - 11.04.2012207.5000 %0.041 %*84.88 1056.0029.10.2011 - 22.03.20121467.7500 %0.042 %*65.471056.0023.03.2012 - 29.04.2012387.5000 %0.041 %*16.45 5100.0003.04.2012 - 03.10.20121847.5000 %0.041 %*384.59 15589.2004.04.2012 - 04.10.20121847.5000 %0.041 %*1175.58 910.0025.05.2012 - 25.11.20121857.5000 %0.041 %*69.00 7050.0031.05.2012 - 01.12.20121857.5000 %0.041 %*534.53 8197.2005.06.2012 - 05.12.20121847.5000 %0.041 %*618.15 6375.0007.06.2012 - 07.12.20121847.5000 %0.041 %*480.74 1700.0007.06.2012 - 07.12.20121847.5000 %0.041 %*128.20Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 9 445,10 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 9 445,10 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 21 666,35 грн. суд відмовляє

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне:

Приписами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

У зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, заявлена позивачем та встановлена судом в розмірі 6 267,00 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення інфляційних збитків, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір інфляційних збитків, виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу с врахуванням індексу інфляції і28.09.2011 - 02.09.201316329.240.995-82.3816246.86 01.10.2011 - 02.09.201310348.800.995-52.2110296.59 04.10.2011 - 02.09.20139180.000.995-46.319133.69 08.10.2011 - 02.09.201330508.560.995-153.9130354.65 11.10.2011 - 02.09.201310355.520.995-52.2410303.28 29.10.2011 - 02.09.20131056.000.995-5.331050.67 03.04.2012 - 02.09.20135100.000.985-76.165023.84 04.04.2012 - 02.09.201315859.200.985-236.8415622.36 25.05.2012 - 02.09.2013910.000.988-10.89899.11 31.05.2012 - 02.09.20137050.000.988-84.396965.61 05.06.2012 - 02.09.20138197.200.988-98.128099.08 07.06.2012 - 02.09.20136375.000.988-76.316298.69 07.06.2012 - 02.09.20131700.000.988-20.351679.65

Приймаючи до уваги те, що судом при самостійному розрахунку інфляційних збитків позивача, встановлено відсутність матеріальних втрат товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних збитків в сумі 693,76 грн. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД", у зв'язку з чим стягненню з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" на користь позивача підлягає борг за договором поставки №7ТД від 13.05.2011р., встановлений судом в розмірі 122 969,52 грн., пені в розмірі 9 445,10 грн. та 3% річних в сумі 6 267,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 2 773,46 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД" - задовольнити частково.

2. Стягнути з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.11, каб.232 Б, код ЄДРЮОФОП 19061636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БЕТОНЕКС-БУД" (65121, Одеська обл., м. Одеса, пр-т. Маршала Жукова, буд. 4/Д, код ЄДРЮОФОП 36518734) 122 969 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 52 коп. заборгованості, 9 445 (дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 10 коп. пені, 6 267 (шість тисяч двісті шістдесят сім) грн. 00 коп. 3 % річних, 2 773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 20.11.2013р.

Суддя Цісельський О.В.